Місія виконана, але чи до кінця?

07 Серпня 2015
Автор: Ірина Новосад, журналіст
Луцькі кінотеатри представили прем’єру – Місія нездійсненна: Нація ізгоїв. Це вже п’ята стрічка про спецагента Ітана Ханта та його соратників. Цього разу команда боролася з поганцями, які колись також відстоювали правду та справедливість, однак, розчарувавшись у світових політичних системах, заснували свою таємну організацію – Синдикат.




З перших хвилин стрічка захоплює динамікою, яка досягається за рахунок неймовірно швидкого переміщення героїв у часі та просторі: Мінськ, Лондон, Відень, Вашингтон, Марокко, Куба – глядача кидають з однієї культури в іншу і, що показово, всі пейзажі автентичні та свідчать про те, що нам показують реальні міста, а не декорації.



Свою фірмову комічність у фільм досить очікувано вносить Саймон Пегг, який виконав роль комп’ютерного генія Бенджі. Однак це жодним чином не псує фільм, а навпаки – робить його легким та ніби своїм, добре знайомим.

Особливої уваги заслуговують сцени у Віденській опері. Під неймовірно красиві оперні партії глядач бачить добре зрежисований екшн у найкращих традиціях Місії. Театральні декорації перемішуються з головними героями, на перший план виходять не лише голлівудські зірки, а й оперні виконавці. Проте кожна сутичка між добрими й поганцями доволі швидко повертає глядача до реальності і він розуміє, що зараз, на жаль, знаходиться у кінотеатрі, а не у Віденській опері.



Загалом, сюжетна лінія нічим не оригінальна і не особлива, а друга частина фільму навіть трішки затягнута. Існує супермісія, яку ЦРУ намагається закрити, і цим активно займається герой Алека Болдоїна, після чого головний суперагент залишається наодинці зі світовим злом – Синдикатом. Зрештою він за допомогою своїх товаришів та всіляких хитромудрих обманів таки поборов всіх і все.



Тому увагу глядача здебільшого тримають лише хороша гра акторів та велика кількість видовищних трюків, переважну більшість яких Том Круз виконав самостійно. Чого тільки варте переслідування на спортивних мотоциклах! Той, хто хоч раз сидів за кермом байка оцінить всю майстерність каскадерів, режисерів постановки трюків та операторів, яким довелося все це зафіксувати на плівку.



І, звісно, жінка! Яке ж кіно без неї? Одна з головних героїнь стрічки – британський спецагент Ільза Фауст (Ребекка Фергюсон), яка себе дискредитувала і тепер проти власної волі працює на Синдикат. Вона класичний персонаж фільмів про спецагентів – небезпечна, красива, добре підготовлена і безжальна, але у моменти кульмінації вона чуттєва і поблажлива.



Між нею та Ітаном Хантом ніби і зароджуються якісь почуття, але на прощання сценаристи фільму нас тішать не класичним пристрасним поцілунком, а дружніми обіймами. Можливо, таким чином, творці Місії залишають для себе більше варіантів розвитку подальших подій, адже у п’ятому фільмі ні слова, ні півслова про дружину Ітана Ханта, навколо якої розгортаються події третьої Місії і є її невеличке каміо у четвертій.

До речі, п’ятий фільм із цієї серії сюжетно мало пов'язаний з попередніми стрічками. Хіба що сценою про Кремль, котра в контексті останніх подій в Україні змусила глядачів у кінозалі не просто відреагувати сміхом, а навіть аплодисментами.

Місія нездійсненна: нація ізгоїв – не кінематографічний шедевр, але й не одноразове прохідне кіно. Якщо хочете налюбуватися на гру хороших акторів та подивитися черговий екшн про спецагентів, то вам варто знайти дві години вільного часу та піти в кіно.
0
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter