^{Текст і фото: Неля МУЗИЧКО}

У Луцьку в вересні відкриє свої двері Мала академія сучасного мистецтва. Юні художники впродовж п’яти років опановуватимуть різні дисципліни, які стануть в нагоді при вступі у вищий навчальний заклад або ж у повсякденному житті. Організатори школи прагнуть познайомити дітей з мистецтвом, оскільки вважають, що це потрібно робити змалечку.

Журналісти Район.in.ua поспілкувались із директоркою Музею сучасного українського мистецтва Корсаків Валентиною Шотік. Вона наразі активно опікується академією, яка діятиме при музеї, тож розповіла чимало цікавого, зокрема, й про унікальність цього проекту.

Валентина Шотік

– Мала академія сучасного мистецтва. Чому саме так, а не як традиційно – художня школа, де просто вчать малювати яблука, кола й дерева?

– В нас є Академія сучасного мистецтва, де відбуваються різнопланові заняття з дорослими. До речі, музею нещодавно виповнився рік, а Академія – з березня. Концепція школи полягає в тому, що ми навчимо дітей рефлексувати. Тобто передавати дійсність на полотно. Те, що вони бачать, але не в такій формі, як нас вчили в художніх школах: «Дітки малюємо сьогодні природу. Що в нас за вікном? Дощ». Дітки взяли блакитний олівець і розпочали малювати краплини дощу, хмарку, яка усміхається. Я так пояснюю детально, щоб зрозуміли люди недотичні до мистецтва, але хочуть долучити своїх діток. Так ми малювали ці крапельки й все, я знаю, бо сама була ученицею художньої школи. Наша ідея кардинально відрізняється від того, як вчили малювати нас той самий дощ. Дітки малюватимуть свої відчуття, коли падає дощ, тобто, емоції. Що відчувають і як бачать цей процес. Це можуть бути в блакитних тонах мазки фарби, чи їхній дощ взагалі буде помаранчевим чи жовтим, або й навіть феєричним вибухом кольорів. Ми вчитимемо дітей проявляти те особисте й індивідуальне, що вони мають. Будемо занурюватись у внутрішній світ кожного учня окремо. Якщо дитина захоче намалювати сонце не кругле, а квадратне, то, напевно, дитина так це бачить. І можливо це буде шедевр, як майбутнього художника чи митця сучасного мистецтва, зокрема, українського.

– У чому полягає іноваційність навчання?

– Таке вперше організовують не тільки в Луцьку, але й в Україні. Це європейська методика, за якою за кордоном діток навчають уже не перший рік. Куратор цього навчання Богдан Мисюга зараз активно нас – майбутніх викладачів – цьому навчає, показує що й до чого.

– А які будуть предмети?

– Навчатимуть чотирьох неординарних предметів в порівнянні зі звичайною художньою школою: графічний образ, кольорознавство і техніки малярства, час і простір, історія художньої форми (історія національних художніх традицій у мистецтві, історія стилів, семіотика, це все у комплексі із теорією музики та театру). Щодо музики, пан Богдан пояснює це так, що людина, яка є митець живопису чи графіки, не може не бути дотичною до музики. Тому що, якщо людина творча, то вона повинна бути такою у всьому. Ми також плануємо створити в нашій школі музичний інструмент, на якому клавіші відповідатимуть певному кольору. Якщо хтось захоче заграти вальс дощу, то натискатиме певні клавіші й так передаватиме ефект дощу на полотно, наприклад. Чи якусь експресію. То уже дитина дивитиметься в залежності від обраних кольорів. Цікавим, зокрема, буде навчання в плані історії. Бо ми як вчили – як події і різні ситуації відбивались на мистецтві. Тут потрібно буде навчитись аналізувати мистецтво. Наприклад, візьмемо якийсь історичний період. Що тоді відбувалось в тій чи іншій країні, що люди переживали, як це проявлялося у творчості. Чи це якісь депресивні форми зображення, чи психологічно важкі категорії перенесення. Ми будемо вивчати все, цікавлячись, «чому?». От до прикладу, сфінкси в Єгипті. Що символізує їхня гордовито піднята голова? А чому щит був круглої форми чи певного розміру. Що означають певні кола. Це дисципліна «ергономіка», яку вивчатимемо також.

– Скільки часу триватиме навчання?

– Загалом 5 років. Перший рік діти вивчатимуть відчуття. Фізичні характеристики кольору, його теорію й вплив. Що таке лінія, точка, як вони проявляються на полотні, як це впливає на відображені поруч предмети. Бо це дуже важливо. Приміром, візьмемо дві кулі – жовту і темно-зелену, однакового розміру й ваги, і покажемо їх здалека. Будь-хто скаже, що жовта – більша. Це і є вплив кольору. Навчити дітей малювати не давши їм базу знань про колір і його вплив – це не є розумно. Тому що для того, щоб дитина почала проявляти себе на полотні, повинна мати для цього інструменти. А пізнання і знання кольору це і є інструмент роботи з нею. Не можна працювати з палітрою, не знаючи її значення й суті.

– Якого віку набираєте діток у групи?

– З 12 років. Тому що саме тоді дитина досягає більш-менш психологічної зрілості, формує свої погляди й розуміє, що їй подобається, а що ні. Приблизно тоді й відкриває свої таланти. Також – 5 років до кінця школи, коли дитина зможе вже вступити в ВНЗ. Правду кажучи, багато батьків телефонують і просять, аби ми й менших записували – з 6 років. Вирішуємо це питання, й, можливо, якщо буде достатня кількість охочих дітей, щоб сформувати окрему групу, організуємо це. А взагалі плануємо 40 дітей з 12 років (2 групи), і ще 20 дітей менших – в окрему групу.

– Хто будуть викладачі?

– Головний – Богдан Мисюга – доцент кафедри менеджменту мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Історію Єгипту й мистецтвознавства викладатиму я. В проекті – залучення більшої кількості людей, які однозначно мають бути креативними, люблять дітей і будуть з ними на одній хвилі. Тому що, який би ти не був розумний викладач, а знайти спільну мову й підходу до дітей не можеш, то ні контакту, ні роботи, ні провідника з тебе не вийде. А це дуже важливо. Ми дивимось на індивідуальні якості, ставлення до дітей, спілкування з ними. Бо ж часом потрібно кілька разів пояснювати одне й теж. Має бути чимало терпіння. Бо й інформацію потрібно вміти вибирати, адже її дуже багато зайвої. Для мене, як для педагога, а що вже говорити про діток. Не можна це все викладати, бо учні скажуть: «Куди я попала? Що тут? Я нічого не зрозуміла». Тому нам, викладачам, важливо перечитати, обдумати і вирішити, що буде цікаво маленьким митцям. Наприклад, роки палеоліту, чи те, що там знайшли глечик і скільки йому років, і чому у нього носик був певної форми, хто й для чого це зробив, що на ньому намалювали.

– А яка періодичність навчання?

– Три рази на тиждень, три години. Це у перший рік, а далі будемо ускладнювати. Орієнтовно навчання відбуватиметься після обіду, з 15:30. Але, якщо буде певна кількість дітей, які захочуть навчатись у першу зміну, то, звичайно, домовимось й про це. З часом, за бажанням учнів, – 4 дні по 4 години.

– Скільки вартує навчання? І що входить в оплату?

– За місяць – 1 600 гривень. У ціну враховані матеріали. Чаювання і спілкування на закулісні теми буде згодом, не з першого заняття. Це ж не тільки на фарби чи пензлі. Наприклад, буде заняття, на якому ми зав’язуватимемо очі дітям хустинками, пропонуватимемо послухати музику або, навпаки, тишу. Вони мають проаналізувати, сприйняти, пропустити через себе, а потім вирішити, що це буде. Заняття будуть різнопланові. Ми вже готуємо аудиторію. А ще зауважу, що оплачувати одразу за рік не потрібно.

– А якщо хтось захоче оплатити одразу за усе навчання, буде індивідуальна знижка?

– Звичайно, домовимось. Окремо ще є додатковий бонус – батьки дітей, які відвідуватимуть нашу школу, впродовж усього навчання зможуть безплатно відвідувати музей. Ми таким чином хочемо долучити й батьків до сучасного мистецтва. Щоб не було так, що вони з дитиною прийшли в музей, і дитина каже: «Мама, подивись! Ось це митець, який хотів проявити певний образ», а мама стоїть і думає: «Я нічого не розумію». Ми прагнемо батьків і дітей об‘єднати з мистецтвом, щоб вони мали спільну тему й мету для розмови. А для цього вони мають бути теж дотичні до мистецтва. Бо дитина вже буде навчена психології й сприйняттю кольору. Що таке мистецтво, як воно проявляється, їй буде простіше навіть елементарно зробити ремонт в себе в оселі в майбутньому. Вона знатиме, наприклад, що червоний колір не для спальні, тільки хіба можна використати частково. Дитина легше сприйматиме світ, їй буде простіше втілити свій проект, матиме розвинене зорове сприйняття й просторову уяву.

– А чому дитині взагалі варто вчитись малювати й творити? Що це дає в майбутньому?

– Після першого року навчання, якщо навіть дитина подумає, що це не її, все одно матиме вже базу знань. Це будуть цінні відомості в майбутньому, яку б професію не обрала. Якщо, приміром, виготовлятиме власні меблі чи автомобілі, навіть стільці, на яких ми сидимо – над ними теж працювали дизайнери, розробляли ергономіку: яка має бути висота, ширина, колір, щоб зручно було сидіти. Все дотичне до мистецтва, навіть мобільний телефон. Наприклад, дитина на заняттях бавитиметься в комп’ютері фігурами: сфера, куб і циліндр. Крутитиме їх і пробуватиме перетинати, дотикати, дивитись на лінії. Уявіть, як це їй допоможе в дорослому віці. Бо спочатку діти вчитимуться на комп’ютері, а потім ці знання переноситимуть на полотно. Їм буде простіше проявити і перспективу, і поєднання, бо напевне знатимуть, як вони виглядають. Тому що колись вони ними бавилися, і це було досить цікаво.

– А чи буде система оцінювання?

– Ні. Лише мотивація бажання працювати. Ми прагнемо, щоб діти хотіли самі приходити у школу. Наше завдання, як викладачів, викликати це бажання, зацікавити на лекціях чи заняттях, щоб бігли до нас. І це найкраще оцінювання – їхній візит. А в підсумку при закінченні видаватимемо сертифікат кожній дитині на згадку.