22 грудня в Галереї сучасного мистецтва України «Арт-кафедра» відбулась культурно-мистецька акція, присвячена творчості волинського художника Андрія Ніколаєнка.
Як зазначила керуючий партнер галереї Леся Корсак, однією з ланок роботи галереї є дослідження і популяризація забутих імен талановитих українських художників. Саме такою постаттю є Андрій Єфремович Ніколаєнко, який жив і творив у місті Луцьку. Відомостей про життя цього талановитого митця дуже мало, проте відомо, що він син розкуркулених і засланих в Архангельську область українців. Виховувався у дитячому будинку, пережив Голодомор, війну та всі лихоліття поствоєнного періоду. Ще у притулку вихователі помітили творчі здібності хлопця і приносили йому картинки з журналів, які він вправно перемальовував. Пізніше, працюючи на військовому заводі в Архангельську після зміни за вказівкою парторга малював комуністичні плакати.
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_1.jpg[/img]
Андрій Ніколаєнко – вихованець Харківської школи. Перебрався на Волинь наприкінці 1950-х років, поповнивши когорту місцевої творчої інтелігенції.
На вечорі була присутня вдова художника – Валентина Ніколаєнко, яка поділилася спогадами про життя і творчість митця. Зокрема, жінка розповіла що справжнє прізвище Андрія – Миколаєнко, по-батькові – Охрімович. Проте, «комуністична машина» прагнула стерти генетичний код українців, тому у дитбудинку ім'я було зрусифіковане на Андрій Єфремович Ніколаєнко.
«Працювати треба, а люди оцінять», – пригадує слова чоловіка пані Валентина, яка прожила з ним понад 50 років. – Митці справді не від світу цього. З ним тяжко було жити, але з ним було цікаво. Це є стержень життя, без якого саме життя неможливе», – зазначила вона, додаючи що Андрій Ніколаєнко завжди був напрочуд скромним і працелюбним, найбільше боявся перетворитися на заробітчанина.
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_10.jpg[/img]
Олійне малярство, акварель – улюблені техніки художника. У творчій спадщині художника – портрети, пейзажні етюди, натюрморти. Всьому, що створив Андрій Ніколаєнко притаманні поетична проникливість настрою, вишуканість і висока культура виконання.
У невеличкій експозиції представлено лишень кілька робіт художника, які вдалося відшукати у фондах Художнього музею міста Луцька. Проте, організатори заходу мають на меті відшукати більше відомостей та робіт Андрія Ніколаєнка.
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_2.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_3.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_4.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_5.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_6.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_7.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_8.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_9.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_11.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed.jpg[/img]
Як зазначила керуючий партнер галереї Леся Корсак, однією з ланок роботи галереї є дослідження і популяризація забутих імен талановитих українських художників. Саме такою постаттю є Андрій Єфремович Ніколаєнко, який жив і творив у місті Луцьку. Відомостей про життя цього талановитого митця дуже мало, проте відомо, що він син розкуркулених і засланих в Архангельську область українців. Виховувався у дитячому будинку, пережив Голодомор, війну та всі лихоліття поствоєнного періоду. Ще у притулку вихователі помітили творчі здібності хлопця і приносили йому картинки з журналів, які він вправно перемальовував. Пізніше, працюючи на військовому заводі в Архангельську після зміни за вказівкою парторга малював комуністичні плакати.
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_1.jpg[/img]
Андрій Ніколаєнко – вихованець Харківської школи. Перебрався на Волинь наприкінці 1950-х років, поповнивши когорту місцевої творчої інтелігенції.
На вечорі була присутня вдова художника – Валентина Ніколаєнко, яка поділилася спогадами про життя і творчість митця. Зокрема, жінка розповіла що справжнє прізвище Андрія – Миколаєнко, по-батькові – Охрімович. Проте, «комуністична машина» прагнула стерти генетичний код українців, тому у дитбудинку ім'я було зрусифіковане на Андрій Єфремович Ніколаєнко.
«Працювати треба, а люди оцінять», – пригадує слова чоловіка пані Валентина, яка прожила з ним понад 50 років. – Митці справді не від світу цього. З ним тяжко було жити, але з ним було цікаво. Це є стержень життя, без якого саме життя неможливе», – зазначила вона, додаючи що Андрій Ніколаєнко завжди був напрочуд скромним і працелюбним, найбільше боявся перетворитися на заробітчанина.
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_10.jpg[/img]
Олійне малярство, акварель – улюблені техніки художника. У творчій спадщині художника – портрети, пейзажні етюди, натюрморти. Всьому, що створив Андрій Ніколаєнко притаманні поетична проникливість настрою, вишуканість і висока культура виконання.
У невеличкій експозиції представлено лишень кілька робіт художника, які вдалося відшукати у фондах Художнього музею міста Луцька. Проте, організатори заходу мають на меті відшукати більше відомостей та робіт Андрія Ніколаєнка.
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_2.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_3.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_4.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_5.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_6.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_7.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_8.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_9.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed_11.jpg[/img]
[img data=def]23_12_2016_1596378461/unnamed.jpg[/img]