^{Текст: Оксана ДУДА}

^{Фото: Макс ТАРКІВСЬКИЙ}

Ірина Дищаковська – відома луцька інстаблогерка,  власниця коворкінгу краси GRL PWR  та співвласниця салону Dream Team. Жінка цілком встигає вести успішні проекти і при цьому лишатися дбайливою дружиною та матусею.

У «Кавовій розмові» з «Таблоїдом Волині» красуня розповіла про те, як вперше почала користуватися Інстаграмом, чи важко заробляти інстаблогерам та як зробити зі своєї мрії реальний успішний проект.

– Розкажіть про себе: звідки родом, де навчалися, ваші інтереси та хобі? Слідкую за Вашим блогом і знаю, що навчались в Луцькому НТУ.

– Навчалася за спеціальністю «економіка». Народилася в Луцьку, тут живу та реалізовую себе, у перспективі хочу залишатися в цьому місті. Щодо своїх захоплень, то моє хобі – це і є моя робота, яку я активно пропагую в своєму Інстаграмі. Моє хобі – б’юті сфера та все, що з нею пов’язане.

– Коли зареєструвалися в Інстаграм?

– Насправді в Інстаграмі була зареєстрована дуже давно,  ще з того часу як він почав з’являтися в Україні у 2010 році. Потім я видалилася з соцмереж і мене ніде не було. Коли почала займатися візажем, відновила свою сторінку і користувалася нею як робочою. У той час придумала собі нікнейм Іradi  і почала активно розвивати сторінку. Крім того, стала брати участь в різних активних проектах,  пов’язаних з моєю сферою. Тобто, фактично з 2013 року активно користуюсь інстаграмом. І  моя сторінка – мій теперішній блог – це, в першу чергу, сторінка майстра візажу.  На сьогодні, створила декілька робочих профілів по різних моїх проектах, а Іradi стала власним блогом про життя мами.

1

– Про що починали писати і що пишете зараз?

– Мої перші пости були абсолютно без тексту, лише фото. Більше того, я використовувала інстаграм як редактор фото. У мене тоді було 40 підписників і ніхто навіть не бачив, що я виставляю.  Вже зараз інстаграм розвинувся як соціальна мережа і має месенджер, хоча раніше того не було. Більш змістовні та текстові пости з’явилися відносно недавно, відтоді як народила малюка, проте вони вже і завершилися (сміється, – авт.).

На даний момент я переросла і пережила той етап, коли хочеться писати текстові пости з глибоким змістовим навантаженням. По характеру, темпераменту та по розвитку я дуже швидка людина, тому швидко перегораю. Так це відбулося і з моїм Інстаграмом. Був момент, коли я ставила собі ціль – розвинути сторінку, почати писати, познайомитися з публікою нашого міста. Я отримала результат, який хотіла, тому тепер всі свої сили направляю на розвиток проектів, які мені є цікавими по життю. Взагалі Інстаграм є складним проектом, він дає людям доступ в особисте життя і не завжди це є позитивним моментом.

– Як на мене, Інстаграм досить позитивна соціальна мережа. У чому все ж таки негатив?

– Інстаграм не завжди ідентифікує особистість. Існує багато хейтерів та тролів. Був час, коли я дуже болісно реагувала на коментарі та повідомлення, десь закривалася в собі. Зараз переросла цей етап і мені вже нецікаво. Я не бачу потрібного та цікавого мені фітбеку. Тепер сторінка набуває того змісту з якого я починала, тобто з фото, і я, як особистість, але нічого більше.

– Ну, але все ж таки Ваша позиція у «шапці» та  інста-тематика Вашого профілю – а це материство та мотивація – буде продовжуватися?

– Звісно, якщо і буде якась тематика, то однозначно не материнство. Так, була в мене ця тема, була мотивація і навіть психологія, пробувала поєднувати бізнес та мотивацію. Зараз перейшла на тематику lifestyle blog – тобто блог «ні про що», жодного змістового навантаження, лише я, як особа. Зараз не переслідую цілі розвивати блог як блогер. Навіть коли мені говорять, що я – блогер, мені незручно.

– Коли усвідомили, що Ви таки стали топовою луцькою блогеркою?

– Якщо так сформулювати питання, то цей момент не настав... І, напевно, його і не буде.

– Порівнюючи Ваші 17 тисяч підписників з іншими блогерами, то це велика кількість людей, які Вас читаю та стежать за Вами…

– Для Луцька це дійсно багато. Коли я пропрацювала Інстаграм, моєю ціллю було розвивати себе не як блогера, а саме як майстра візажу. Відповідно, визнати, що я стала топовим блогером, я не можу, тому, що я не хотіла ним стати і не ставила собі за ціль. Я досить самокритична, оскільки до блогера я не дотягую – у мене немає якісного фотоконтенту, та я й не стараюсь, не прикладаю жодних зусиль. Мені це нецікаво. Я не розповідаю надто багато особистого, моя публіка знає рівно те, що вона має знати і нічого більше. Я не даю провокацій та не пишу багато інформативних постів. Хоча на початку було декілька, коли я стала мамою і мені було нудно.

– Все ж таки рекламні пости у вас присутні та віддача від блогу є?

– Так, звісно є і їх вдосталь. Проте зараз я почала відмовлятися  від пропозицій оплачених реклам. Мій час коштує дорожче, і я можу зробити більше, ніж мені пропонують за рекламу.

– Тобто Ви вважаєте що ціни на рекламу в Інстаграмі досить малі?

– Ні, ціни достатньо хороші. Проте, як на 17 тисяч підписників у Луцьку, вони невисокі. І я можу заробити набагато більше, ніж мені пропонують рекламодавці. Я не відношусь халявно до реклами як такої. Мені просто банально не вистачає часу. Адже вважаю, що рекламу варто робити якісною. Відповідно, щоб не допускати халяв, я дещо фільтрую рекламу. І публікувати що-небудь, щоб мені платили гроші, я не хочу.

– Ви – за якість, а не за кількість.

– Так. Я не можу дати і кількість, і якість одночасно, бо в мене є особисте життя і важливіші проекти. Хоча насправді реклама в Інстаграмі – досить прибуткова. Топові блогери, які працюють від 200 тисяч підписників, мають дуже високі ціни. І мене навіть дивують ці ціни.  А таких малих блогерів (до 20 тисяч) рекламодавці дуже люблять, тому що ми – дешеві. 

– Пригадаєте Ваш перший гонорар як блогерки?

– Мені потрібно було прорекламувати засоби для жіночої гігієни, а саме крем для грудей. Це була перша офіційна пропозиція, я з захопленням за неї взялася. Але погодьтесь, що це було дуже складно, адже в той період,  коли я починала, в моїх підписниках було 70% чоловіків та 30% жінок. Хоча зараз з точністю до навпаки.  І треба було починати з того, що чоловікам необхідно було розказати про той крем для грудей, щоб це було не дуже дивно. Потім була реклама дитячих підгузників бартером, а далі оплачені проекти.

– Кого читаєте в Інстаграм?

– Мене цікавлять люди з різних сфер, тому тут однозначно не відповім.  Це і спортсмени, і бізнесмени, і психологи.  Якщо з кожної галузі  то: спортменка Анастасія Миронова, бізнесмен Федорів, психолог Лобковський, лайфстайл Бородіна і Маша Єфросіна.

 – Як виникла ідея створити коворкінг краси GRL PWR?

– Ми з моєю колегою є власниками салону краси Dream Team, в якому працюємо, і де я надаю послуги візажу, вона – послуги перукаря.  На сьогодні, я у цьому салоні ще й проводила навчання. Я дуже люблю навчати дівчат, які намагаються наблизитися до світу краси, але в салоні це робити складно, тому що дуже великий потік клієнтів. Паралельно працювати з ученицями досить непросто. У навчальному процесі потрібно бути максимально сконцентрованим та спокійним,  а в такому хаосі, який робиться в салоні – це  нереально. 

Я давно мала мрію відкрити щось своє маленьке, де я буду навчати в спокійній атмосфері й надавати якісно свої послуги, тому шукала місце. Все почалася з того, що знайшла це приміщення. Мені, як мамі, дуже важливо комфортне та близьке розміщення біля дому. От так мрія втілилася в життя і відкрилася школа макіяжу.

Але я розуміла, коли щось відкривати, то це має бути дещо цікавіше, ніж банальна школа. Виникла ідея створити б’юті-коворкінг – місце, де будь-який бажаючий новостворений майстер або майстер, який приїхав з іншого міста, може орендувати собі місце та працювати в гарних комфортних професійних умовах.

Вся ця ідея має початок ще з тих часів, коли я починала працювати і стояла проблема де це робити. Оскільки на дому було несерйозно та непрофесійно, а десь  орендувати приміщення на місяць та його облаштовувати було дорого. Відповідно багато процесів гальмувалось і було складніше розвиватися. Я пам’ятаю як мені було складно і як у мене не було вибору. Такий б’юті-коворкінг буде цікавим для майстрів початківців. У планах організовувати тут майстер-класи, привозити відомих майстрів б’юті-індустрії, для того, щоб вони проводили тут свої майстер-класи.  

– Чи будь-який майстер може орендувати тут місце?

– Так, звісно, якщо у нього є потреба у цьому.

– У чому все ж таки переваги Вашої школи краси?

– Вигідна ціна. Косметика та матеріали надаються школою. Тут є широкий асортимент косметики: від масмаркету до професійної та люкс-косметики. Зручна локація в центрі міста зі зручним доїздом. Можливість подальшого працевлаштування.

– Розкажіть про курс навчання «Макіяж для себе».

– Він розрахований на те, щоб навчити будь-яку бажаючу жінку фарбувати себе самостійно. У  часи, коли б’юті-індустрія досить розвинулась і косметики досить багато, більше жінок звертаються за цією послугою, для того, щоб навчити фарбуватись власноруч. На сьогодні курси або надто дорогі, або  надто складні, або косметику потрібно перед тим закупити, або  майстер не супроводжує вас в подальшому  рекомендаціями,  тож, відповідно, таке навчання не є популярними.  Я вже понад 1,5 місяці активно відпрацьовую цей курс. У мене близько 12 випускниць.  Курси – групові, й результат особисто мені дуже подобається.  Дівчата дуже задоволені. Тривалість курсу за моєю методикою – три заняття.

– «Must know» – це Проект про відомих людей нашого міста. Віднедавна у нас сформувалась чудова компанія однодумців, які охоче допомагають мені його розвивати?

– Де почерпнули ідею?

– Я багато читаю, багато за ким спостерігаю і дивлюсь. Хотілось показати маловідомих людей, які досягли успіху в Луцьку і за його межами, і не тільки успішних людей. Успіх – це поняття відносне. Якось мірою хотілось показати цікавих колоритних людей міста. 

– Розкажіть про Ваші благодійні проекти.

– Хотілося створити щось нетипове, неформатне, чого раніше не було в нашому місті.  Ми з моєю подругою вирішили створити концепцію, яка нам найближча – це дитяча тематика.  Проект вирішили зробити комерційним для учасників, щоб заохотити людей, які будуть брати в ньому участь, і водночас благодійним, адже в кожного з нас є поклик душі комусь допомагати. Проект у нас вийшов. Ми пообіцяли, що буде продовження.  У планах – допомагати не тільки діткам і потребуючим жінкам, а й старшим людям. Допомагати звісно є кому, аби тільки була наснага і сила. Наступний проект буде присвячений новорічним святам.

– Як проходить Ваш звичайний робочий день?

– Насправді, я раніше мала дуже багато вільного часу, що мені страшенно не подобалося.  Вільний час має бути для себе, але його має бути в міру.  І якби я працювала на когось, була б божевільною кар’єристкою. Оскільки я працюю на себе, то просто невгамовна і завжди ставлю нові цілі. Звичайний день проходить досить  насичено, адже до 12 години ранку я – мама, яка має привести в порядок дім, дати все необхідне дитині, а з 12.00 до 18.00 я – на роботі. З 19.00 я – вдома. Досить часто на вечір у мене сплановані зустрічі по проектам. Вечорами ми гуляємо з сином в центрі міста.

– Як професіонал у сфері краси, розкрийте секрет, скільки часу займають щоденні процедури по догляду за собою? На чому можна зекономити, а на чому ні? 

– Якщо можна не економити – то цього варто не робити.  Мої щоденні процедури по догляду за собою, насправді дуже прості: нічого не ускладнюю і не потребую, завдяки генетиці. Банально – догляд за шкірою і, найбільше, догляд за волоссям. Я стараюся, щоб воно виглядало гарно, хоча фарбуюся, тому використовую різні маски, ботокс, кератиновий догляд за волоссям в домашніх умовах. Косметологів відвідую рідко. Спорт – досить несистематично, тому про нього розповідати нічого не буду.

– Кому в житті найбільше вдячні й за що?

– Найбільше завдячую батькам. 

– Чи є чоловік Вашим мотиватором у кар’єрному рості?

– На момент зустрічі з ним в мене уявлення про світ було дещо іншим, а він його змінив.  Все, що я сьогодні маю – завдяки йому. Салон він допомагав будувати і школу також. Він – один з небагатьох людей, які завжди поруч.

– Що Ви порекомендуєте, щоб бути щасливою у шлюбі? Ваші секрети щасливого сімейного життя?

– Взаєморозуміння та взаємоповага в стосунках та вміння говорити завжди повинні бути присутніми. Всі проблеми та дивні образи не потрібно тримати в собі, а розповідати один одному. Важливо не тримати нічого в собі. Особисто я не дозволяю жодній образі бути всередині. Навіть у складні життєві моменти, які ми переживаємо, це допомагає зберегти теплоту та щирість в стосунках. Потрібно бути відвертим в стосунках, адже якщо це – мій вибір і моя людина, то я буду максимально відвертою та щирою з нею.

– Як ставитеся до забобонів? Багато матусь не хочуть показувати фото дітей. Ви відразу виставили, не побоялися…

– Я – не забобонна, і цьому є пояснення. Якщо вчитатися в поняття забобон, то тут є язичницьке першоджерело, і нічого спільного з релігією воно не має. Якщо людина одягає червоний бант на коляску, бо зурочать,  бо нечисті сили прийдуть, то нічого спільного з релігією це, знову ж таки, не має. Просто страждати неясно чим я не хочу. Не притримуючись жодного забобону, чесно кажучи, в мене все добре з сином. Син – абсолютно щасливий. Єдине, що одного разу сказала, що він не хворів, і в нього піднялася температура.  Я для себе зробила висновок, що в усі забобони я просто не вірю, а вірю лише в медицину.

– Чи маєте ворогів і як до них ставитеся?

– Особисто ворогів не маю. Не знаю, може, я для когось ним є. Усвідомлення того, що в тебе є ворог, викликає негативні емоції та негативні думки. Вони мені не потрібні, оскільки вони виснажують. І навіть якщо є люди, які мені не імпонують, я їх відпускаю і про них не думаю. І от зараз навіть не можу згадати людей, які не подобаються.

Зараз я нічого не боюся, але це звучить трохи самовпевнено. Хоча боюся за дитину, або втратити найцінніше. Стараюсь, щоб моя сім’я була міцною, хоча в більшій мірі це залежить від мене самої.

– Як ставитесь до конкурентів, чи стежите за ними?

– Дуже позитивно! Мені здається, що конкуренти зробили мене такою, якою я є. Обожнюю всіх своїх конкурентів, не за всіма слідкую, але маю такий собі топ. Адже я – економіст, а в  економіці конкуренція – позитивне явище, стимул, важіль розвитку.

– Традиційно, побажання читачам «Таблоїда Волині»…

– Бажаю кожному читачу знайти себе і бути щасливим. Багато людей помиляється і шукає щастя, не в тих речах, у яких потрібно, але в результаті все зводиться до одного – всі ми хочемо бути просто щасливими…