Вітряна та холодна осінь розгулялася не на жарт, а повен зал гостей на презентації «Кімнати для печалі» Андрія Любки свідчив лише про те, що в таку погоду тут зібралися лише справжні шанувальники.

[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2057.jpg[/img]
[img data=wat]13_10_2016_1530720700/golovna.jpg[/img]

Втім, Андрій одразу ж анонсував, що чим гірша погода за вікном, тим краще для цієї книги, адже головним її героєм є не персонаж, не місто, а стан самотності, що представлений у непов’язаних фрагментах-відтинках.

Дизайн книги дуже лаконічний, навіть аскетичний – темно-синій колір і тиснені сріблом літери.

[img data=wat]13_10_2016_1530720700/knyga.jpg[/img]

«Це найгарніша моя книга. Тканинний корінець, матове синє тло і не просто написані, а витиснені сріблом літери. Загалом, вона виглядає як зручний блокнот чи «Біблія» із готельного номера, а з роками отримає ще благородніший вигляд», – поділився автор.

Каже, сперечався з видавцем щодо яскравості книги, бо тому здавалося, що у такому простому дизайні вона не вирізнятиметься з-поміж інших. Однак, можливо, саме через це «Кімната для печалі» таки вигідно контрастує на полицях численних пістрявих книг.

[img data=wat]13_10_2016_1530720700/knyyyzhkk.jpg[/img]

У творчому доробку Андрія це вже сьома книга українською мовою і десята взагалі. До речі, тепер у нього на одну прозову збірку більше, тож амплуа поета, яке прославило хлопця, поволі витісняє новий образ прозаїка.

[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_1976.jpg[/img]
[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_1984.jpg[/img]
[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_1985.jpg[/img]

Книга складається з 11 оповідань, які через надмірну ліризованість та інтимність автор називає реінкарнацією своїх поезій або навіть «занадто затишною книгою». Взагалі історій було 15, але редактор Олександр Бойченко після довгих суперечок та торгів все ж переконав, що чотири інших вибиваються із загальної концепції.

[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2048.jpg[/img]
[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2052.jpg[/img]
[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2054.jpg[/img]

Любка розповів, що його часто просять дати пораду, звідки брати сюжети для творів. Так-от, оповідання «Кімната для печалі», яке й дало назву всіх книзі, він написав просто у своїй ужгородській квартирі.

«У мене – трикімнатна квартирі. В одній кімнаті я сплю, в іншій працюю, а що робити з третьою? Ну, в мене є здогадки, але ж не відводити під це цілу кімнату!.. Маю на увазі, плетіння рибальських сітей (сміється – авт.). Тому поки у третій кімнаті у мене зберігаються усілякі коробки, словом мотлох. Проте, там стоїть сушка, на якій я розвішую чисті речі, через що всю кімнату заповнює густий аромат прального порошку. Скажімо, запах весняної свіжості».

[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_1997.jpg[/img]

Власне, в один із таких днів, Андрій читав книгу серед концентрованого аромату чистоти виправних речей і непомітно заснув. Йому наснилося, що до кімнати зайшли чужі люди і почали привласнювати все, що належить йому, взяли навіть його сорочки. Тоді, власне, до Андрія і прийшло усвідомлення, що ця кімната мала багатьох господарів задовго до нього, і, може, то він не помічає когось, хто має законне право перебувати тут.

[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2008.jpg[/img]
[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2013.jpg[/img]
[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2024.jpg[/img]

«Мені стало цікаво, скільки разів на цьому ліжку кохалися, а скільки тут у когось болів зуб. З цього і почався процес написання оповідання, який зазвичай триває довго, доки у блокноті не назбирається достатньо окремих фрагментів та образів, які можна об’єднати у завершену історію», - пояснює автор.

[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2007.jpg[/img]

«Кімната для печалі» створювалася протягом чотирьох років. Як не це парадоксально, але найулюбленіший текст самого Андрія Любки до книги не увійшов, тому під час презентації у Луцьку він зачитав оповідання «Жінка і сірники», яке на думку автора найбільше люблять читачі.
Історія розповідає про безтілесне янгольське кохання ліричного героя (біографічну схожість з яким Андрій ніколи не підтверджує, але й остаточно не спростовує) і дівчини-мусульманки у чорній чадрі Сімін.

Східна красуня одразу повідомила, що батько вже знайшов їй нареченого, для якого мала берегти цноту, тому її романтичні стосунки з українцем зводилися до поцілунків, розмов і нічних обіймів у піжамах. Коли ж він наважився запропонувати їй щось більше, то Сімін ледь не спалила його помешкання.

«Найвеселіше  про читання цієї історії на одній з презентацій написала «Газета по-українськи», назвавши статтю «Дівчина поїхала на канікули і не повернулася». З цим виданням за оригінальністю заголовків може конкурувати хіба що ваш місцевий «Таблоїд Волині»», – пожартував автор.

[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2023.jpg[/img]

Окрім розмов про книгу, Любка розповів, що з усіх вин найбільше любить чилійське, комфортними містами для життя вважає Ужгород, Чернівці та Луцьк, а «будун»  – це дуже хороша штука, бо його передчуття ніколи не дасть людині остаточно стати залежним від алкоголю.

Також, автор пригадав, як купив свій перший мобільний телефон.

[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2032.jpg[/img]

«У мене був Siemens, такий ще з антеною, але грошей, щоб його поповнювати не було. Відповідно, я нікому не дзвонив, та й мені ніхто не дзвонив. Тоді я знайшов вихід із ситуації, заводив будильник, а після його дзвінка робив вигляд, що з кимось серйозно говорю по телефону. Справляв враження зайнятої людини», – сміється Андрій.

[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2043.jpg[/img]

Після презентації усі охочі традиційно брали автографи, підписували книги та робили фото із письменником.

[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2079.jpg[/img]
[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2081.jpg[/img]

До слова, Любка почав писати новий роман, але до читачів він дістанеться не раніше, ніж за рік.

***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].

[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_1986.jpg[/img]
[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_1988.jpg[/img]
[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2001.jpg[/img]
[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2002.jpg[/img]
[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2004.jpg[/img]
[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2006.jpg[/img]
[img data=wat]13_10_2016_1530720700/img_2029.jpg[/img]