Лучанам відкрили секрети модерного мистецтва

26 Листопада 2015
Текст: Людмила ЯВОРСЬКА
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ


Модерний живопис – це творчість тих митців, яким не цікаво просто відтворювати у картинах оточуючий світ. Модерністи переносять на полотно набагато інтимніші речі – власний внутрішній світ, думки і відчуття.

Познайомити лучан із сучасними тенденціями в мистецтві взялася галерея «Арт-кафедра». Наприкінці жовтня тут відкрилась унікальна виставка «23+1», яка зібрала роботи 24 кращих авангардистів з усієї України. Під час роботи виставки заплановані зустрічі з митцями, аби глядачі отримали змогу не лише побачити найпрогресивніші мистецькі витвори сучасності, а й поспілкуватися з їхніми авторами.

[caption]
У галереї «Арт-кафедра» триває виставка кращих модерністів України «23+1»[/caption]

Перша зустріч-суаре відбулася в середу, 25 листопада, і зібрала поціновувачів таланту луцьких художників-модерністів Катерини Ганейчук-Савчук, Костянтина Борисюка й Андрія Русановича.

[caption]
«Модерне мистецтво – надзвичайно глибоке та інтелектуальне», – каже Леся Корсак[/caption]

«Ми ставимо перед собою мету привити любов до модерного мистецтва, – зазначила у вступному слові керуючий партнер галереї Леся Корсак. – Буває, приходять до нас люди, дивляться на картини модерністів і кажуть: «Ой, я теж би так зміг!». Та насправді це мистецтво не є простим – ні у сприйнятті, ні у створенні. Ми хочемо привернути увагу і познайомити лучан з роботами кращих модерністів, щоб вони отримали можливість по-іншому сформували ставлення до цього мистецтва, щоб побачили, наскільки воно є глибоким та інтелектуальним».

Експресіоністичний модернізм Костя Борисюка

Костя Борисюка називають волинським Ван Гогом. Саме роботи цього всесвітньо відомого постімпресіоніста свого часу справили особливе враження на молодого митця і визначили його творчий шлях на довгі роки. До слова, визначили доволі вдало, адже перше визнання до Костя прийшло ще в студентські роки, а згодом його роботи виставлялися в багатьох галереях Європи.

[caption]
Костя Борисюка називають волинським Ван Гогом[/caption]

Сьогодні Кость Борисюк живе у Луцьку і продовжує творити у своїй незмінній майстерні. «Показувати роботи можна деінде, а творити – лише тут», – пояснює митець свою прив’язаність до Волині.

Коли у художника просять підказок, як правильно «читати» його картини, він коректно підправляє, що його малярство ближче до музики, аніж до літератури. Відтак, варто спробувати прислухатись, як воно звучить, аніж намагатись викласти відчуття за допомогою слів.

[caption]
Серед ранніх картин модерніста Костя Борисюка – досить реалістичний автопортрет[/caption]

Навіть нерозбещеному спогляданням хорошого живопису оку видно, що полотна Борисюка – це роботи майстра, який вміє працювати з кольорами. Працювати тонко та сміливо, і його пензлеві вдається поєднати надзвичайно складні контрастні кольори.

[caption]
Картини Костя Борисюка із серії «Ритуальні танці»[/caption]

«У нас довго була тоталітарна система, зараз інша, але теж – тоталітарна, і вона не дає творчого мислення ні глядачу, ні митцю. Митець пропускає все через душу, інтерпретує по-своєму, тому мистецтво – таке різне. Зрозуміло, що в тоталітарному суспільстві хочуть це згладити, підладнати хто під золоту клітку, а хто під сталеву заржавілу. Але митець має бути вільним, він є цікавим тоді, коли перебуває поза контекстом держави», – переконаний Кость Борисюк.

[caption]
«Дуже втішно, що на Волині нарешті з’явився художник, котрому притаманне органічне проникнення у макрокосм колористичних співвідношень, позбавлених вульгарного спрощення до фотографічного, чужого емоцій відтворення», – написав у відгуку про роботи Борисюка письменник Кость Шишко, 1989 рік[/caption]

Сакральний символізм Катерини Ганейчук-Савчук

«Модернізм для мене – це, в першу чергу, висловлення символами і знаками, – поділилася художниця і поетеса Катерина Ганейчук-Савчук. – Це складне мистецтво для прочитання, тому що треба напружуватися, намагатися зрозуміти, що хотів закласти художник кольором, плямою, конкретними знаками».

[caption]
«Модернізм – це складне мистецтво, яке заставляє думати», – переконана Катерина Ганейчук-Савчук[/caption]

Художниця поділилася, що останнім часом відійшла від очевидних образів на полотнах. Натомість, реакція глядачів – неоднозначна.

[caption]
Картина є частиною триптиху Катерини Ганейчук-Савчук, який художниця відносить до ранніх робіт[/caption]

«Одна жіночка, коли подивилася на мої ранні роботи, сказала: «Тю, Катю, та ви ж малювати вмієте!», – тим часом сама художниця каже, що їй стало нецікаво малювати те, що можна відтворити за допомогою фотоапарата.

[caption]
Картина Катерини Ганейчук-Савчук «Німі береги»[/caption]

«Картина «Німі береги», яка виставляється тут, написана в Криму, коли він ще був нашим. Це була рання весна, і настільки буйними були природні сили моря, що свою роботу я присвятила саме стихіям природи, які пробуджуються щовесни. Я зобразила потяг між двома берегами, між двома статями без жодного звуку», – розповіла про свою роботу Катерина Ганейчук і зауважила, що на відміну від Костя Борисюка свої роботи вважає ближчими до літератури, аніж до музики.

Переосмислена класика Андрія Русиновича

Андрій Русинович – мабуть, один із небагатьох модерних митців, хто дозволяє собі таку відсутність умовностей і обмежень, що малює навіть у жанрі реалізму.

[caption]
Андрій Русинович – художник, який вміє експериментувати[/caption]

«Це експеримент», – усміхається художник, відповідаючи на здивування глядачів, які зустрічають серед доробку акуратно відтворені реалістичні пейзажі. «Бувають періоди, коли хочеться бути чесним. Не перед емоціями, а перед розумом і знаннями, які маєш. Тому хочеться звернутися до класики», – розшифровує митець.

Тим не менше, навіть класика – не без творчого втручання. На картинах із луцьким пейзажем – фігурки з картин Франсуа Мілле. «При поєднанні речей, які важко уявити разом, з’являються нові змісти», – пояснює свій експеримент Андрій Русинович.

[caption]
Серед ранніх робіт Андрія Русиновича – серія картин «Ноктюрни замріяних вулиць»[/caption]

Митець не боїться експериментувати і настільки вимогливий до себе, що перемальовує деякі полотна по кілька разів і може вдосконалювати їх роками.

[caption]
Сучасні роботи Андрія Русиновича, виставлені в «Арт-кафедрі»[/caption]

«Як педагог Андрій Маркович дав мені головне – систему подачі, і його система полягає у відсутності будь-яких систем, – розповів про свого учителя молодий художник Богдан Осіюк. – Інші викладачі, які у мене були, формували навколо мене стіни і замикали в них, а Андрій Маркович давав постір».

***
Під час роботи виставки «23+1» заплановано ряд інших зустрічей із представниками модерного мистецтва. Незабаром «Арт-кафедра» обіцяє зустріч із модерністами інших міст Західної України.


0

Читати ще

Коментарі

Amelie Betz

Rufen Sie uns an unter +49

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter