Бізнесмен з Луцька отримав орден святого Архістратига Михаїла ІІ ступеня. ФОТО
Бізнесмена з Луцька Василя Токарського відзначили грамотою та орденом «за заслуги перед Помісною Українською Православною Церквою та побожним народом».
18 Травня 2023
У Києво-Печерській лаврі експонують унікальні вишиті ікони та ляльки-обереги луцької майстрині Юлії Токарської.
Як повідомляє Район.Луцьк, відкриття зібрало поціновувачів виробів луцької майстрині у Трапезному храмі лаври. Тут представлені 18 її ікон та шість авторських ляльок. Ікона Святого Миколи допрацьована останньою й раніше не виставлялася на показ. Картинами майстриня займається вже 20 років свого життя. Більшість з них творились протягом стількох же років.
[caption][img data=def]18_12_2017_391837321/25552609_201910947049433_1228969798_o.jpg[/img] Майстриня Юлія Токарська[/caption]
Для Юлії все почалося з першого хрестика під час вагітності. А після народження першої дитини в неї з’явився ще більший поштовх творити.
У цьому місці вчувається дух ладану і миру. Виставити вироби тут – не випадковість, а ініціатива чоловіка Василя, який виконав бажання дружини, бо та зізнається, що дуже любить «сильні місця». Посприяв цьому й Митрополит Онуфрій. Сюди завітали як прихожани храму, так і рідні й друзі сім’ї.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25497320_201910770382784_1974460463_n.jpg[/img]
«ВИШИВАННЯ ДЛЯ МЕНЕ – ЦЕ СПОКІЙ»
На час вагітності жінка не вміла вишивати взагалі. Подивилась, як сусідка декілька рядочків вишиває і собі вирішила цим зайнятись.
Звідтоді 20 років майструє за голкою і нитками. В іконах проглядають візантійські, грецькі й слов’янські мотиви, це не списування, бо майстриня запевняє: це неканонічне мистецтво, як багато хто думає. Все, що їй хочеться, що може втілити – все пробує. В іконах дотримується основних необхідних моментів: написи, німби і кольори в одязі.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25511076_201911037049424_974459112_o.jpg[/img]
Всьому цьому вона навчилась сама. Кожна ікона забирає у неї рік, два, півтора, найменше – десять місяців. Сам процес над роботою може тривати й десять років. Це не дуже легкий вид діяльності, який, однак приносить їй задоволення.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25511079_201911000382761_2099841129_o.jpg[/img]
«Вишивання для мене – це спокій. Коли я вишиваю, до мене приходить багато ідей, заспокоєння. Вишиваю я завжди в хорошому настрої, коли в мене є до того бажання, лежить душа. Коли натхнення нема – я читаю», – пояснює Юлія Токарська.
Сам процес, на її думку, має пройти чотири стадії: натхнення, наявність душевної потреби, коли хочеться це зробити, внутрішня молитва, ескіз. На стадії ескізу майстриня визначає, якщо їй подобається – малює далі, якщо ні – шукає щось нове.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25520055_201911010382760_252474171_n.jpg[/img]
Вишивка-гладь не тільки нестандартна, а й дуже давня, та чи не найбільше у своїх роботах Юлія любить проявляти індивідуальність.
Найперша її ікона – образ Ісуса Христа, вишита золотими й шерстяними нитками. Остання – ікона Святого Миколая далася чи не найтяжче. Але коли почало виходити, то за словами майстрині, в її житті почалися зміни.
Про кожну ікону в неї є своя особлива історія. Чотири ікони присвячені чотирьом дітям, собі і чоловіку.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25520681_201910997049428_1146882892_o.jpg[/img]
Важко їй далася й ікона Марії Магдалини, яку вона давно хотіла зробити в українському стилі.
«Мені не подобались очі. Я почала розпорювати, потім мене хтось відволік. Після цього в мене почорнів палець і півроку в мене на пальці не було нігтя. Я зрозуміла в чому проблема, помолилась, вибачилась і вишила очі так, як вони мали бути, на думку Марії Магдалини, а не на мою думку».
[img data=def]18_12_2017_391837321/25520805_201911077049420_1061636949_o.jpg[/img]
ЖАРТІВЛИВІ ЛЯЛЬКИ-БЕРЕГИНІ
Особливе місце на виставці посідають ляльки. Туди часто підходять як діти, так і дорослі.
Юлія називає свої ляльки шаржами, які мають особливу силу, бо оберігають.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25530380_201910857049442_1754378646_o.jpg[/img]
«Ікони – це монументальний труд, а я люблю пожартувати. Тому й роблю ляльки. Усі в одному екземплярі. Вони показують якийсь вид діяльності, якусь людину, яка мене зацікавила, якийсь життєвий момент», – пояснює майстриня.
Одяг для ляльок жінки шиє зі старовинних рушників з власної колекції. Особливо жінка захоплюється старими вишивками й додає, що їй дуже хочеться передати свій набуток у спадок нащадкам.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25551439_201910853716109_1028577540_o.jpg[/img]
Одна лялька робиться два-три тижні. Це такий собі шарж, коли Юлія може посміятися навіть сама над собою. Одну з ляльок вона зробила як втілення самої себе, деякі ж присвятила своїм дітям і ті стали для них оберегами.«В нас є одна лялька, яка тут не представлена. Мені було років шість, коли мені мама пошила малесеньку-малесеньку лялечку. Я її забрала в Київ і дуже нею дорожу. Але найважливіший оберіг для мене – моя сім’я. Для мене кожна робота мами дуже душевна, дуже сокровенна. Ми з мамою доповнюємо один одного. Я більше люблю абстракції, шрифти, пейзажі. З другого класу я пишу вірші, серед них в мене є дуже багато, присвячених моїм батькам, моїй сім’ї», – говорить донька Юлії Анастасія.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25551336_201910843716110_689186171_o.jpg[/img]
Часто донька любить допомагати матері з ляльками. Сімейна злагодженість проявляється не тільки в допомозі, а й в повазі, з якою батьки говорять про матір.
ТОКАРСЬКІ ХОЧУТЬ ВІДКРИТИ ШКОЛУ ВИШИВКИ ДЛЯ ДІТЕЙ
Дочка успадкувала творчий потенціал мами, гарно малює, пише й ілюструє вірші й вже планує свій проект.
Син Василь ще вчиться, але дуже цінує всі мамині роботи, каже: вони є особливими оберегами для нього. На випускний мама вишила йому сорочку за власним дизайном.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25520813_201910773716117_1324371131_o.jpg[/img]
«В ній дуже комфортно. Ця вишиванка виконана в традиційних кольорах: білий, золотий і червоний. Це кольори, які означають щастя і добробут. Одягаю її на всі важливі події. Мені набагато спокійніше на серці, коли є вишиванка. Моя улюблена робота, яка мені дуже близька – «Зішестя Святого духа». В кожній роботі я бачу частинку душі своєї матері. Вона дуже викладається, кожним рухом думає, тому на це йде дуже багато часу. Найближчі лики святих для мене – це Василь, Тетяна і Юлія», – розповідає Василь Токарський-менший.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25530308_201911003716094_1821616530_o.jpg[/img]
Василь додає, що хоче, щоб здійснилася мрія мами – виставка у Луврі, а від себе бажає їй виставку в Нью-Йорку і Нідерландах.
У його кімнаті стоїть ікона «Дари». Кожен вечір хлопець підходить до неї і молиться. Запевняє: це завжди допомагає.
Чоловік Юлії Василь Токарський у цій творчій справі перебрав на себе організаційні функції.
«Моє діло купувати нитки, а її вишивати», – кортоко відмічає Токарський-старший.
[caption][img data=def]18_12_2017_391837321/25552844_201911057049422_90040065_o.jpg[/img] Зліва на право: чоловік Василь, донька Анастасія та син Василь[/caption]
У його планах зробити школу вишивки для обездолених дітей.
«Хочу зробити безкоштовну школу вишивки для обдарованих дітей, які не мають можливості заплатити», – говорить чоловік.
Він пишається, що, крім всього цього, дружина ще й вишила сімейний герб, на якому зображений Святий Миколай, книжка, щит, річка, яка проходить по рідному селу, колоски.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25530310_201910943716100_887058136_o.jpg[/img]
Наприкінці виставки митрополит Павло освятив вироби та висловив свою думку щодо робіт майстрині.
[caption][img data=def]18_12_2017_113746032/7_sviashchennuk.jpg[/img] Митрополит Павло освятив вироби луцької майстрині[/caption]
«Вишивка має особливе значення. Я хотів би попросити всіх, щоб ми до ікон ставились з трепетом, як до живих істот. Ці ікони не можуть бути в храмі, тому, що, по-перше, вони не є канонічними, по-друге, під впливом воску зі свічок, можуть линяти», – зазначив митрополит Павел.
Виставка триватиме ще 10 днів.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25530396_201910950382766_1663960180_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25530550_201910763716118_1026506035_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25530638_201910973716097_1078991485_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25530717_201911107049417_1323170543_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25551416_201910767049451_127188685_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25551560_201911023716092_1880435878_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25552749_201910837049444_1601638703_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25555336_201911067049421_2016992240_n.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25577197_201911093716085_1056849424_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25577458_201911100382751_1215261313_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25578876_201910720382789_1964701478_o.jpg[/img]
Текст і фото: Антоніна АНДРІЙЧУК
Як повідомляє Район.Луцьк, відкриття зібрало поціновувачів виробів луцької майстрині у Трапезному храмі лаври. Тут представлені 18 її ікон та шість авторських ляльок. Ікона Святого Миколи допрацьована останньою й раніше не виставлялася на показ. Картинами майстриня займається вже 20 років свого життя. Більшість з них творились протягом стількох же років.
[caption][img data=def]18_12_2017_391837321/25552609_201910947049433_1228969798_o.jpg[/img] Майстриня Юлія Токарська[/caption]
Для Юлії все почалося з першого хрестика під час вагітності. А після народження першої дитини в неї з’явився ще більший поштовх творити.
У цьому місці вчувається дух ладану і миру. Виставити вироби тут – не випадковість, а ініціатива чоловіка Василя, який виконав бажання дружини, бо та зізнається, що дуже любить «сильні місця». Посприяв цьому й Митрополит Онуфрій. Сюди завітали як прихожани храму, так і рідні й друзі сім’ї.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25497320_201910770382784_1974460463_n.jpg[/img]
«ВИШИВАННЯ ДЛЯ МЕНЕ – ЦЕ СПОКІЙ»
На час вагітності жінка не вміла вишивати взагалі. Подивилась, як сусідка декілька рядочків вишиває і собі вирішила цим зайнятись.
Звідтоді 20 років майструє за голкою і нитками. В іконах проглядають візантійські, грецькі й слов’янські мотиви, це не списування, бо майстриня запевняє: це неканонічне мистецтво, як багато хто думає. Все, що їй хочеться, що може втілити – все пробує. В іконах дотримується основних необхідних моментів: написи, німби і кольори в одязі.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25511076_201911037049424_974459112_o.jpg[/img]
Всьому цьому вона навчилась сама. Кожна ікона забирає у неї рік, два, півтора, найменше – десять місяців. Сам процес над роботою може тривати й десять років. Це не дуже легкий вид діяльності, який, однак приносить їй задоволення.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25511079_201911000382761_2099841129_o.jpg[/img]
«Вишивання для мене – це спокій. Коли я вишиваю, до мене приходить багато ідей, заспокоєння. Вишиваю я завжди в хорошому настрої, коли в мене є до того бажання, лежить душа. Коли натхнення нема – я читаю», – пояснює Юлія Токарська.
Сам процес, на її думку, має пройти чотири стадії: натхнення, наявність душевної потреби, коли хочеться це зробити, внутрішня молитва, ескіз. На стадії ескізу майстриня визначає, якщо їй подобається – малює далі, якщо ні – шукає щось нове.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25520055_201911010382760_252474171_n.jpg[/img]
Вишивка-гладь не тільки нестандартна, а й дуже давня, та чи не найбільше у своїх роботах Юлія любить проявляти індивідуальність.
Найперша її ікона – образ Ісуса Христа, вишита золотими й шерстяними нитками. Остання – ікона Святого Миколая далася чи не найтяжче. Але коли почало виходити, то за словами майстрині, в її житті почалися зміни.
Про кожну ікону в неї є своя особлива історія. Чотири ікони присвячені чотирьом дітям, собі і чоловіку.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25520681_201910997049428_1146882892_o.jpg[/img]
Важко їй далася й ікона Марії Магдалини, яку вона давно хотіла зробити в українському стилі.
«Мені не подобались очі. Я почала розпорювати, потім мене хтось відволік. Після цього в мене почорнів палець і півроку в мене на пальці не було нігтя. Я зрозуміла в чому проблема, помолилась, вибачилась і вишила очі так, як вони мали бути, на думку Марії Магдалини, а не на мою думку».
[img data=def]18_12_2017_391837321/25520805_201911077049420_1061636949_o.jpg[/img]
ЖАРТІВЛИВІ ЛЯЛЬКИ-БЕРЕГИНІ
Особливе місце на виставці посідають ляльки. Туди часто підходять як діти, так і дорослі.
Юлія називає свої ляльки шаржами, які мають особливу силу, бо оберігають.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25530380_201910857049442_1754378646_o.jpg[/img]
«Ікони – це монументальний труд, а я люблю пожартувати. Тому й роблю ляльки. Усі в одному екземплярі. Вони показують якийсь вид діяльності, якусь людину, яка мене зацікавила, якийсь життєвий момент», – пояснює майстриня.
Одяг для ляльок жінки шиє зі старовинних рушників з власної колекції. Особливо жінка захоплюється старими вишивками й додає, що їй дуже хочеться передати свій набуток у спадок нащадкам.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25551439_201910853716109_1028577540_o.jpg[/img]
Одна лялька робиться два-три тижні. Це такий собі шарж, коли Юлія може посміятися навіть сама над собою. Одну з ляльок вона зробила як втілення самої себе, деякі ж присвятила своїм дітям і ті стали для них оберегами.«В нас є одна лялька, яка тут не представлена. Мені було років шість, коли мені мама пошила малесеньку-малесеньку лялечку. Я її забрала в Київ і дуже нею дорожу. Але найважливіший оберіг для мене – моя сім’я. Для мене кожна робота мами дуже душевна, дуже сокровенна. Ми з мамою доповнюємо один одного. Я більше люблю абстракції, шрифти, пейзажі. З другого класу я пишу вірші, серед них в мене є дуже багато, присвячених моїм батькам, моїй сім’ї», – говорить донька Юлії Анастасія.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25551336_201910843716110_689186171_o.jpg[/img]
Часто донька любить допомагати матері з ляльками. Сімейна злагодженість проявляється не тільки в допомозі, а й в повазі, з якою батьки говорять про матір.
ТОКАРСЬКІ ХОЧУТЬ ВІДКРИТИ ШКОЛУ ВИШИВКИ ДЛЯ ДІТЕЙ
Дочка успадкувала творчий потенціал мами, гарно малює, пише й ілюструє вірші й вже планує свій проект.
Син Василь ще вчиться, але дуже цінує всі мамині роботи, каже: вони є особливими оберегами для нього. На випускний мама вишила йому сорочку за власним дизайном.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25520813_201910773716117_1324371131_o.jpg[/img]
«В ній дуже комфортно. Ця вишиванка виконана в традиційних кольорах: білий, золотий і червоний. Це кольори, які означають щастя і добробут. Одягаю її на всі важливі події. Мені набагато спокійніше на серці, коли є вишиванка. Моя улюблена робота, яка мені дуже близька – «Зішестя Святого духа». В кожній роботі я бачу частинку душі своєї матері. Вона дуже викладається, кожним рухом думає, тому на це йде дуже багато часу. Найближчі лики святих для мене – це Василь, Тетяна і Юлія», – розповідає Василь Токарський-менший.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25530308_201911003716094_1821616530_o.jpg[/img]
Василь додає, що хоче, щоб здійснилася мрія мами – виставка у Луврі, а від себе бажає їй виставку в Нью-Йорку і Нідерландах.
У його кімнаті стоїть ікона «Дари». Кожен вечір хлопець підходить до неї і молиться. Запевняє: це завжди допомагає.
Чоловік Юлії Василь Токарський у цій творчій справі перебрав на себе організаційні функції.
«Моє діло купувати нитки, а її вишивати», – кортоко відмічає Токарський-старший.
[caption][img data=def]18_12_2017_391837321/25552844_201911057049422_90040065_o.jpg[/img] Зліва на право: чоловік Василь, донька Анастасія та син Василь[/caption]
У його планах зробити школу вишивки для обездолених дітей.
«Хочу зробити безкоштовну школу вишивки для обдарованих дітей, які не мають можливості заплатити», – говорить чоловік.
Він пишається, що, крім всього цього, дружина ще й вишила сімейний герб, на якому зображений Святий Миколай, книжка, щит, річка, яка проходить по рідному селу, колоски.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25530310_201910943716100_887058136_o.jpg[/img]
Наприкінці виставки митрополит Павло освятив вироби та висловив свою думку щодо робіт майстрині.
[caption][img data=def]18_12_2017_113746032/7_sviashchennuk.jpg[/img] Митрополит Павло освятив вироби луцької майстрині[/caption]
«Вишивка має особливе значення. Я хотів би попросити всіх, щоб ми до ікон ставились з трепетом, як до живих істот. Ці ікони не можуть бути в храмі, тому, що, по-перше, вони не є канонічними, по-друге, під впливом воску зі свічок, можуть линяти», – зазначив митрополит Павел.
Виставка триватиме ще 10 днів.
[img data=def]18_12_2017_391837321/25530396_201910950382766_1663960180_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25530550_201910763716118_1026506035_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25530638_201910973716097_1078991485_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25530717_201911107049417_1323170543_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25551416_201910767049451_127188685_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25551560_201911023716092_1880435878_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25552749_201910837049444_1601638703_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25555336_201911067049421_2016992240_n.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25577197_201911093716085_1056849424_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25577458_201911100382751_1215261313_o.jpg[/img]
[img data=def]18_12_2017_391837321/25578876_201910720382789_1964701478_o.jpg[/img]
Текст і фото: Антоніна АНДРІЙЧУК