ТНМК – Дзеркало (2014) /Симфо хіп-хоп (2015)
«Танок на Майдані Конго» спокійно можна віднести до категорії легенд української музики.
Пам’ятаю свої враження кінця 90х від першого їх хіта «Зроби мені хіп-хоп», який мені здавався тоді якимсь напівцензурним чи що, з незвичними на той час полунично-еротичними натяками. Але то вже був свій, український реп – це при тому, що у той час ледь не з кожного вікна лунали Децл, Bad Balance та Еminem. Хлопці були одними з піонерів стайлу в нашій країні; з українського хіп-хопу у той час знали хіба «Тартак» з їх «100%-ним плагіатом» і інколи було чутно пісню «Ветер» українського таки гурту «Убитые рэпом», яких один мій однокласник під кодовим іменем Матрос називав «убітий реп».
Процес пішов і «танкИ» поступово і впевнено ставали все більш відомими. То спільний проект із Тартаком («ТаТаТа»), то з Міхеєм російсько-українську пісню зроблять, а далі і власні 100-відсоткові хіти – «Восени», «А море де?», «Люба Люба», «По барабану», – перелік насправді досить довгий.
Врешті, після мого випуску зі школи, ТНМК десь вилетіли з зони музичної уваги. Хоча, звісно, новинки їх я чув. Але слухалося вже далеко не так, - світ відкрив купу різної та, що важливо, нової музики – я завжди більше любив рок як такий, хоча і продовжував з інтересом спостерігати за хіп-хоп новинами (багато хто повинен пам’ятати журнали «Молоко» та «ХЗМ» з головним редактором Согомоновим, в яких я і черпав потрібну інфу), не в останню чергу завдяки своєму хорошому другу, який, щоправда, на той вже переключився на гангста-реп зі Штатів.
Менше з тим, буквально кілька місяців тому наштовхнувся на досить незвичайне оголошення: ТНМК з симфонічним оркестром. Так, для світу (та і для України вже) це цілком нормальна практика – робити симфо-обробки відомих хітів, але практика ця переважно стосується РОК-виконавців! А тут – реп. Далі мені, що логічно, захотілося дізнатися, що ще у ТНМК відбувалося останнім часом (виявляється, нещодавно вийшов новий альбом «Дзеркало»); що думають музиканти про події на Сході (виявляється, їздять у зону АТО з концертами); чим займаються крім музики (наприклад, Фоззі – активний письменник-журналіст-футболіст, а Фагот – музичний продюсер), і не лише це.
[img data=def]11_03_2015_2042438863/140682351.jpg[/img]
Сам альбом «Дзеркало» – концептуальний, себто простежується певна єдина, об’єднавча ідея для пісень всього альбому. Цю ідею я б сформулював так: погляд зі сторони на себе та суспільство, в якому ми живемо. Місце знайшлося всілякому: самоіронії («Дзеркало»), прокрастинації («В наступному»), романтиці («Хоча я є», «Qari Qris» із Mgzavrebi), непростій сторінці нинішньої української історії («Війна світів», «Українська мрія», «Там, де ти тепер», «Гупало Василь»), вар’ятству («Тестостерон»), осмисленню основ («Фідель») і не лише цьому. І ще два кавери – на «Файне місто Тернопіль» Гадюкіних та «Берег ріки» Піккардійської Терції. Традиційний бонус – скіти (невеликі вставки між піснями – наприклад, побажання доброї ночі від діда Панаса чи вільний переклад Юрієм Горбуновим фрагменту із фільму «Брати блюзу»), - це те, що у ТНМК незмінне від альбому до альбому, фактично.
Особисто для мене спостерігається відчутний прогрес в творчості гурту: у Фоззі стали більш зрілі тексти, у Фагота та музикантів – значно різноманітніші аранжування, - грати вживу реп/хіп-хоп - нелегке заняття, якщо за основу брати живий звук, а не семпли; а ще духова секція, піаніно та інші мелодійні родзинки. Приємно для вуха звучить і ритм-секція, що є найважливішим для репу/хіп-хопу, - деякі пісні побудовані чітко на ній – зокрема, «Там, де ти тепер». Є й сюрприз – кубинські мотиви в улюбленому «Фіделі».
[img data=def]11_03_2015_2042438863/31525_600.jpg[/img]
Живий же альбом «Симфо хіп-хоп» (2015) фіксація творчого експерименту команди.
Диригент (маю зазначити, що чоловік має яскравий комедійний хист, що помітно на виступах) – прихильник гурту. Він відібрав під два десятки пісень різного періоду творчості і втілив їх у повноцінний симфо-концерт. Концертів у такому форматі було наразі декілька, але всі вони сприйнялися однозначно на «ура».
До речі, приємно спостерігати за майстерністю Фагота – грає на фаготі (між іншим, його музична освіта пов’язана з однойменним музичним інструментом), більше співає (на перших альбомах він мав особливий стиль «читки», а тепер пішов десь в напрямку приємного вокального романтизму, що тішить), «качає» зал, робить чудові аранжування та непогано танцює.
[img data=def]11_03_2015_2042438863/1364632488_img_2758.jpg[/img]
Фоззі тут поза конкуренцією; тексти, без сумніву, його стихія і сильний бік творчого его. Із неочікуваних сюрпризів на альбомі/концерті – пісні «Зроби мені хіп-хоп. 20 років по тому» з переосмисленням свого власного творчого шляху за прожиті роки та своєрідний бойовик «Файна Юкрайна».
[img data=def]11_03_2015_2042438863/dsc_0575.jpg[/img]
Однозначно слухати, перед тим придбавши за відносно дешеву ціну альбом і тим самим підтримавши українського виробника та сучасну українську культуру!
Автор тексту: Артем Олександрович
«Танок на Майдані Конго» спокійно можна віднести до категорії легенд української музики.
Пам’ятаю свої враження кінця 90х від першого їх хіта «Зроби мені хіп-хоп», який мені здавався тоді якимсь напівцензурним чи що, з незвичними на той час полунично-еротичними натяками. Але то вже був свій, український реп – це при тому, що у той час ледь не з кожного вікна лунали Децл, Bad Balance та Еminem. Хлопці були одними з піонерів стайлу в нашій країні; з українського хіп-хопу у той час знали хіба «Тартак» з їх «100%-ним плагіатом» і інколи було чутно пісню «Ветер» українського таки гурту «Убитые рэпом», яких один мій однокласник під кодовим іменем Матрос називав «убітий реп».
Процес пішов і «танкИ» поступово і впевнено ставали все більш відомими. То спільний проект із Тартаком («ТаТаТа»), то з Міхеєм російсько-українську пісню зроблять, а далі і власні 100-відсоткові хіти – «Восени», «А море де?», «Люба Люба», «По барабану», – перелік насправді досить довгий.
Врешті, після мого випуску зі школи, ТНМК десь вилетіли з зони музичної уваги. Хоча, звісно, новинки їх я чув. Але слухалося вже далеко не так, - світ відкрив купу різної та, що важливо, нової музики – я завжди більше любив рок як такий, хоча і продовжував з інтересом спостерігати за хіп-хоп новинами (багато хто повинен пам’ятати журнали «Молоко» та «ХЗМ» з головним редактором Согомоновим, в яких я і черпав потрібну інфу), не в останню чергу завдяки своєму хорошому другу, який, щоправда, на той вже переключився на гангста-реп зі Штатів.
Менше з тим, буквально кілька місяців тому наштовхнувся на досить незвичайне оголошення: ТНМК з симфонічним оркестром. Так, для світу (та і для України вже) це цілком нормальна практика – робити симфо-обробки відомих хітів, але практика ця переважно стосується РОК-виконавців! А тут – реп. Далі мені, що логічно, захотілося дізнатися, що ще у ТНМК відбувалося останнім часом (виявляється, нещодавно вийшов новий альбом «Дзеркало»); що думають музиканти про події на Сході (виявляється, їздять у зону АТО з концертами); чим займаються крім музики (наприклад, Фоззі – активний письменник-журналіст-футболіст, а Фагот – музичний продюсер), і не лише це.
[img data=def]11_03_2015_2042438863/140682351.jpg[/img]
Сам альбом «Дзеркало» – концептуальний, себто простежується певна єдина, об’єднавча ідея для пісень всього альбому. Цю ідею я б сформулював так: погляд зі сторони на себе та суспільство, в якому ми живемо. Місце знайшлося всілякому: самоіронії («Дзеркало»), прокрастинації («В наступному»), романтиці («Хоча я є», «Qari Qris» із Mgzavrebi), непростій сторінці нинішньої української історії («Війна світів», «Українська мрія», «Там, де ти тепер», «Гупало Василь»), вар’ятству («Тестостерон»), осмисленню основ («Фідель») і не лише цьому. І ще два кавери – на «Файне місто Тернопіль» Гадюкіних та «Берег ріки» Піккардійської Терції. Традиційний бонус – скіти (невеликі вставки між піснями – наприклад, побажання доброї ночі від діда Панаса чи вільний переклад Юрієм Горбуновим фрагменту із фільму «Брати блюзу»), - це те, що у ТНМК незмінне від альбому до альбому, фактично.
Особисто для мене спостерігається відчутний прогрес в творчості гурту: у Фоззі стали більш зрілі тексти, у Фагота та музикантів – значно різноманітніші аранжування, - грати вживу реп/хіп-хоп - нелегке заняття, якщо за основу брати живий звук, а не семпли; а ще духова секція, піаніно та інші мелодійні родзинки. Приємно для вуха звучить і ритм-секція, що є найважливішим для репу/хіп-хопу, - деякі пісні побудовані чітко на ній – зокрема, «Там, де ти тепер». Є й сюрприз – кубинські мотиви в улюбленому «Фіделі».
[img data=def]11_03_2015_2042438863/31525_600.jpg[/img]
Живий же альбом «Симфо хіп-хоп» (2015) фіксація творчого експерименту команди.
Диригент (маю зазначити, що чоловік має яскравий комедійний хист, що помітно на виступах) – прихильник гурту. Він відібрав під два десятки пісень різного періоду творчості і втілив їх у повноцінний симфо-концерт. Концертів у такому форматі було наразі декілька, але всі вони сприйнялися однозначно на «ура».
До речі, приємно спостерігати за майстерністю Фагота – грає на фаготі (між іншим, його музична освіта пов’язана з однойменним музичним інструментом), більше співає (на перших альбомах він мав особливий стиль «читки», а тепер пішов десь в напрямку приємного вокального романтизму, що тішить), «качає» зал, робить чудові аранжування та непогано танцює.
[img data=def]11_03_2015_2042438863/1364632488_img_2758.jpg[/img]
Фоззі тут поза конкуренцією; тексти, без сумніву, його стихія і сильний бік творчого его. Із неочікуваних сюрпризів на альбомі/концерті – пісні «Зроби мені хіп-хоп. 20 років по тому» з переосмисленням свого власного творчого шляху за прожиті роки та своєрідний бойовик «Файна Юкрайна».
[img data=def]11_03_2015_2042438863/dsc_0575.jpg[/img]
Однозначно слухати, перед тим придбавши за відносно дешеву ціну альбом і тим самим підтримавши українського виробника та сучасну українську культуру!
Автор тексту: Артем Олександрович