^{Текст: Аліна ХОЛБАН
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ}

На сцену виходить чоловік, скромно вітається та стає за мольберт. В цей час у залі відбуваються останні приготування: організатори буденно нагадують правила поведінки під час вистави, рахують вільні місця (їх майже немає), роздають програмки.

Чоловік дає одній з глядачок аркуш і просить прочитати з нього текст. Потім запрошує ще чотирьох дислокуватися на подушках прямо під сценою – мовляв, це будуть їхній місця для перегляду.

«Добрий вечір. Мене звати Павло Порицький і я граю в театрі Гармидер вже 17 років. А ще я 13 років малював», – каже чоловік.

Так починається вистава-перформанс «Кострубізми. Кумановський», що днями відбулася в мистецькому просторі «Гармидер ангар-stage».  

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У ЛУЦЬКУ ВІДБУДЕТЬСЯ ЗНАКОВА ПОДІЯ В МИСТЕЦЬКОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ В ПЕРІОД КАРАНТИНУ

Монолог виконавця несподівано губиться у вирі гучних звуків, музики, графіки та численних вигуків на різний лад: «Кумановський!». І глядачі, разом з актором, потрапляють в «іншу гравітацію» – світ «Кострубізмів» – ірраціональних, філософських, а іноді й зухвалих та насмішкуватих.

Тексти та графіка Миколи Кумановського оживають на сцені завдяки анімаційним проєкціям, з якими взаємодіє актор. В основі його виконання – змістовна та химерна, як і твори художника, мова тіла.

«Ми надихалися конкретним образом і думали, чи передати його таким, яким він зображений, або ж піти від протилежного. Іноді ми відштовхуватися від ліній, образів та сенсу, який несе те чи інше зображення. Так все і створювалося – методом проб і помилок», – розповідає пластиографка вистави Юлія Варченко.

Повноцінним «виконавцем» перформансу стає й анімація Олександра Загайного, якою заповнюють весь сценічний простір. Твори художника оживають та рухаються під закадрові голоси читців і музику Євгена Манна. Іноді складається враження, ніби саме вони «керують оркестром», провокуючи Порицького-Кумановського на дію.

Іноді, ніби оговтуючись від сну, актор виринає з фантастичного анімаційного світу та розмовляє з глядачами. Павло розповідає власну історію: про те, що вже давно не малює, про картини Кумановського, які завжди змушують зупинити на собі погляд, та про пошук «ключиків», які допомогли б розшифрувати найпотаємніші меседжі митця.

«Уявляєте, Микола Кумановський міг писати на рукавах. Як ви думаєте, що це означає? Якщо людина пише собі на рукаві, для кого вона пише? Для себе. А ще, можливо, для когось близького, кого можна дуже близько до себе підпустити. От я б далеко не всім дав би прочитати, що в мене на рукаві написано. А він усім, хто хотів прочитати, відрубував ноги... Чим далі, тим більше мені хочеться розшифрувати оці символи, які є в його "Кострубізмах". Я відчуваю, що наближаюся до чогось дуже сокровенного», – розмірковує виконавець.

Кульмінацією його роздумів стає маніпуляція з цитриною. Намагаючись зобразити її суть, а не оболонку, актор розрізає фрукт навпіл, вичавлює та випиває сік, а другу половину фарбує у червоний та залишає відбиток на мольберті.

Перформанс «Кострубізми. Кумановський» – це відчайдушна спроба наблизитися і зрозуміти філософію волинського художника. Автори вистави не дають однозначних пояснень – вони скоріше запрошують глядачів до спільних роздумів-медитацій над загадками «Кострубізмів».  

«Безперечно, це блискуча прем’єра. Ми з Наталкою Кумановською сиділи поряд і пересміхалися на деяких моментах, адже знаємо, коли та як вони народжувалися на аркушах. Це щось нове та сучасне. Це незабутні враження, тому раджу дивитися», – каже мистецтвознавиця Зоя Навроцька.

1

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}