У Луцьку пройшло відкриття виставки «Розстання» київських митців Ксенії Дацюк та Антона Тарасюка в межах молодіжної артплатформи «Ентер».

Захід пройшов 29 липня в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків, де зібралося багато людей, аби познайомитися з новими творами в експозиції та їхніми авторами. Серед присутніх була й журналістка Район.Культура.

Ксенія Дацюк і Антон Тарасюк творили ці роботи в Луцьку. Чотири великі полотна з актуальними в наш час авторськими рефлексіями висять перед входом у музей. Нагадаємо, першим, хто малював картини у самому музеї для виставки в Корсаків, був харківський художник Роман Мінін.

«Проєкт «Розстання» про війну, про злам того світу, до якого ми звикли. Кожен із нас створив свій рай, та нас позбавили нашого щастя, в якому ми жили, і такого самого світу вже не буде. Все змінилося під час війни», — Леся Корсак, керівна партнерка МСУМКу про виставку.

Ксенія народилася у Львові в мистецькій родині, але довгий час проживала на Волині, вчилася в Луцьку у ВНУ імені Лесі Українки. Антон родом з Алчевська. Зустрілося подружжя вже в Києві, де навчалися в Національній академії мистецтва, а згодом почали працювати над картинами у спільній майстерні. Проте вчорашня виставка була першим їхнім мистецьким проєктом, над яким вони працювали разом удвох.

«Все, що твориться в наш час сьогодні, в час війни, — це все артефакт. Бачите, друзі, що кожен з цих творів через дуже короткий відтин часу, після перемоги, буде сприйматися зовсім по-іншому. Артефакт свідків доби, певне пророцтво, навіть сьогодні ми можемо його прочитувати», — мистецтвознавиця Зоя Навроцька, модераторка заходу.

Зоя Навроцька відзначила, що представлений проєкт дуже разючий і торкає до глибини душі, відображає біль, на якому, власне, й заснований, а ще на стражданнях, які проживає кожен українець.

«З полотна в полотно переходить розповідь, яка пройшла крізь душу й серце цих людей. Розповідь, можливо, про себе, а, може, й про нас усіх, наш час, наше хвилювання, наше розчарування. Адже все, що відбувається сьогодні в нашій країні, — ранить і вбиває. Вбита дитина, вбитий юнак, багато крові, вбита й сама головна персонажка», — Зоя Навроцька про картини. 

Проте навіть у такий час є місце для надії, каже Ксенія Дацюк. Мисткиня вважає, що просвіток надії є, і чи «буде в нас все «чорно», чи буде гармонія, залежить тільки від нас». 

«Цей сюжет, можливо, в чомусь сюрреалістичний. Тут є поєднання внутрішніх станів, тому що дуже часто хочеться помістити себе в якісь обставини, які проживає певне місто, люди. Ці пози нагадують вбитих. Вони взяті з фотографій, які приходять різних постраждалих міст. Це навіть не пози смерті, а якийсь «сюрсон», від якого хочеться прокинутися», — поділилася Ксенія.

«Кожен може щось додати до перемоги. Якщо ми віритимемо в неї, житимемо перемогою, не будемо озлоблюватися, хоч це зараз дуже складно. Ця наша енергія розповсюджуватиметься всім світом, що наблизить нас до цієї очікуваної перемоги, яка обов'язково буде», — поділився Антон Тарасюк.

На завершення відкриття усі охочі мали змогу підійти до художників та розпитати детальніше про їхні твори, а також разом сфотографуватися на згадку про подію.

Нагадаємо, що 3 червня у Луцьку відкрилась виставка «Пошук слів» Романа Мініна та Даніка Манжоса, яка відновила роботу Музею Корсаків. Заклад можна відвідати щодня з 12:00 до 19:00, усі кошти від продажу квитків йдуть на виготовлення турнікетів для ЗСУ.