Місто її історій: дружба Анастасії Передрій та Олени Горєлкіної. ФОТО

«Місто її історій» – унікальний проєкт про жіночу дружбу, цінності та підтримку, створений у колаборації «Таблоїда Волині» з українською спільнотою жінок в бізнесі, розвитку та підтримці Pro Women UA. Кожного тижня на нашому сайті та на сторінці спільноти ми публікуватимемо цікаві історії дружби відомих волинянок.

Героїнями цього випуску є Анастасія Передрій, радіоведуча та організаторка фестивалю «Бандерштат», та Олена Горєлкіна, людина у пошуках справжнього сенсу, фрілансерка.

З дівчатами ми згадали смішні історії, побазікали про критику, а також, звісно, поговорили про дружбу. Про це – шукайте в публікації.

Pro Women: Як почалася історія вашої дружби?

Анастасія: Давай, твій зоряний час.

Олена: Я тут як літописець: «Наша дружба почалася 21 грудня 2010 року». Тоді ще була така піцерія «Тарантело» і ми пішли туди поїсти. Я тоді була дуже засмучена, бо завалила екзамен з історії, і ми з Настею їли піцу. Це була наша перша зустріч і ми тоді відразу зрозуміли, що створені одна для одної.

Анастасія: Ми ще до того листувалися.

Олена: Так, переписувалися постійно, але чого так сталося – не знаю, чи можна це розказувати. Блін, я тоді зустрічалася з одним хлопцем, з яким працювала Настя. Я думала, що Настя – моя конкурентка і мені треба з нею подружитися. Того хлопця в моєму житті вже давно немає, а Настя – є.

Анастасія: Він, слава Богу, живий-здоровий.

Pro Women: З моменту вашої першої зустрічі пройшло вже аж 10 років. Що протягом цих років вас об'єднує?

Анастасія: Все почалося з хлопців (гигикають, - авт). Насправді зараз нас об'єднує все. Можливо, спочатку були одні точки дотику й зацікавлення, а зараз вони переплелися. Лєна вже може про радіо розповідати, бо я їй багато розказала і вона вже в темі.

Олена: Та у мене навіть родина вже це все знає.

Анастасія: Ці теми, які нас об'єднували, ми вже давно інтегрували одна в одну.

Олена: Дуже круто, що коли ми закінчили університет, то ці точки дотику не зникли – наша дружба тільки укріпилася. Навіть важко щось одне виділити: ми просто постійно разом на одній хвилі.

Pro Women: Буває таке, що вас щось дратує одна в одній?

Олена: Ти не любиш, коли я тобі розказую якісь пріколдєси.

Анастасія: Прикол в тому, що якщо мене раптом щось починає дратувати, то я відразу про це кажу. Я не накопичую це все в собі.

Олена: Якось так склалося, що нас ніхто не тримає у собі. Якщо є якесь нерозуміння чи момент харіва, то обов'язково про це кажемо. Але таке трапляється рідко.

Анастасія: У мене буває, що Лєна хоче чимось займатися, але боїться і невпевнена в чомусь, то я можу дратуватися роздавати копняки. Я її підштовхую щось робити, і потім виходить все нормально.

Олена: Настя допомагає мені долати мої страхи.

Pro Women: Що для вас дружба?

Олена: Я не знає, які загальноприйняті норми дружби, але вже настільки все переплетено, стільки часу пройшло, що у нас це вже щось більше. Це вже як частина сім'ї.

Pro Women: Жіноча дружба – це про що?

Анастасія: Важко сформулювати. Тут важко сказати лише одне речення. Я думаю, що справжня жіноча дружба, про яку ми говоримо, вона охоплює багато ролей. Це як найкращий чоловік, який має бути тобі і другом, і колегою, в якихось питаннях, однодумцем, то так само і подруга. У неї є чимало ролей у жіночій дружбі.

Олена: Я згадала, що я мала сказати. Мені дуже важко з чужими людьми поводитися так само, як я поводжуся з Настею. Я соромлюся і маю незручності. З Настею я така, яка є. У мене є можливість бути собою у будь-яких проявах.

Анастасія: Про це і є жіноча дружба. Про справжність.

Pro Women: Розкажіть про ваш найяскравіший спогад.

Олена: Куріпка!

Анастасія: О, про це так довго розказувати.

Олена: Це коли ми з Настею розпочали доросле життя і поїхали по всіх комунальних установах. Тоді ми вирішили дібратися на Єршова, а потім нам треба було в «Епіцентр».

Анастасія: Мій навігатор показав, що є дуже коротка дорога через поле. Щоб не об'їжджати там пів міста, а поїхати на пряму. Ну, ми так і поїхали. Я не знаю чого, але я почала знімати відео. І ось ми їдемо-їдемо, там все гарно і потім ми просто застрягли в ямі.

Олена: Ми просто шість годин пробули з Настею в полі. Отака-от перевірка на дружбу.

Анастасія: В цей час Лєна діставала сигнал тривоги – знак, який на полі був дуже доречний. Я дуже сміялася. Врешті ми викликали евакуатора. Треба було бачити, як ми пояснювали йому, куди їхати. Ми спочатку самі пробували щось викопати, домкрат не допомагав. Ще для цього ми дивилися ролики в ютубі, що говорять ті дядьки.

Олена: Треба це відео показати світу. Насправді було дуже багато таких історій, ця просто – свіженька.

Pro Women: Ви критикуєте одна одну? Як це робите?

Анастасія: Якось Лєна підстриглася під каре, а я кажу: «Блін, у тебе було таке гарне, довге волосся». А вона: «Всмислє? Мені і так гарно з каре». Минув рік, а вона почала писати і жалітися, нащо вона його обстригла, таке гарне волосся було.

Олена: Тому Настя не дозволяє мені стригтися. Ні, ми не критикуємо одна одну. Ми можемо вказати на якусь штучку, що кому постав. наприклад.

Pro Women: Доповніть: Останній раз я жалілася подрузі на...

Анастасія: У мене кожен день є хвилинка бідкання.

Олена: Ти жалілася, що ти не виспалася, а я – що я ще досі не схудла. У Насті є мої фото, коли я ще була у гарній формі, і коли я йду їсти вночі, то вона мені їх скидає.

Анастасія: Це теж про підтримку.

Pro Women: Чому жінки у 21-му столітті мають підтримувати одна одну?

Анастасія: Ми насправді не завжди говоримо одна одній: «Ти зможеш! Ти краща! Давай!». Наприклад, коли Лєна їде за кермом, а я її штурман, то ми спільно бачимо проблему сексизму на дорозі. Часто буває, що Лєна паркується, а якийсь чоловік-водій починає дратуватися...

Олена: І від'їжджати, щоб я випадково в нього не в'їхала.

Анастасія: Ми починаємо разом спихати на нього нашу енергетику (гигикають, - авт).

Олена: У нас колись була така ситуація. Ми їхали, а я реально затупила. Я не знала, що там відбувався ремонт дороги і був величезний затор. Я думала, що там дві машини чогось зупинилися і захотіла їх обігнати. Я обігнала і бачу, що там довжелезний затор. Звісно, ці джентельмени не впускають мене назад в ряд. А я якраз говорила по гучномовцю по телефону, і чувак якийсь відкриває вікна і починає кричати: «Шо ти тут, принцеска, робиш на дорозі!?».

Анастасія: Я тоді швидко в боті знайшла дані про його машину і побачила, що вона в кредиті. Ми з нього теж посміялися (гигикають, - авт).

Pro Women: А є якісь глобальні підтримки?

Олена: У нас така підтримка, коли треба запостити фоточку.

Анастасія: Особливо тоді, коли Варвара нас пофоткала і ми маємо 28 тисяч фотографій. Така підтримка є на кожному кроці: що вдягнути на важливу подію.

Pro Women: Сьогодні ви радилися про те, як вдягатися?

Анастасія: Я просто поставила перед фактом.

Олена: Я взагалі вважаю, що підтримувати потрібно у будь-яких стосунках.

Анастасія: Я дуже радію, коли ми, наприклад, домовилися кудись піти, а я просто хочу поспати, то я можу спокійно про це написати. Мене дуже тішить, що не треба вигадувати, що я чимось зайнята, бо те, що я хочу поспати – це вагома причина і Лєна це розуміє. Це розуміння дуже важливе.