«Луцьк для нас передовсім – місто грошей», – соліст гурту ТНМК Олександр Сидоренко. ФОТО

16 Січня 2020

Спілкувалася: Неля МУЗИЧКО
Фото: Наталія МАЗЕПА

У Луцьку 15 січня відбувся феєричний різдвяний концерт від гурту ТНМК. Перед двогодинним театралізованим дійством, з традиційними вертепними персонажами, оригінальною ітерпретацією народних пісень та виконанням улюблених хітів, на радіо «Сід FM» завітав соліст гурту Олександр Сидоренко, більш відомий як Фоззі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В ЛУЦЬКУ ГУРТ ТНМК ПРЕЗЕНТУВАВ «ТЕПЛИЙ АКУСТИЧНИЙ ВЕРТЕП». ФОТОРЕПОРТАЖ

Про те, чим музикантам подобається Луцьк, нові формати та класичні музичні «граблі» – читайте в інтерв’ю.

– Розпочну з того, що мені здається, що ви дуже багато слів вигадали... От, наприклад, знаєш, що зараз є слово «ефір», а є «етер»? У тебе є декілька порад, як тримати пам’ять в тонусі?

– Мабуть, тренувати. Пам’ять –це такий саме м’яз, як ноги, руки, сідниці. Треба її тренувати. У мене пам’ять прокачана. Є багато речей, які я запам’ятав і вже не забуду.

– Не буду про них питати. Це, мабуть, щось особисте. Але цікаво дізнатися про вигадані слова. Як це – взяти і вигадати?

– А Бог його знає. Буває, вигадаєш слово, а його вже хтось за тебе придумав. І тоді стає сумно, соромно і ніяково. Різні ситуації бувають, але зупинятися немає сенсу. Якщо почав креативити – креатив і далі.

– Вкотре ви приїхали до Луцька? Які враження про наше місто?

– Ми сьогодні пригадували, що свій перший гонорар у 100 доларів ми отримали у 1995 році саме в Луцьку, саме в тій залі (Палац культури, ред.) як переможці якогось хіт-параду. Це були перші гроші, які ми заробили музикою. Тому Луцьк для нас передовсім – місто грошей.

– Знакове місто для вас (посміхається). Мабуть сьогодні очікуєте повну залу?

– Подивимось. При такому режимі, коли щодня інше місто, головне – не наступити на класичні музичні «граблі» та не сплутати, в якому місті ти зараз знаходишся. Тому головне – не назвати Луцьк Рівним.

– Думаю, лучани пробачать.

– Я б не пробачив. У гурті я завжди за це відповідав. Одного разу, коли у нас було три концерти в один день, Фагот назвав чи то Боярку Браварами, чи то навпаки.

– Назви кілька причин, чому варто відвідати Луцьк.

– Замок. Батьківщина Олександра Євгеновича Положинського. І «контрабас». Як хочете провезти якусь контрабанду, треба їхати до Луцька.

– А тепер назви декілька причин відвідати ваше шоу. Думаю, слухачам буде цікаво почути їх особисто від тебе.

– Ми ніколи не робили такого. Це не концерт, а така собі театралізована «штукенція»: кожен грає персонажа з вертепу. Фагот, який був автором ідеї, забронював собі роль Чорта. Він носить роги, а в Тернопілі ми помилилися і вдягнули їх не тим боком.

Я – Сіоніст. Пропоную українцям відкрити ринок землі, нагадую їм за борги. Також є три царі – гітаристи, барабанщик – Ірод, піаніст – Янгол, а технік – Смерть.

Привезли і декілька нових пісень, навіть шансончик – кавер на Джоні Кеша. Тож у нас буде багато прем’єр, і сам формат буде прем’єрним, незвичним і, сподіваюсь, цікавим.

– Ви прагнете відновити втрачені традиції?

– Для нас, харків’ян, ці традиції – нові. Західна Україна менше перебувала під радянською владою, тому тут збереглися різдвяні традиції, на відміну від Харкова, де вони були майже остаточно втрачені.

Ми відкрили для себе різдвяні традиції, коли вперше опинилися на Західній Україні. Потім декілька років поспіль їздили в село Перерів Коломийського району до бабусі нашого друга, бо там було справжнє українське Різдво. Відродження цього свята – це те, що може об’єднати українців у період максимальної поляризації суспільства.

– Публіка на Заході та на Сході країни – різна?

– Чимось відрізняється. Та і на Заході різна публіка. Не можна порівнювати Волинь з Галичиною. Це такий радянський стереотип, що вся Західна Україна однакова. А насправді Західних Україн більше, ніж в Києві Борщагівок.

– Хочу поговорити про прихильників. Їхня підтримка – це нагорода для гурту?

– Найбільша нагорода для чоловіків будь-якої професії та віку – коли вони приїздять додому з грошима. Якщо ця робота є улюбленою – це плюс. А якщо те, що ти робиш, подобається ще комусь і є відчуття, що ти їдеш туди, де ти потрібен – це взагалі ідеально. Раджу всім займатися музикою, це прекрасно. Не скажу, що ви завжди отримуватимете від неї задоволення, але щось в цьому є.

– То є якісь секрети, як стати успішним у музиці?

– На мою думку, головне – не прислухатися до чужих порад і не мати жодних секретів. В кожного – свій шлях і свої обставини, все залежить від контексту. Не можна бути впевненим, що, вклавши в шоу-бізнес мільйон доларів, ти отримаєш два.

Я люблю цю сферу за те, що в ній – великий відсоток непередбачуваності. В музиці є якась частка шаманства, щось таке, чого неможливо прорахувати маркетингом.

– Які у вас творчі плани на цей рік?

– Спочатку ми маємо від’їздити цей тур, який тільки розпочався. Потім у планах – відпочинок в Карпатах. А навесні ми записуватимемо новий матеріал, цього року хотілося б випустити новий альбом.

– Коли слухачам слід його очікувати?

– Точно не в першій половині року (посміхається).

– Дійсно, всім потрібен відпочинок. До речі, як встигати відпочивати при такому насиченому житті?

– «Вкл» і «викл». Зараз треба включитися, а потім треба буде відключитися і пожити звичайним життям. Коли сьогодні – футбольне тренування, завтра – басейн, в суботу – концерт, потім – знову басейн і футбол. Коли все «степ бай степ» – це прекрасно. Також сиджу кожного ранку і пишу пісні. Мені головне – щоб всі навколо відпочивали. Я виріс на морі, тому можу покупатися двічі на тиждень, а решту часу присвятити пісням і відпочинку.

– Море – це тільки в Україні чи десь за кордоном?

– Бажано не в Україні. Цікаво поїздку на море поєднувати з туризмом. А так головне – щоб мене ніхто не чіпав, коли я пишу.

– Ще одне питання, відповіді на яке я збираю особисто для себе. Скільки у тебе в паспорті відміток про виїзд за кордон?

– До безвізу їх було близько сорока.

– Велика цифра. А яке місто найбільше запам’яталося?

– Багато чого запам’яталося, але можу сказати, що щось вразило особливо сильно.

Коли я був ведучим на «1+1» і вів передачу «Великі перегони», ми активно подорожували. Якось мали їхати у Хоббітонію – місце в Новій Зеландії, де знімали «Володар перстнів». Ми вже здали на візи, але шоу відмінили і мені було дуже шкода.

– Хочу почути про найкращий виступ. Який спогад першим виринає з пам’яті?

– Завжди бувають концерти, які видаються тобі вдалими, а потім… Наш барабанщик завжди слухає записи з концертів і аналізує. Коли він ставить запис я кажу: «навіщо ти це зробив? Мені здавалося, що все було так класно».

Можна судити по публіці. Буває корпоратив, на якому гуляє 150 людей і вони віддають так, як площа не віддає. А бувають стадіони, коли люди далеко і ти не відчуваєш жодного фідбеку. Тому не можу сказати, що є універсальна рецептура.

Завжди найголовніший концерт – наступний.











***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

5

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter