Волинські старожили Фейсбука, або З «мордокнижкою» по життю

Як не просили і українці, і навіть президент Порошенко, а засновник Фейсбука Марк Цукерберг відмовився відкривати офіс в Україні. Виявилося, Україна не входить навіть у топ-50 за кількістю користувачів соцмережі – у ній зареєструвалося менше трьох мільйонів українців. У Росії − 7,9 млн активних користувачів (хоча офісу також немає, як і в жодній іншій країні колишнього СРСР). Не так давно офіс відкрили у Польщі, втім, поляків у Фейсбуці – цілих 10 мільйонів. Цю соцмережу використовує кожен четвертий мешканець країни, у той час як в Україні − лише кожен 15-й.

А все ж Фейсбук в Україні люблять. «Таблоїд Волині» відшукав пʾятьох волинян, які зʾявилися у цій соціальній мережі ще у 2007-2008 роках, коли про «мордокнижку» в Україні майже ніхто не чув. Хоча соціальна мережа відкрила можливість для реєстрації усім охочим ще у вересні 2006-го, на східноєвропейських теренах він став поширюватися лише близько двох років по тому. Тоді й прийшли у Фейсбук і волиняни.

МАКСИМ ФРАЄРМАН



Зареєструвався я у Фейсбуці ще навесні 2007 року, ще коли жив у Луцьку (сьогодні Максим – громадянин Ізраїлю). В першу чергу, для того, аби було зручно спілкуватися з друзями за кордоном. Їх ставало дедалі більше, адже Максим часто подорожував. Від когось із них і дізнався про мережу. Своїм першим постом, як пригадує Максим, була просто відмітка про місцезнаходження у Єгипті.

«Спочатку було досить нудно – друзів-українців тут було геть мало. – розповідає Максим. - Тому і заходив нечасто, лише щоб написати знайомим за кордон. Та й можливостей у самої соцмережі тоді було набагато менше».

Максим каже, що сьогодні Фейсбук вийшов за межі просто розваги чи способу комунікації. Тепер це цілий віртуальний світ, паралельна реальність.

«Наші сторінки – віддзеркалення наших особистостей. Сторінка людини у Фейсбуці може дуже багато розповісти про неї. Сторінка може легко показати вас всебічно розвинутою особистістю, а може і зруйнувати позитивне враження у лічені секунди. Наприклад, дехто вважає, що публікації афоризмів та розумних цитат створюють хороший імідж. Але бувае подивишся на таку сторінку і розумієш, що на ній так багато чужих думок, тому що своіх - надто мало...», - ділиться Максим.

[caption] Перша аватарка Максима Фраєрмана[/caption]

Він каже, що хоч Фейсбук і забирає немало часу, але це його свідомий вибір: «Я не роблю з того трагедії. Ніхто ж силоміць не змушує. Це невід'ємна частина сьогодення. До того ж, в умовах, коли величезна купа друзів мешкає в одній країні, така ж купа - у іншій, та десятки інших розкидані по усьому світу - Фейсбук стає тою платформою, що нас об'єднує і дозволяє дізнаватися про новини з нашого життя».

«Що не подобається у Фейсбуці? Та ніби все подобається... Хіба іноді бракує кнопки «не подобається». Яле я з часом зрозумів, що користувачам Фейсбуку не можна її давати. По-перше, будуть зловживати не там де треба. А по-друге, навколо нас і так вистачає негативу. Так що тисніть краще «подобається»!

МИХАЙЛО НАХОД



Політолог і громадський діяч Михайло Наход у Фейсбуці – з січня 2008 року. Пригадує, що зареєструвався, аби спілкуватися та обмінюватися інформацією з друзями та знайомими, які живуть за межами України. А таких у нього мене вже тоді було досить багато: з 2003 по 2007 роки Наход часто бував на навчаннях і стажуваннях у різних країнах.

[caption] Перша аватарка Михайла Находа[/caption]

«Спочатку паралельно вів сторінки у Фейсбуці і ВКонтакте, потім від другої мережі практично повністю відмовився, коли багато українських друзів пішли також у Фейсбук. І хоч сьогодні і далі зареєстрований у ВКонтакте, а також у LinkedIN, Google+, Твіттері, але регулярно використовую тільки Фейсбук» - каже Михайло.

ОЛЕКСАНДР ПИЗА



Депутат Луцької міської ради і помічник нардепа Олександр Пиза зареєструвався у Фейсбуці ще у 2007 році.

«Тоді він був лише англомовним (російськомовна версія соцмережі зʾявилася у 2008 році, україномовна – у 2011-му – ред.). Зареєструватися мені порадила сестричка Світлана, яка вже тоді жила у Лондоні, - пригадує Олесандр. - Спочатку було складно розібратись - все лише англійською Але було дуууже прикольно - я «бачив» як сюди всі «заходили»! До речі, оскільки був тут одним з перших, то встиг до багатьох відомих людей «влізти» в друзі, доки у них на набралося допустимих 5 тисяч».

«Смішно трохи було – в Європі постили майже самих котиків. Тепер, до речі, також. У нас чомусь Фейсбук є в основному журналістсько-політичним середовищем», - додає політик.

[caption] Перша аватарка Олександра Пизи[/caption]

«До речі, інтерфейс у мене досі так і стоїть – анлгійський. Не міняю. Та й уваги не звертаю. От щойно помітив – як ви запитали», - зізнається Пиза.

Ще набагато раніше до Фейсбука Олекандр був зареєстрований в Однокласниках, втім видалив акант після початку війни

Сьогодні для роботи соцмережу Пиза майже не використовує. «Хіба частом, «попутним вітром». Іселфі не люблю. Взагалі моїх фоток на сторінці небагато, і мене – геть мало».

ЮРО ЧЕРВОНИЙ



Свою першу аватарку у Фейсбуці web-розробник Юрко Червоний розмістив ще 23 березня 2008 року.

«Тоді був бум соцмереж - Twitter, Linkedin... Вони тільки почали з’являтися і було модно мати там акаунт. З цікавості зареєструвався, але майже не користувався, бо там було лише кілька знайомих, які теж рідко там сиділи. Потім друзі поїхали в Америку на стажування, то почав активіше користуватися, щоб підтримувати зв’язок і дивитися їх фотки», - розповідає Юрко.

Сьогодні у Фейсбуці Юрко Червоний читає новини, дивиться оновлення друзів, переписуєся як по роботі, так і особисто. А якщо той починає відволікати - вимикає інтернет на смартфоні.

[caption] Перша аватарка Юрка Червоного[/caption]

«Зареєстрований ще в Instagram, Twitter, Linkedin. Але менше користуюся, Фейсбук кілька разів на день відвідую. Він мені найзручніший. А що не подобається? Що деколи пости у стрічці «пропадають». Там сортування за популярністю (переглядами-лайками), перемикаєш на сортування за датою, а воно потім саме назад повертає».

ВІКТОР ЛЕВАНДОВСЬКИЙ



Розробник сайтів Віктор Левандовський зареєструвався у Фейсбуці 1 вересня 2008 року. «Був анонс, що якийсь проект набирає обертів. Прочитав його історію. Виявилося, усе це починалося як голосувалка за фотки дівчат – типу «подобається/не подобається» з рейтингами. Плюс тоді багато читав про Цукерберга. То й стало цікаво» - каже Віктор.

Після реєстрації Віктор імпортував у Фейсбук базу адрес з електронної пошти – і знайшов там кілька знайомих. Плюс – мав там співрозмовників, адже вже тоді співпрацював з американськими партнерами.

[caption] Перша аватарка Віктора Левандовського[/caption]

Віктор каже, що оскільки для нього робота – і є життя, то й Фейсбук став невідʾємною його частиною. «Я бізнесмен. В мене робота – і є життя. Це нероздільне. Я працюю 24 години в добу. Сплю - і все-одно працюю».

Окрім Фейсбука Віктор Левандовський зареєстрований ще у Твіттері і LinkedIn – соціальній мережі для ділових людей.

«Фейсбук – це дитина часу. Марк просто перший встиг», - лаконічно резюмує Віктор.

Підготував Юрій РИЧУК