ХІІ міжнародний музичний фестиваль «Стравінський та Україна» стартував у Луцьку.

Вже не вперше захід відбувається за підтримки «Фонду Ігора Палиці – Новий Луцьк». Відкрили фестивальну програму столичні гості – Національний камерний ансамбль «Київські солісти».

Колектив вже не вперше бере участь у єдиному на Волині фестивалі класичної музики, започаткованому ще 1994-го. Ініціативу з його організації гаряче підтримав засновник і тодішній керівник ансамблю Богодар Которович.

Відтак, коли фестиваль відбувався вдруге, по одинадцятирічній перерві, цей колектив так само, як і цьогоріч, відкривав серію музичних заходів. Після того, 2005-го року, виступу «Солісти» грали перед шанувальниками творчості Ігора Стравінського ще раз, 2007-го, коли фестиваль зробив крок за кордон, долучивши до проведення заходів окрім Луцька та Устилуга й польський Грубешів.

Єдиною обов’язковою умовою для участі у фестивалі є наявність у програмі творів нашого видатного земляка, яких за одинадцять попередніх фестивалів пролунало більше півсотні – різних виконавців, форм та жанрів. Оскільки творчий доробок Стравінського надзвичайно різноманітний, то на фестивалі традиційно звучать його інструментальні твори для солістів та музичних колективів, музика до опер та балетів і навіть джаз.

Цього разу до програми  поряд з музикою Ігора Стравінського до балету «Аполлон Мусагет» було включено твори різних епох та стилів: від класиків – Й.С.Баха та Моцарта до наших сучасників – Станковича й Кілара.

Розпочався концерт з твору Стравінського. Слухачі блискуче витримали паузу між двома частинами. А от у проміжку між виконанням Прелюдії та Арії Гріга з «Сюїти з часів Колберга у старовинному стилі» стався казус. У залі, напевне, забувши про неприйнятність аплодисментів між частинами одного твору, почали гучно плескати.

Ведуча концерту, своєю чергою, вийшла на сцену і навіть почала оголошувати наступний твір, проте вигуки з залу «Ще Арія!» та реакція музикантів змусили її знітитися та повернутися за куліси. І Арія, варто відзначити, була варта того, аби зазвучати цього вечора. Перетікання музичної теми від віолончелей до скрипок – віртуозна реалізація авторського задуму.

В атмосферу італійської ночі занурив слухачів Сильвестров. Його тиха музика, серенади та миттєвості просто дихали теплом, коханням, таємницею...

Не оминули в програмі й фольклорних мотивів, щоправда, сусідських, – прозвучав «Ескіз у молдавському стилі» Колодуба.

Як завжди, прекрасно був сприйнятий П’яццолла – його танго з характерним ритмічним рисунком, помноженим на пристрасть, знайшли найщиріший відгук у залі. На подяку за теплу атмосферу, гучні оплески та квіти музиканти на прощання подарували слухачам ще одне його, напевне, найвідоміше - «Лібер-танго».
 
Автор: Ольга ДОРОШЕНКО