Нещодавно лідер луцького гурту «Фіолет» Сергій Мартинюк представив свій дебютний роман «Капітан Смуток», постільна сцена з якого була номінована на «престижну» українську літературну антипремію «Золотий хрін».

12 січня у Києві журі у складі журналістки, засновниці проекту «Рагу.лі» Тетяна Микитенко, літературних критиків Юрія Володарського і Тетяни Трофименко, письменниці Анни Малігон та журналістки і блогерки Вероніки Новікової визначили переможницю. Нею стала українська письменниця Люко Дашвар з уривком з її роману «Ініціація»:

«Тася хитнулася. Зойкнула і ляпнулася на підлогу посеред вітальні.

Твою дивізію! Перегуда віджбурнув пакетик з обручкою, рвучко скинув штани разом із трусами, і не згадав, що в кишені штанів лежать нові смугасті труси, вигадливо складені, наче урочисто готуються до вжитку. Хіба до трусів? Упав на коліна поряд із Тасею, і перш ніж без прелюдій оперативно роздягти жінку та оволодіти нею, тільки одне встиг прохрипіти:

— Тасю... Як щось не так, ти не мовчи.».

За результатами голосування залу, фаворитом стала сцена лесбійського кохання у ванні з роману «Сестри крові» (одна з учасниць — шведська королева Христина) Юрія Винничука:

«Моє тіло швидко звикло до гарячої води, але Христина опустила руку поза ванну, підхопила глечик і хлюпнула ще окропу, який вмить обволік мене ще більшим теплом. Вона усміхнулася до мене, а її нога проникла поміж мої ноги й притулилася до розкішниці та стала перебирати пальчиками.

Ну, що ж, якщо має відбутися така забава, я готова. Я випростала свою ногу й теж торкнулася її розкішниці, але не намацала там волосся, а лише чисте виголене тіло. Помітивши моє здивування, вона підвелася на ліктях так, щоб випірнути з води й задемонструвати всю свою поголену до блиску красу та вручила мені витесаний зі слонової кості прутень. Відтак підсунулася ще ближче, а її лоно опинилося в мене біля грудей, я провела по ньому пальцями, погладила, але здогадалася, що вона чекає не цього, і, не надто вагаючись, припала до нього вустами, водночас пестячи її тим кістяним прутнем».

За результатами голосовання у соцмережах «найкраша» сексуальна сцена – з оповідання Христі Венгринюк «Кістка риби»:

«Тоді я зав’язала йому очі старим рушником і попросила стати навколішки.

...Я повільно скинула свою нічну сорочку, гола підійшла до незнайомця і впхала його ніс у своє вологе лоно. Він нюхав так жадібно й так довго, наче парфумер, відшукавши новий запах. Я спрямувала його палець у себе, він крутив ним, подразнюючи і дряпаючи мене, але я терпіла й шепотіла йому, що там немає кісток і що воно, якщо б він того хотів, може ділитися надвоє чи натроє, і так щороку, не щохвилини, як робив Господь, але щороку. ...Він почав ридати, не відходячи від мене й не встаючи з колін, а я гладила його тисячолітню голову й думала, що тут справді забагато риби, мені вже від неї трохи млосно на язику й між стегнами, які вмивалися й вмивалися його гарячими слізьми, наче спермою».

Ця сцена лише на один голос випередила «вишневу зефірку» з роману «Педофіл» Петра Крижановського:

«Рита внезапно поднялась и, став на колени, выпрямилась. Игриво улыбнувшись, она утерла проступившие на глазах от глубокого минета слезы. Обступив Альфреда, она стала садиться на него. 

...Она взяла в руку красивый правильный и ровный член Альфреда и, направив его в изнемогающие от влаги половые губы, села на него.

Остановка сердца, ядерный взрыв в соседней квартире, зомби-апокалипсис – ничего из вышеперечисленного не способно было вырвать двоих красивых вьющихся друг вокруг друга молодых людей из той сказки, в которой они находились. Две идеальные частички пазла совершенно безупречно сошлись, рассыпавшись на миллион кусочков, каждый из которых обдувался теплым нежным морским ветром, после чего был помещен внутрь вишневой зефирки».

Нажаль, сцена сексу з роману волинського письменника-початківця не змогла перемогти у боротьбі з цими «монстрами» української еротичної прози, і цього року Сергій «Колос» Мартинюк залишився без «Золотого хріна».

Поважні члени журі