«Космогоніч» у Луцьку об'єднала художнє, перформативне, музичне, декоративно-прикладне, чайне, технологічне та кіномистецтва. 18 травня до Музею сучасного українського мистецтва Корсаків прийшли сотні відвідувачі, аби провести ніч серед художньої творчості.

Про це пише Район.Культура. 

Музей Корсаків реалізовує проєкт «Космогонія», який є унікальним та новаторським у багатьох аспектах, адже поєднує у собі мистецтво, функціональність та філософію. 

У його межах створюється найбільша у світі живописна картина на полотні площею 2 000 квадратних метрів. Куратор проєкту – фундатор Музею Віктор Корсак, картину створює знаковий український художник з Горлівки (Донеччина) – Петро Антип. Назва масштабної картини стала основою для мистецького заходу. 

Ніч розпочалася із перформансу студентки кафедри Актуальних мистецьких практик Львівської національної академії мистецтв (ЛНАМ) Анастасії Трикоз «Вібрації тіла: цвяхи». Її реквізитом була чорна тканина зі вшитими голками, яку вона поволі натягала на голову. Виступ Анастасії – це спосіб сховатися від навколишнього середовища. Тривога, породжена воєнним станом, змушує людину шукати ізоляції від того, що її оточує. 

«Цвяхи, це хоч трошки смішно, але вони нагадують голки їжака. Вони утворюють такий бар'єр, через який люди не хочуть до тебе доторкатися чи зайве рухати тобою», – пояснила перформерка Анастасія Трикоз. 

На тій же локації відвідувачі мали змогу навчитися гончарного мистецтва. Як працювати з глиною навчав Володимир Кусик. Кожен охочий міг з допомогою майстра створити глечик чи горщик. 

«Я вперше долучився до створення кераміки. Дуже давно хотів спробувати, тож задля цього й прийшов на «Космогоніч». Насправді це дуже важко, бо руки до цього непідготовлені, а ось у майстра вже легка рука. Процес складний і трішки бруднуватий, але він того вартий, адже навіть якщо виріб вийшов кривенький і не дуже гарний – він твій, зроблений твоїми руками», – поділився враженнями учасник дійства Дмитро.  

Поряд відвідувачі вже могли розфарбувати готові керамічні вироби та залишити собі сувенір на згадку. 

Чимало охочих відвідали фотолабораторію у відділі Музею науки і техніки та промислового дизайну. Там учасників навчали проявляти фотографії. Процес складається з кількох етапів. Спершу знімок кладуть у фотозбільшувач і під дією світла, зображення проєктується на фотопапір. Потім його занурюють у водно-спиртовий розчин проявника. 

«Після цього йде фіксаж, промивка у воді й просушування. Це займає 10-15 хвилин на одну фотографію. Обов’язково не дозволяємо зайвому світлу проникнути в кімнату, інакше фотографія засвітиться і все. А червоні лампи, які використовують у лабораторії, є єдиним спектром світла, який не засвічує фотографію», – пояснив Андрій Михалінчик. 

На результат суттєво впливає час, який фотографії проводять у промивальних розчинах та у фотозбільшувачі. Важлива і якість фотопаперу. Це співпрацівник музею довів на майстер-класі: перша фотографія виявилася затемною, тому дослідження повторили. 

«Зараз за хвилину ви робите більше фотографій, ніж було зроблено за весь період до ХХІ століття. Ви знаєте, що з того часу немає жодної фотографії, на якій людина посміхається. Адже тоді один знімок робили вісім годин. Я вважаю, що після того, як ви вісім годин просиділи з посмішкою, вона з вашого обличчя вже не зійде ніколи... Потім цей час зменшили до години. Кольорова фотографія з’явилася досить давно, але нею почали займатися тільки в 90-х роках. А ось перші фотографії починають робити у 20-30-их роках», – розповів відвідувачам факти з історії фотографії менеджер музею. 

Не забули і про шанувальників образотворчого мистецтва. У залі Закарпатського мистецького осередку учасники могли спробувати себе в скетчингу оголеної натури. 

В Урбан залі відвідувачів знайомили з чайною церемонією та пригощали напоєм з китайської камелії. Різновид настою, приготовленого для дійства, з китайської перекладається як «дорогоцінний». Як розповів чайний майстер Назар Даценко у буддизмі існує поняття алхімічного каменю, який дарує все, що ти бажаєш. 

«Після чаю ви можете відчути легкість, любов, благодать. Звичайно, зараз не найкращий час, щоб радіти, веселитись, але з нами має бути внутрішній спокій. Інакше як ми зможемо тоді адекватно приймати рішення, якщо ми завжди, як миші в колесі? Іноді ми й не задумуємося, що те чого ми нібито хочемо і займаємося насправді нам не потрібне, а варто направити увагу в інше русло. Наприклад, на допомогу своїм ближнім. Не за гроші, просто так», – сказав Назар Даценко.

Назар почав цікавитися ритуалом заварювання чаю навчаючись в училищі. Йому було 15 років, коли він захопився реп-культурою та звичаями Сходу. 

«Тоді чайна тема якраз була популярна закордоном. Ми слухали музику про чайні церемонії. Був такий міф, що чай «вставляє». Правду кажучи, він вставляє, але не так, як то уявляють люди. Це не як після алкоголю», – розповів чоловік про свій шлях. 

За його словами, чай дарує спокійний, тверезий стан. Якщо людина не вживає ні алкоголю, ні інших психотропних речовин, не палить цигарок, то вона зможе чітко усвідомити, що знаходиться у чайному стані. 

Назар почав замовляти чаї з Китаю та проводити церемонії. 

«Спочатку купив у магазині свій перший чайничок за 40 гривень. Купляв якісь найдешевші чаї. Коли мені почав від них дуже сильно боліти живіт,  я зрозумів, що ліпше купити щось дорожче, аби тільки не шкодило. Я просто пив його з друзями, вдома на кухні, в кімнаті, на вулиці… Скрізь, де була можливість пити чай та коли була змога. Були часи, коли не було взагалі ніяких коштів, щоб придбати хороший чай», – поділився історією Назар. 

Трави для пуеру – різновиду китайського чаю збирають на високогір'ях 800-900 метрів на старих деревах, яким більше 300 років. Найбільш цінуються дерева, яким понад 1 000 років, що є рідкістю. Проте вважається, що саме з зібраний чай з тисячолітніх дерев є найкращим і найміцнішим. 

«На найвищих точках гір найбільша концентрація енергії. Про це знали і мудреці, і йоги, і волхви, тому всі йшли в гори. А чайні дерева мають властивість накопичувати цю енергію, тож чим більше дерево росте на тій території, тим більше воно в себе увібрало. Звичайно, чим потужніша енергія, чим чистіше навколишнє середовище, настільки краще вдасться чай», – пояснив чоловік. 

Трави упаковують у формі гриба. Таку традицію заснували тисячу років тому виробники. Згодом більшість від цього звичаю відмовилися, але залишилися й шанувальники старої форми. 

«Це може трохи вплинути на смак, бо чим грубша форма, тим важче вона сохне, інакше проходить процес ферментації. Про це більше скажуть фахівці, які його виготовляють. Точно можу сказати, що має значення місце, де його вирощували та метод ферментації», – додав Назар Даценко. 

Водночас проходив концерт-подорож у підсвідоме від Ніни Іскри. Дівчина грала на роялі й наспівувала мелодію. Згодом дівчина зізналася, що увесь виступ є суцільною імпровізацією, і її слова не належать до жодної з мов. 

«Це ексклюзивне дійство, тому що воно більше не повториться. Музика є часовим видом мистецтва, якщо ти її не запишеш, то вона зникне. Ви не можете помацати музику. Я часто забуваю свої імпровізації, і дуже дивуюся коли бачу чиїсь відео: «Невже то я грала?».  А мій спів, то моя душа, яка любить бавитися своєю мовою, яка складається з різних звуків. Для мене, як співачки, дуже важлив,о що ви почуєте, самий звук, а не слова. Бо спочатку був звук», – розповіла Ніна Іскра.

Також глядачі могли запропонувати тему для імпровізацій. Зокрема, Ніна експромтом виконала композицію «на замовлення» під асоціацію «Легкість».

Згодом відбувся ще один перформанс від студентів ЛНАМ Тетяни Білоус та Костянтина Гливляса «Вібрації тіла: Співтворення». Двоє лили воду на борошно та перетворювали суміш на тісто. 

«Наш перформанс наполовину завершений. Через те, що ми назвали цю роботу співтворенням, тому ми пропонуємо вас, глядачі, доєднатися до нього, взяти шматочок солоного тіста і створити з якусь приємну для себе дрібничку», – сказав наприкінці Костянтин Гливляс. 

Під час заходу відвідувачі також мали змогу взяти участь в лотереї за найкращий образ на тему «Космогонія». Символічно, що ця частина заходу відбулася саме у залі, де художник Петро Антип працює над найбільшою картиною світу. Церемонію вручення призів супроводжував діджей сет. 

Під час «Космогоночі» відвідувачі могли додатково задонатити, створивши фото на полароїд. Окремим заходом був перегляд мистецьких фільмів. Заключною частиною програми стала екскурсія з ліхтариками залою Актуального мистецтва. 

Ніч у музеї Корсаків була благодійною подію. Усі зібрані кошти будуть спрямовані на виготовлення аптечок та пошиття турнікетів.