Успішно!

біхелсі

«Перстень Ганни Барвінок» від Івана Корсака

У Луцьку відбулася презентація нового роману відомого волинського письменника Івана Корсака «Перстень Ганни Барвінок».

Зустріч з автором організувало культурне об’єднання «100 Вт».

[img data=def]27_02_2015_165191989/img_8501.jpg[/img]

У книзі автор знайомить читачів із забутими іменами видатних українців, які у різні часи славились подвижництвом і любов’ю до рідного краю. Серед таких і українська письменниця, дружина Пантелеймона Куліша Олександра Білозірська або, як вона себе називала, Ганна Барвінок, котра, овдовівши, спродала маєток і коштовності, щоб видати п’ять томів праць свого чоловіка. Сама ж, зубожіла і хвора, померла на мокрій соломі у хатинці, що розвалилася від часу. 

«Деякі паскудні люди кажуть, що такої держави як Україна немає, - наголосив письменник на зустрічі. - Насправді, коли ведеться мова за 19-століття, то славетні українці були нарівні з кращими письменниками та мислителями, і не багато у Європі таких відшукати. Це книга про подвижницьке життя людей та про велике кохання. Таке кохання, яке буває раз у кілька століть».
 
Автор також розповів про те, що Пантелеймон Куліш мав багато друзів, але не було таких друзів з якими він не посварився. А ще частенько заводив романи із іншими жінками.
 
«Серце якої жінки може терпіти таке, - каже Іван Корсак. - Ганна Барвінок мала величезне терпіння. Не кожна жінка могла витерпіти великого славного чоловіка 50 літ поспіль».
 
Іван Корсак зізнався, що для того, щоб написати книгу йому довелося довго сидіти в архівах.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: ​КНИГА ПРО ГАННУ БАРВІНОК ‒ УЖЕ НА ПОЛИЦЯХ ЛУЦЬКИХ КРАМНИЦЬ
 
«Знайшов оригінали листів Ганни Барвінок, фрагменти або цілі листи Богдана Заклинського, Миколи Євшана. Це дуже цікаве листування. Мені траплялися навіть інтелігентні пересвари з Юліаном Романчуком – видатним діячем Західної України», - каже Іван Корсак.
 
За словами письменника, єдине з чим виникали проблеми, то це з почерком у листах.
 
«Дивуюся, як люди у 80 літ могли писати таким почерком, як макове зерня. Не знаю, якби працював без лупи», - жартує Іван Корсак.