«Вічно танцююча людина»: MONATIK влаштував шоу в театрі
Український артист Дмитро Монатик (MONATIK) запланував випустити четвертий студійній альбом «Вічно танцююча людина».
26 Березня 2024
Успішно!
«Таблоїд Волині» побував на грузинській виставі «ART», яка відбулася за сприяння луцького театру «Гармидер».
Текст і фото: Мар'яна САМОЙЛЮК
У суботу, 22 червня, театр «Teatroni» з міста Батумі зіграв для лучан іронічну п`єсу «ART». Протягом усієї вистави актори розмовляли лише грузинською. Троє друзів сперечалися чи може біле полотно стати шедевром мистецтва. Дійство відбувалося в рамках дружнього візиту в культурно-мистецькому центрі «Красне» Палацу культури міста Луцька.
На Волинь театр «Teatroni» приїжджає вперше. Тому, перед показом режисер вистави, Роін Двалі вирішив звернутися до глядачів російською. Він привітався і розповів, що авторка вистави – дівчина із Сербії, і що спочатку ця п`єса була про «дружбу іншої орієнтації», але, як запевнив театрал, у Грузії цього не розуміють і йому довелося її переробити.
Далі розпочалося найцікавіше. Ніхто із гостей дійства не знав, що іронічна історія буде грузинською. Деякі глядачі залишили залу, але більшість, яка залишилася, насолоджувалася мімікою, жестами та просто харизматичними акторами.
Журналістам «Таблоїда Волині» вдалося поспілкуватися з режисером вистави. Спершу ми поцікавилися про саму суть спектаклю. Однин чоловік купує біле полотно, на якому нічого немає, і стверджує, що це – шедевр. А його друг не розуміє цього і веде з ним дискусію. Є ще й третій друг. Він не знає чию сторону зайняти, тому між усіма відбувається гучна суперечка. Спочатку вони сваряться через «картину», а пізніше переходить на особисте.
Загалом вистава була емоційною: актори появлялися неочікувано із зали, жбурляли полотном, ходили посеред глядачів.
Та все ж перемогла дружба. На полотні актори малюють ліжника і залишаються друзями на все життя.
«Для когось таке полотно має цінність, а для когось ні. Мистецтво – це дуже спірна річ. Я приймаю мистецтво тільки як імпресіоністське. На інше можна просто дивитися», – зауважив Роін Двалі.
Вистава відбулася завдяки дружнім стосункам із луцьким театром «Гармидер».
«8 років тому я був у Луцьку і познайомився з театром «Гармидер». У нас склалися дружні стосунки. А нещодавно ми у фейсбуці переписувалися. І як буває у творчих людей, я сказав, що маю хороші вистави. Тоді, нас із задоволенням сюди запросили», – розповів режисер.
Виступати у Луцьку було суцільним задоволенням для театру «Teatroni».
«У Луцьку відчувається дух мистецтва. У кожному кутку звучить хороша музика. Я думаю, що саме Луцьк є тим містом, в якому цінують мистецтво, і саме тому нам тут приємно бути. Взагалі, я вважаю, що гостем є людина в чужому місті тільки тоді, коли приїжджає вперше, а вже інші рази – вона має себе почувати, наче в себе вдома. Ми відчуваємо себе як вдома. Напевно, коли ми поїдемо, у нас на очах будуть сльози», – поділився режисер вистави Роін Двалі.
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].