Вуличний музикант з Дніпропетровська, Андрій Петров, дарує лучанам вишукану музику прямісінько в центрі міста.

Андрій Петров родом із Дніпропетровська. З 2005 року він їздить по всій Україні та на центральних майданах міст дає концерти просто неба. Такий різновид концертів музикант називає вільним мистецтвом.

«У кожному європейському місті є вуличні музиканти, які грають дуетами, квартетами і це є нормально. Я вирішив популяризувати такий вид мистецтва в Україні, адже ми хочемо до Європи. Мій концертний зал – це вулиця», - розповідає Андрій.

У кожному місті Петров грає лише один день, бо за його словами, виступ мусить бути так званою родзинкою для людей. Глядачі повинні чекати, коли музикант знову приїде до їхнього міста. Тур по 60 містах України у Андрія займає 2-3 місяці. Музикант не пропускає жодного, навіть якщо його застає погана погода. Він чекає хорошої, адже назад до цього міста повернутись йому вдасться не скоро.

[img data=wat]17_04_2015_290004301/2.jpg[/img]

«Я не хочу бути банером, який є, але ніхто його не помічає. Я люблю цю роботу. У 60-ти містах України я маю таку кількість вдячних слухачів, що жоден музикант із філармонії, навіть київської, не має. Треба їздити рідко, проте мітко. Якщо немає «Ах!», то творчість нічого не варта. Для людей мої виступи повинні приносити ексклюзивне задоволення. Це Боже благословіння», - стверджує музикант.

Андрій професійний музикант, закінчив Дніпропетровське музичне училище, пізніше Київську консерваторію, проте коштів для того, щоб забезпечити двох дітей та жінку не вистачало. Саме тому чоловік вирішив їздити Європою та заробляти гроші старенькою скрипочкою.

[img data=wat]17_04_2015_290004301/3.jpg[/img]

«11 років я від’їздив там сотнею міст і приймали мене чудово. Аж якось раз на День міста у Києві я спробував зіграти і людям це дуже сподобалось. Я вирішив, чому б не спробувати ділитися своїм мистецтвом в Україні. Але тут мене почала турбувати міліція, яка запитувала за коробочку з грошима. Я вирішив піти до податкової та оформити єдиний податок, плачу ще ПДВ, я, напевне, єдиний такий вуличний музикант», - зауважив Андрій.

Навіть для того, щоб пограти біля луцького ЦУМу, Петров був змушений «вибивати» дозвіл у київських власників.

«Я намагався знайти директора ЦУМу 4 рази, він дуже зайнята людина. Проте я дав йому зрозуміти, що у мене високий рівень музики, дав йому компакт-диск і Віктор Петрович все зрозумів. Хіба хтось буде проти послухати італійське барокко виходячи із універмагу? Я ж не граю під фонограму, - то під час концерту через охорону не можна цього перевірити. А я граю чесно. Коли мене просять зіграти без акомпанементу, то я граю», - розповідає скрипаль.

[img data=wat]17_04_2015_290004301/11087165_1433506336962258_869924679_o.jpg[/img]

Петров грає не лише класику. Його репертуар дуже різний. Важливою деталлю є те, що композиції Андрій підбирає на слух, адже віднайти ноти для сучасних творів дуже важко.

«Я дуже люблю камерну класику. Ця музика глибока по внутрішньому змісту. Мінорні композиції – це висока печаль. Зараз такий час, що українцям є за чим потужити. Під час скорботи ти відчуваєш очищення, це корисно. Ще я люблю ірландську танцювальну музику. Часто під час моїх виступів професійні танцівники починають танцювати. Тоді мої виступи переходять в цілі мініатюри. Це привертає увагу перехожих. Найпопулярнішою є композиція Вівальді «Пори року. Шторм». Люди її часто замовляють, вона повинна бути «на мазі», - резюмував Андрій.

Андрій зауважив, що наше місто дуже чисте, європейське, а місцеві люди привітні. На завершення музикант побажав усім миру.

Автор: Катерина УСТИМЧУК