У луцькій книгарні розповіли про літературний треш, симпатичних хлопчиків та новий фестиваль

Про новинки минулого року й тенденції сучасного книжкового ринку говорили 30 січня у книгарні «Є». До розмови-дискусії директорку книгарень, блогерку та керівницю мистецького об’єднання.

Модерувала захід Ганна Луцюк.

«Таблоїд Волині» зібрав найцікавіші думки та бачення спікерок-книголюбок.



***
Анастасія Левкова – арт-директорка мережі книгарень «Є», літературознавиця розповіла про зміни на книжковому ринку та тренди.

Я працюю у мережі книгарень вже 9 років, а тому можу порівнювати, які книжкові запити були колись і які є зараз. Часто кажу, що Революція гідності та початок війни стали таким собі вододілом для української культури, зокрема для книжкового ринку.

По-перше, це видання перекладної літератури. Якщо до Майдану видавали переважно те, про що комусь там вдалося домовитися, а тепер видавці справді відстежують популярні у світі книги і здійснюються їх переклади. Також, дуже добре, що почали активно перекладати українською класику.



З’явилися нові імена і нові автори вселяють надію, пишучи на не зовсім звичні усім теми. Наприклад, Сергій Осока видав збірку оповідань про село. Здавалося, це не будуть читати у країні, що прагне до урбанізації, але ні. Виявляється, є бажання бачити село сучасним, а не лише таким, що закарбовано у творчості Панаса Мирного.

Львову надали статус міста літератури. З цим можна не погоджуватися, мовляв, що у Львові відбувається літературного, окрім Форуму, але саме надання статусу все ж знакове. І думаю, що міська рада працюватиме, аби виправдати довіру.



Є інтерес, який потрібно задовольняти, і лише тоді сформується попит. Треба показувати, що переглядати новинки у книгарнях можна не раз на рік, а навіть щотижня, організовувати заходи, зустрічі. Багато людей просто не звикли до цього.

Добре, що форми популяризації книг демократизуються, що це стає сферою не лише таких мастодонтів літератури, а й кожен охочий може завести собі блог, в якому ділитися враженнями від новинок на книжковому ринку. Майбутнє за рецензіями не лише професіоналів, а й просто нашими друзями, які люблять читати і яким ми довіряємо.

***
Анна Єкименко-Поліщук – книжкова блогерка поділилася досвідом ведення україномовного каналу на ютубі про книжки та розповіла про вподобання глядачів-читачів.

Книжковий відеоблог – явище нове для літератури. Що ми робимо? Ми читаємо книги, знімаємо про це відео і у такий спосіб пропагуємо літературу.



В Україні книга розвивається не завдяки чомусь, а попри все.

Якщо ти молодий симпатичний хлопчик і пишеш хорошу лірику, то до тебе прийдуть на презентації книг. Якщо пишеш якісь серйозні історичні твори чи антиутопії, то аби достукатися до читача, треба стати молодим симпатичним хлопчиком або самому активно просувати творчість у соцмережах тощо. І так не має бути, бо виходить, що письменник сам пише, сам видає і сам продає свої книги.



Не у всіх є час читати, але ще менше часу для того, аби обрати, що саме хочеться почитати. Тоді і приходить на допомогу буктюб з короткими емоційними оглядами книг.

Найбільше переглядів набирають відео книжкових покупок. Між блогерами ми навіть жартуємо, що нам не треба читати книг, досить лише їх купувати і знімати про це відео.



Я не погоджуюся з твердженням, що українці не читають. Ви ж лише гляньте, скільки довкола нових книг і скільки вас тут сьогодні зібралося!
Коли я починала у червні вести блог, нас було 8 україномовних буктюберів. Зараз нас більше 20, і це невимовно тішить. Щоправда, наша аудиторія значно менша, аніж аудиторія російськомовних блогерів. Втім, ми робимо це свідомо і дуже сподіваємося, що колись кількість підписників україномовного буктюбу досягне мільйону.

Усі питають дві речі: де ви берете гроші і де ви берете час? Гроші треба якось заробляти, іноді трохи ходити на роботу (сміється – авт.). І це дуже сумно, що не можна просто сидіти і читати весь день книжечки, але є знижки, усілякі спеціальні пропозиції. Щодо часу, то людина не використовує усі свої ресурси, які є необмеженими.

Що більше ти робиш, то більше у тебе виходить. Наприклад, я ніколи не лягаю спати, якщо не прочитала 50 сторінок книжки. Якщо не знаходжу цієї можливості вдень, то читаю до ночі. Втім, коли робиш це звичкою, то вдається прочитати більше, ніж середньостатистичні люди.

***
Ельвіра Яцута – журналістка, голова мистецького об’єднання «стендаЛь» розповіла про літературне життя Луцька і найбільш відвідувані події, які вдалося зорганізувати протягом минулого року.

За три роки існування «стендаЛю», здається, можна вже побачити картину того, як книжковий рух відбувається у Луцьку.
Ми – це інструмент, що будує зв’язок між автором, книжкою та читачем. Ми прагнули побороти стереотип, що молодь не читає. Його ми побороли, але з’явилося інше бачення ситуації.



Спершу до нас на заходи різних форматів приходили 20 осіб, згодом ця цифра зросла до 300 людей, і це було для нас неабияким успіхом.

Однак, саме тут і криється наша найголовніша помилка: ми дійшли до позначки «300» і не перейшли її. І я зрозуміла, що 3 роки до нас ходить одна і та ж аудиторія, що ми стали таким собі замкненим середовищем. Тепер я поставила собі запитання: як привабити наступну тисячу? Без книжкового трешу тут не обійтися.

Часом нам кажуть: «Дівчата, ви перевантажуєте нас заходами!». І я думаю: «Боже мій, вас ми перевантажуємо, а що ж робить у цей час 200 тисяч інших лучан!».



Луцьк не хоче слухати і читати нових авторів. На щастя, їх усе більше, але дуже погано, що всі вони хочуть одразу видати збірку. Я завжди кажу молодим авторам не видавати книжки одразу, бо вони просто лежатимуть у них і їхніх родичів. Спершу варто просто поїздити-почитати кілька років різними містами, розвивати творчість у соцмережах, лиш тоді видати книгу, яка все одно лежатиме у тебе і твоїх друзів. А от вже наступна твоя книжка, можливо, стане успішною.

Результативною є співпраця у плані спільних презентацій з уже відомими авторами, які часто не проти цього. Так було, коли з Іздриком приїхала не дуже відома Ірина Цілик, а тепер її знає значно більше людей.



Не збиралася анонсувати цього сьогодні, але питання вже вирішене, тому поділюся. Хто знає про такий фестиваль як «Meridian Czernowitz»? Усі знають. Так-от, пан президент Святослав Померанцев вирішив, що йому вже тісно у Чернівцях, і Луцьк вартий того, аби приймати у себе захід такого формату. Отож, у жовтні 2017 відбудеться «Meridian Lutsk», участь у якому візьмуть автори із Литви, Латвії, Естонії, Чехії,Польщі, Ізраїлю та Білорусі.

Якісного читача, як і якісну літературу, треба виховувати. І це, власне, те, чим ми усі тут займаємося.




***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].