«Для мене робота – це не бізнес», – власниця Центру косметології Оксана Коротка

^{Текст: Наталка МАЗЕПА}

^{Фото: Лідія КОЖЕВНІКОВА}

^{Настрій: ресторан «4REST» (вул. Кравчука, 15)}

Якщо скромність прикрашає людину, то Оксана, без сумніву, прекрасна не лише зовні, а й в душі. Їй складно відповісти про вільний час, бо кожен день присвячує улюбленій справі – косметології. Як і багато з нас, перед сном «грішить» соцмережами, але шукає там не модні луки чи гарячі новини, а прямі трансляції інноваційних процедур.

Трохи втомлена після робочого тижня, дещо збентежена надмірною увагою, але відкрита до спілкування Оксана сидить у центрі столу. Поки не ввімкнули диктофон для запису «Кавової розмови», робимо компліменти новому закладу та, як не дивно (ірон. – авт.), дізнаємося, що маємо спільних знайомих.

Оксану бачу не вперше. Рік тому зустрічала дівчину з сяючою шкірою обличчя в одному із луцьких салонів краси. Тоді я не знала, що то була Оксана Коротка – теперішня власниця луцького Центру косметології. Лише, запитавши, хто це, почула, що хороша косметологиня, яка «горить» своєю справою.

– Традиційне запитання: кава чи чай?

– А можна капучино? (сміється – авт.).

– Розкажіть нашим читачам трішки про себе: де навчалися, ким мріяли стати в дитинстві?

– Я виросла і навчалася у Луцьку. Спочатку у 14-ій гімназії, а потім ми з батьками переїхали жити за місто, то закінчила школу із золотою медаллю в Підгайцях. Там і познайомилася з теперішнім чоловіком (усміхається – авт.). Щодо мрій, то не знаю – у мене стільки їх було, і кожного року вони мінялися. Якщо чесно, то тривалий час стюардесою хотіла стати (сміється – авт.). Я дивилася серіал, у якому розповідали про життя стюардес, він мені так сподобався, що захотіла стати стюардесою. Мені дуже імпонує їхня форма. Коли я про це мріяла, то стюардесами були молоді дівчата – гарні, з ідеальною шкірою, фігурою і одягнені у красиві костюми.

– Чому обрали косметологію?

– Це цікаво. Як на мене, кращої професії для жінки немає.

– Чому навчалася саме у Польщі?

– А почала я свою діяльність з курсів. Коли стала працювати кожного дня, то зрозуміла, що цих курсів мало (у Луцьку закінчила курси масажу і класичної косметології лиця – авт.). Це лише база.

Шукала, де можна вивчати саме цю галузь. Вивчати, а не купувати сесії за гроші. На той час в Україні не було ні кафедри, ні факультету косметології. Знайшла такий університет у Польщі. Окрім того, диплом європейського зразка цінується у всьому світі. Вирішила, що потрібно поступати, хоча для мене, на той час, це було непросте завдання. Вчитися було важко – медицина важка сама по собі, а тут ще й усе польською (анатомія, фізіологія, дерматологія).

– Яким був шлях до відкриття власного Центру косметології?

– З початку мого професійного шляху все до того йшло. Я була одна, а клієнтів ставало більше і більше. Коли людина телефонує тобі, а ти можеш записати її лише через місяць, – не кожному таке підходить. Скажімо, ти приїхала у місто лише на тиждень, аби залагодити усі справи, зокрема, піти до косметолога, а я фізично не можу прийняти.

Працювала я з 10.00 до 22.00 з одним вихідним близько двох років. З часом зрозуміла, що час йти на зустріч людям, брати помічників. Хочу сказати, що Центр косметології «Oksana Korotka aesthetic medical center» – це не бізнесовий проект. Я себе не вважаю бізнесвумен. Фінансова складова – не основна. Для мене важливо реалізувати себе як косметолога, а також бачити задоволених клієнтів та їхні позитивні відгуки. Коли люди повертаються знову і знову – це найбільша винагорода.

Якщо говорити про стартовий капітал, то насправді не було якихось захмарних коштів. Я працюю, крім того, мене підтримував всіляко чоловік. Він завжди за будь-який «двіж» (усміхається – авт.). Хто має цим займатися? Як усе має бути? Він багато у чому допомагав. У нас спільний бюджет. Ми не розділяємо на «твоє» і «моє», спільно працюємо для реалізації якогось задуму.

– Скільки годин на день присвячуєте роботі тепер?

– Спершу думала, що працюватиму менше, тому що робота дуже виснажує – багато клієнтів. У день це може бути, наприклад, 20 людей. Думала, візьму помічниць, відкрию центр, а вдома займатимуся іншими справами. Вони працюватимуть, а я лише допомагатиму і контролюватиму, але не так сталося, як гадалося (усміхається – авт.).

Я люблю свою роботу, не можу вдома сидіти. Не уявляю, чим люди займаються у вихідний день. Відчуваю, що гаю час у якісь такі дні. А от коли ти приходиш на роботу – ти живеш.

– З якими стереотипами, пов’язаними з косметологією, ви найчастіше стикалася?

– Звичайно, є багато міфів щодо ін’єкцій. Люди, які цього не розуміють чи бояться, були, є і будуть. Тому у нас є й багато апаратних методик, які, певною мірою, можуть заміняти їх. Стараємося шукати альтернативу. Хтось боїться одного слова «ботокс».

– Правда, що ботокс варто колоти при перших проявах вікових змін?

– У косметології немає віку. У нас є показання. Якщо вони є у 20 років, то ми цю маніпуляцію робимо у 20. У інших лоб гладенький і не треба туди нічого колоти навіть у 40. Все це дуже індивідуально.

– «Гіалуронка» – революція у боротьбі з віковими змінами чи добре розрекламований засіб?

– Основна функція гіалуронової кислоти – це зволоження. Клітини у шкірі, які продукують цю кислоту, з віком перестають функціонувати. Це відбувається після 25-30 років. Після 30 усі метаболічні процеси ідуть на спад. Впроваджують кислоту у кремах для того, щоб компенсувати ту втрачену кислоту і профілактувати старіння. Але не думаю, що варто говорити про революцію, адже тоді це така ж сама революційна речовина, як і ботокс.

Тут варто розрізняти призначення. Ботулотоксин вводять у м’яз, він призначений для активної міміки, або для вікових змін. Зазвичай, це зона лоба і «гусячі лапки» під очима. Гіалуронова кислота – це додатковий субстрат, який профілактує старіння. Ботокс – він робить вигляд молодої шкіри, але не омолоджує, а кислота, якщо її «робити» регулярно, може компенсувати ту, яка не продукується організмом.

– З якого віку та як часто потрібно відвідувати косметолога?

– Якщо нема ніяких дефектів чи проблем, рекомендовано раз у півроку для консультації. Я вважаю, що косметолог має правильно підібрати косметику. Людина саме не справляється з таким завданням.

– Чи варто сподіватися, що підліток «переросте» прищі?

– На жаль, це часто переростає у рубці, які потім довго і дорого лікувати, тому потрібно вчасно звернутися до косметолога. Це вже завдання для батьків. Коли ти бачиш, що у дитини висипання, потрібно привести її за руку до спеціаліста (дерматолога/косметолога). І починати доглядати вдома. Також у такий період рекомендовані і чистки. У нашому центрі з супроводом батьків приймають дітей з 14-ти років. До 14-ти – просто підбираємо догляд.

– Якщо говорити про базовий догляд за жіночим обличчям, з яких позицій він складається?

– Гель для вмивання або молочко, тонік, крем і крем під очі. Чотири таких основних позицій мають бути в кожного: є проблеми чи нема, молода чи старшого віку. Це базовий домашній догляд. Є додатковий домашній догляд – туди входять сироватки і маски.

– Який має бути щоденний must-do list?

– У плані догляду, щоранку та щовечора обличчя потрібно вмивати спеціальним очищаючим засобом, тонізувати та наносити крем. Для шкіри дуже важливим є питний режим, чистої води потрібно випивати з розрахунком 0,35 мл на 1 кг маси тіла.

– Вікові серії кремів 25+, 35+, 45+… – це черговий маркетинговий хід? Чи дійсно потрібно підбирати догляд не за типом шкіри, а за віком?

– Як я вже казала, у косметології нема такого, як вік. Усе за показами. Я вважаю, що це таки маркетинг. Мені часто пишуть у соцмережах, наприклад: «Мені 35 років. Родила 2 місяці тому. Шкіра суха. Який мені використовувати крем?» А ще що, окрім того, що суха? Можливо, ще якісь прояви куперозу? Можливо, чутлива? А колір який? Можливо, їй потрібні антиоксиданти, а, можливо, ліфтинговий догляд?.. Тому я все-таки агітую, що косметолога потрібно відвідати, аби він оглянув вас і підібрав потрібний догляд.

– Чи може міцелярна вода слугувати тоніком?

– Ні, не може. Ціль міцелярної води – розчиняти забруднення і змивати косметику. Це мильна вода. Міцелярна вода прийшла на заміну двохфазним засобам для вмивання. Я вважаю, що її потрібно змивати, навіть якщо на баночці пише «не змивати». Поверхнево активні речовини, віддушки – вони не повинні залишатися на шкірі. Після користуванням «міцеляркою» потрібно ще користуватися гелем для вмивання.

– З яких країн привозите досвід, а з яких приємні спогади і, можливо, засмагу?

– Не засмагаю, бо це шкідливо для шкіри. Безпечної засмаги не існує.

Щодо роботи, то була кілька разів в Монако. Там найбільший у Європі конгрес з естетичної медицини та косметології. Була в Парижі на семінарі, проходила практику в Іспанії, у клініці доктора Серано. Теж дуже цікаво, як вони працюють, що роблять.

Моя мрія потрапити в США. Там прогрес випереджає нас на 50 років, зокрема в косметології. В Інстаграмі підписана на американські косметологічні клініки і, буває, коли лягаю спати, дивлюся прямі трансляції процедур, які там проводять, і мрію, що колись це буде в нас. Хоча у мене дуже прогресивна команда і, мабуть, такого обладнання, як у нашому центрі, немає ні в якій клініці на Волині.

Загалом я люблю активний відпочинок, як і мій чоловік. Ми у цьому дуже схожі. Подобаються старі міста – Відень, Прага, Будапешт. Там є на що подивитися. Буває, приїжджаємо з відпочинку більш втомленими, ніж до нього (усміхається – авт.). Здебільшого відвідуємо Європу. Була і в Туреччині, і в Єгипті, але пляжний відпочинок – це не моє. Звичайно, що відпочинок не так часто буває, бо робочих поїздок є дуже багато. І хоч за вікном може бути море, гори чи якийсь неземний краєвид, але ти не потрапляєш туди, бо ціль поїздки зовсім інша.

– Чим займаєшся у вільний час?

– Нема у мене вільного часу. Я їду з роботи додому 7 хвилин, і за той час розмовляю по телефону з мамою. Все. Коли у мене вихідні, я проводжу семінари – навчаю косметологів у Луцьку, Рівному, Івано-Франківську, Чернівцях та Хмельницькому. Співпрацюю з іспанським брендом. В основному вчимо працювати з хімічними пілінгами. Коли випадає вільна неділя, то проводимо час з чоловіком, бо ми рідко бачимося.

– Чи підтримує вас чоловік в роботі?

– Так, звісно, багато у чому мені допомагає. Я люблю робити свою справу, а усім суміжнім (рахунки, графіки, приходи–видатки) – займається він, у нього це краще виходить.

– А хто займається хатніми справами – готує, прибирає?

– До нас приходить людина, яка це робить, бо просто на все не вистачає часу.

– Як підкорити серце музиканта?

(Басист кавер-гурту «Takalaba Band» В'ячеслав – чоловік Оксани , – авт.).

– Дуже сильно хотіти цього (усміхається – авт.). Насправді професія чи покликання людини на це не впливає. Ти ж любиш людину. Якихось особливих хитрощів нема.

– А як ви познайомилися з майбутнім чоловіком?

Ми були знайомі, бо Славік був у компанії старшої сестри. Так і познайомилися. Він грав на концертах, а ми з подругами приходили послухати. Потім йшли разом додому. Якось спільні походи додому переросли у побачення. Все відбулося само собою.

Пам’ятаю, коли ми лише почали зустрічатися, він сказав – ти будеш моєю дружиною. Тоді я посміялася з того, але він виявився правим.

Ми рік зустрічалися, і він зробив пропозицію. Нічого такого мегаромантичного не було (сміється- авт.).

Пропозицію робив на свій день народження, коли я салат з капусти робила на кухні (усміхається –авт.), а він каже, що хоче цукерок. Я кажу: «Йди візьми собі». Він: «Ні, дістань мені». Я дістаю, а там каблучка. Він став на коліно: «Вийдеш за мене?». Я й погодилася (сміється- авт.).

– Плануєте поповнення в сім’ї?

– Так, звісно, думаємо про це. Інколи жартуємо, що наша доця, то Ельза (у подружжя є собака породи сибірський хаскі – авт.).

– Чоловік ще майструє меблі у стилі лофт?

– Ні, то був порив, натхнення. Якщо щось зацікавить, то він може зробити за ніч. Захотів меблів за власним задумом – і зробив. Славік займався дизайном та меблями вдома. Я туди не лізу. Не вибирала жодної плитки. Я не по тому, це все він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: МУЗИКАНТ З ЛУЦЬКА МАЙСТРУЄ МЕБЛІ У СТИЛІ ЛОФТ

– Без чого не уявляєте свого життя?

– Без своєї роботи (усміхається – авт.).

– Де купуєте одяг? Багато витрачаєте?

– Люблю костюми. Вони актуальні і на семінарах, і на світських зустрічах. Коли бачу гарні костюми, то стараюся купити їх різного кольору. Часто замовляю через Інстаграм. Дуже люблю речі молодих українських дизайнерів. Буває, коли в Київ їжджу на семінари, то заходжу у магазин «Всі свої». Він такий, на три поверхи і там є все, що душа забажає. Коли в Європі, то починаючи з торгових центрів.

Нема у мене супердорогих речей. Я проти хутра. Найдорожчі в гардеробі туфлі – 500-600 доларів. Для мене одяг – це не фетиш. Головне, щоб у людини був смак, тоді зможеш комбінувати речі.

– Про що зараз мрієте?

– Мрію втілити одну свою нову ідею в реальність, про це розповім вам згодом. Мрію про автомобіль Тесла (модель Х) та декілька нових апаратів для роботи.

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїда Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}