Професія крізь об’єктив: паперова графіка волинянки Ірини Корчук

^{Текст: Юлія ДЗЬОБИК}

^{Фото: Володимир ПЕТРИШИН}

«Таблоїд Волині» у рубриці «Професія крізь об’єктив» пропонує читачам поглянути на різні види роботи з нового ракурсу та оцінити майстерність людей, які вкладають у свою справу душу. Адже у будь-якій професії, якщо її роздивитись зблизька, можна побачити справжню магію, яку приховує кожен рух чи елемент.

«Я в душі 100% волиняка! Хоч живу вже майже 18 років у Львові, де залишилась після навчання, та львів’янкою себе не вважаю, я тут як гість, але такий чемний , якого не виганяють, а просять залишитись», – сміється наша сьогоднішня гостя рубрики, творча та по-хорошому космічна Ірина Корчук.

Після навчання у луцькій школі №26 Ірина здобула ступінь магістра на кафедрі «Графічного дизайну» Львівської національної академії мистецтв та зустріла своє кохання. Зараз працює ілюстраторкою та графічною дизайнеркою на фрілансі. «Таблоїду Волині» вона розповіла про одне з найдивовижніших творчих занять – паперову графіку, про мистецтво в усіх його проявах та постійні успішні пошуки щастя.

– Коли у житті з’явилася творчість, з чого почалася?

– Творчість у моєму житі не з’являлась – вона завжди була зі мною! Не пам’ятаю себе в дитинстві без олівця, фарб, паперу чи пластиліну в руках! У нас взагалі вся сім’я творча, особливо мама. Вона створювала нам з сестрами мальовані історії – розповідала казку і відразу відображала це на папері, а ще писала вірші, вишивала, шила, в’язала… Тож і не дивно, що я та моя сестра Алла (луцька художниця Алла Харчук – авт.) обрали для себе творчі професії. У Луцьку я вчилася у рідній художній школі, де й полюбила мистецтво та навчилась основам майбутньої професії. Завжди з теплотою і вдячністю згадую свого першого художнього наставника Святослава Андрейчина.

– Як почали робити витинанки? Чому саме вони?

– Тут та ж сама історія! Не пам’ятаю моменту, коли це почалось! В дитинстві в зимовий період ми з сестрами та мамою сідали за стіл та всі разом вирізали багато-багато сніжинок! В нас навіть змагання були, хто виріже більшу кількість і більш складних та цікавих екземплярів. Це був ще той азарт! А коли сніжинок ставало багато і руки починали боліти від ножиць, я вилазила на шафу і влаштовувала снігопад! Це було фантастично! Пізніше в художній школі теж вивчали витинанку і я спробувала нові для себе форми: квіти, метелики, рослинні мотиви…

Вдома вирізала для себе ажурні ляльки і бавилась ними. А більш цілеспрямовано повернулась до них вже під час навчання в академії. Було завдання створити ексклюзивну handmade -книгу в цікавій техніці, тут я згадала про витинанки і навирізала цілу купу стилізованих облич, масок та орнаментів, проілюструвавши ними індійську народну мудрість.

Відтоді я не полишаю цього заняття, це моє основне хобі. Коли є вільний час, я вирізаю, іноді беру ножиці і папір у подорожі .

– Від початку знаєте, як буде виглядати завершена робота чи ідеї приходять в процесі?

– Мої витинанки (хоча мені більше подобається їх називати паперовою графікою) це найчастіше повна імпровізація. Зрідка роблю ескізи чи рисунок під майбутню композицію. Якщо зроблю детальний малюнок, стає не цікаво вирізати – це вже є готова графіка. Переважно мій процес роботи виглядає так – в одній руці папір, в іншій ножиці і я ще не уявляю кінцевий результат, у голові народжується ідея композиції – роблю перший рух ножицями, як перший штрих, потім ще кілька і в ході роботи вимальовуються обриси квітів, звірів чи птахів, чи обличчя…

– Ескізи виробів малюєте самі чи надихаєтеся чиїмись роботами?

– У створенні композицій покладаюсь лише на власну фантазію. Чужими картинами, фотографіями, витинанками я, звісно, надихаюсь, але це швидше про натхнення до роботи. Мене мотивує працьовитість інших. Подивлюсь, яку красу хто робить, та й біжу і собі трішки потворити!

– Це дуже філігранний процес. Буває таке, що не вистачає терпіння вирізати щось складне? Як виховувати у собі терпіння та уважність до деталей?

– Так, мистецтво вирізання з паперу потребує витримки і скрупульозності, тож хто непосидючий, напевно, йому буде вкрай важким це заняття. Та для мене це медитативний процес, який потребує високої концентрації уваги, зосередженості на роботі та спокою і приносить розслаблення та задоволення від процесу. Нічого не вийде, як сісти до справи знервованою чи думками бути деінде. За вирізанням відпочиваю і наповнююсь позитивною енергією. Завжди тішусь результатом і люблю свої творіння. Та часом буває відріжу випадково якусь деталь і все – вважаю роботу зіпсутою.

Звісно, не завжди є настрій до цього, часом дратуюсь, що не вдається зробити все швидко. Тут важливо увійти в цей стан спокою, зручно сісти, підібрати музику до настрою… А найважливіше це працювати з любов’ю. Якщо немає любові до того, що робиш, то і починати не варто! А як є любов, то і терпіння вистачить, і уважності, і натхнення приходить звідкись саме. А чи треба це в собі виховувати – це питання! Всі ми різні і заняття для душі у кожного свої.

– Скільки часу займає одна витинанка? Які матеріали для цього потрібні?

– Про час це таке відносне питання, адже розмір і складність витинанки може бути абсолютно різними! Іноді я вирізаю мініатюрних птахів чи звірят – це може зайняти кілька хвилин. Іноді робота займає кілька годин або днів. А часом розтягується на роки: в якийсь момент втрачається інтерес до конкретної витинанки і вона лиш інколи витягується з шухляди…

Для своїх робіт обираю тонкий папір із перламутровим чи металічним блиском, він мені дуже подобається візуально і навіть його вигляд надихає, а також він гарно надається до вирізання манікюрними ножицями (мій улюблений інструмент), ними в свою чергу вдається зробити гарні півкруглі прорізи, а гострі тонкі кінчики дозволяють вирізати найдрібніші детальки.

А загалом витинанка може бути із найрізноманітніших матеріалів, в принципі з усього, що надається до вирізання, – це і папір, і тканина, і шкіра, і листя рослин, і т.д. Та й вирізати можна ножицями чи ножем. Існує також і «вириванка», коли малюнок не вирізається, а створюється вириванням шматків паперу руками.

– Як виглядає робоче місце і процес?

– Робоче місце може бути всюди, де є стіл! Часом вирізаю на вулиці чи в кафе. Проте я люблю певне усамітнення, щоб ніхто не заважав. Музика має велике значення, проте не існує конкретного жанру, який би обирала для вирізання, тут таке – до настрою. Є в мене ще такий пунктик – люблю покрити нігті лаком такого кольору, щоб пасував до кольору паперу (сміється –авт.).

– Яке життя у готової витинанки?

– Витинанка передусім це твір мистецтва, який можна оформити в раму та повісити на стіну. Та оскільки я не лише художник, а й дизайнер, то шукаю ще й інше застосування. Маю багато ідей, деякі із них уже в розробці, наприклад – планую запустити принти на одязі з витинанками. Маю намір втілити деякі ідеї зі шкірою, це будуть аплікації на взутті та, можливо, сумках. Цікаво було б створити вишивку на основі витинанки. Сучасні технології дають змогу широкому застосунку витинанці. Також витинанка може стати частиною рекламної кампанії якогось товару. Нещодавно зародилась ідея створити серію витинанок з українською абеткою і можливо видати як книгу – це я надихнулась «Абеткою» Г. Нарбута. А ще вирізаю витинанку для майбутнього татуювання – замовлення коханого чоловіка.

– Але витинанки – не єдина реалізація творчості. Що ще виготовляєте?

– Основна моя діяльність це графічний дизайн та ілюстрація. Особливе місце в роботі займає дизайн туристичних сувенірів. Зараз горнятка, декоративні тарілки, магніти та футболки можна зустріти мало не у всій Європі! А три роки тому з моєю подругою Вікторією Фединою створили власний бренд «GRAFEZE»і разом розробили лінійку туристичних сувенірів для Луцька та Львова. Окрім роботи дизайнера та вирізання витинанок є в моїй творчій душі особливе місце для творчого об’єднання «10 ПЛАТФОРМА» .

Цей проєкт з моїми друзями-художниками (Наталією Сацик, Вікторією Фединою та Сергієм Столяруком) започаткували ще навчаючись у ЛНАМ. Будучи студентами родом з Луцька, ми бажали виявити свою любов до рідного міста, створюючи у ньому артпроєкти. На сьгоднішній день організували шість спільних проектів. Крайнім проектом у 2017 році стала всеукраїнська виставка естампу «#ПРОГРАФІКУ», на яку ми зібрали роботи художників-графіків з різних куточків України. Але далі буде ще!

– Ви виглядаєте дуже гармонійною і по-доброму космічною. Що найбільше надихає і що робить Вас щасливою?

– Дякую! Внутрішня гармонія для мене дуже важлива. Постійно ставлю собі питання – чи те, чим я займаюсь, мій спосіб життя – чи приносить це радість та задоволення вже зараз? Адже жити треба не минулим чи майбутнім, а в цей момент! Їсти смачну їжу з улюбленого посуду, застелити стіл маминою скатертиною, поставити квіти у вазу, спати на красивій постелі, одягнути розкішну сукню та намалювати губи червоною помадою, якщо цього хочеться. Не чекати особливої нагоди, бо ця нагода вже настала! Вишукую моменти щастя та насолоди і намагаюсь насититись ними. А це може бути чашка міцної кави вранці, гальба холодного пива у спекотний день, цвіт розкішної яблуні за вікном, промінь сонця, що пестить обличчя, маленька пташина, що зазирає у вікно…. Та все навколо!

Наш світ такий чудовий, що не візьми – це надихає: і дрібна комашка, і безкрає небо. Особливе місце займають подорожі, вони якось особливо впливають на нас. Після кожної подорожі я по-іншому розумію щастя, для нього треба так багато, але водночас і так мало… А ще мої творчі друзі, які багато працюють і створюють гарні речі, надихаюсь своєю працьовитістю ! І безумовно, мій коханий чоловік робить мене щасливішою щодня, любить мене такою, як є, не намагаючись змінювати, підтримує всі мої ідеї та готує смачні вечері… Гармонія, щастя та натхнення нерозривно пов’язані і зіткані з дрібненьких шматочків та потребують дбайливого ставлення до себе! Тож плекайте своє щастя, в’яжіть його стібок за стібком щодня і його ставатиме все більше і більше!

^{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}