З'явилося неймовірне відео «Бандерштату» з висоти пташиного польоту
12 Серпня 2016
Текст: Оксана ФЕДОРУК
Чомусь проведення фестивалю «Бандерштат» у Луцьку викликає не в усіх позитивні емоції. Дехто з лучан скаржиться на шум, який не дає спати, хтось – на те, що молодь там не зовсім правильно проводить свій вільний час. Більш ніж впевнена, що говорять так лише ті, хто насправді його не відвідував, а тим більше не був на інших українських фестах. Бо в порівнянні з ними «Бандер» виглядає, як просто суперінтелігентна та мегатвереза молодіжна тусовка.
Де ще вночі молодь просто грає в ігри чи після концерту співає гімн? Я, зважаючи, хоч і на не такий великий, але все ж фестивальний досвід, такого не бачила. Насправді заборона алкоголю на фесті – прекрасний фільтр для його любителів. Можливо хтось і умудряється десь трохи «дьорнути», але це абсолютний виняток, бо насправді на «Бандерштаті» з цим все строго. Тож ті, хто любить «подвіжнячити», сюди просто не поїхали. Дехто з моїх знайомих так і казав: «Мені на ньому немає чого робити».
Серед інших плюсів фесту, навіть одним із найбільших, я вважаю його музичну складову. Якісна українська музика лунала не лише з Головної сцени, до якої була прикута увага більшості фотографів та ЗМІ, а й з Тихої, яка починала свою роботу після півночі. Тут виступали переважно молоді, малознайомі українській публіці колективи та виконавці. До кінця виступів «доживало» не так багато слухачів, та особисто для мене саме деякі з цих колективів стали справжніми знахідками української музики.
Узагалі різноманітні фестивалі, «Бандерштат» в тому числі, - це прекрасна можливість не лише послухати добре знані, а й відкрити для себе неформатних (хоча останнім часом ця межа, слава Богу, все більше розмивається), але дуже цікавих та неординарних українських виконавців. Їх не почуєш на М1, у маршрутках чи кафе, але вони показують іншу сторону сучасної української культури і доволі позитивну динаміку її розвитку. Таким музичним відкриттям, для прикладу, не так давно стали «Один і каное», «Vivienne Mort», «The Erised» та ще добрий десяток колективів.
Що ж до «Бандерштату», для себе виокремила декілька гуртів, які на Тихій сцені сподобалися найбільше. Правда, тоді їх довелося слухати, змагаючись із сном і холодом, проте вже після фестивалю вдалося «розпробувати», і зараз вони – на постійному реплеї. Не претендую на звання музичного критика, проте вирішила поділитися цією музикою із широким загалом. Можливо комусь уже давно полюбилися ці композиції, а для когось, може, вони теж стануть хорошим відкриттям. Інформації про ці колективи в мережі інтернет не так вже й багато, тож в більшості випадків у нагоді стала «Вікіпедія».
НастяЗникає
Гурт, що грає у жанрі український соул. Починався як сольний проект вокалістки, гітаристки та авторки пісень Анастасії Осипенко. В грудні 2014 року світ побачила електронна платівка «Дієслова наказового способу».
Навесні 2015 гурт поповнився трьома новими учасниками, влітку оновлений склад «НастяЗникає» можна було почути в програмі Comma Club #2 (спільний проект Громадського та інтернет-видання Comma), на фестивалях Країна Мрій, Файне Місто, Jazz Koktebel.
Музиканти зізнаються, поки що їх цікавить просто творчість та особливого фінансового фітбеку зараз не мають. Проте вірять, що у майбутньому музика в інтернеті купуватиметься активніше і всі перестануть завантажувати музику з «ВКонтакте».
А їх виступ на «Бандерштаті» був дуже затишним, душевним та навіть «домашнім».
ПНД
Цей київський гурт був створений у 2009 році. Це спільний акустичний проект учасників гурту ТОЛ — вокаліста Василя «Прозорова» Переверзєва і бас-гітариста Дмитра «Джимбо» Дзюби, який разом з Антоном Семикопенком також грав у гуртах Аура і Галяк.
Як стверджує "Вікіпедія", абревіатура «ПНД» розшифровується як «психоневрологічний диспансер», іноді назву ПНД розшифровували за буквами імен учасників — Прозоров, АНтон, Джимбо, а згодом П&Д — Прозоров і Джимбо.
Зараз ПНД дещо видозмінився та ця абревіатура розширилася до «Пісні Наших Днів». А як вказують самі музиканти у своїй офіційній спільноті в соцмережах, на цей час в складі команди та творчості відбуваються значні зміни.
ZAPASKA
Музичний дует із Кам’янця-Подільського, що виконує альтернативну поп-музику, інді-поп.
Його заснували в 2009-му році Павло Нечитайло, фронтмену рок-гурту «Пропала Грамота», та Яна Шпачинська, вокалістка й очільниця гурту «ЧЕЧЕ». Вони створюють музику за допомогою традиційних (гітара, гармоніки, труба, міні-баян, калімба) та електронних інструментів.
З 2010 Zapaska активно грає в Україні та Європі. В історії групи кілька повноцінних турів Польщею, Чеською республікою, Словаччиною, а також виступи в Німеччині, Люксембургу, Румунії, Угорщині, Білорусі, Росії, Естонії, Латвії, Швеція. Восени 2011 Zapaska спільно з зірками словацької інді сцени Longital мали тур Чехією та Словаччиною. А у листопаді-грудні 2012 гурт зробив великий тур Україною, Молдовою та Білоруссю – більше 25-ти концертів разом із чеським гуртом Kuzmich Orchestra.
Zapaska постійно експериментує з власною музикою, щоразу збагачуючи її звуковий простір. Гурт створює насичені музичні композиції, прості і експериментальні водночас.
Релізи:
2010 (EP) LANKA
2011 (EP) TRANSLITOM (XXX Waves)
2014 (LP) KONTUR (Slnko Records)
На початку квітня цього року з'явилася свіжа платівка під назвою «Pomalu». Вона містить десять композицій, які можна прослухати ТУТ.
Дует активно концертує по клубах та фестивалях України і зарубіжжя.
ГАПОЧКА
Український інді-гурт ГАПОЧКА з'явився у 2008 році, коли вокалістка гурту Катя Гапочка, приїхавши з Хмельницького навчатись до київської консерваторії, вирішила зібрати свій гурт.
«Її голос увійшов в десятку голосів нової української музики (theinsider.ua). Її міні-альбом «Eleсtroacoustic» став одним із 14 кращих українських альбомів минулого року (liroom.com.ua) і одним із 8 альбомів молодих українських гуртів, «які вас здивують» (themap.com.ua). Принципова зміна у звучанні – помітний перехід з формату альтернативного поп-року в ніжне електроакустичне інді і визнання нової музики Каті та її гурту ГАПОЧКА в незалежних музичних ТОПах підказав, що ми всього в одному кроці до надзвичайного. У 2015 році відбулась вдала прем’єра нової ГАПОЧКИ – інді-електронного гурту з повноформатним лонгплеєм «Лови мої слова», одним з унікальних облич нової ери української музики», - саме так описують гурт в офіційній спільноті у соцмережах.
Зараз ГАПОЧКА — гурт, який пізнав атмосферу лондонського клубу Scala, в якому виступали The Beatles, а в новітній історії здійснив перехід з формату альтернативного поп-року в ніжне електроакустичне і став одним з унікальних облич нової ери української музики.
У 2014 році Гапочка випускає міні-альбом «Електроакустика» — добірка свіжих полегшених настроїв від ГАПОЧКИ. І у квітні і 2015 року вийшов повноцінний альбом «Лови Мої Слова» — саунд-продюсер майже усього альбому — Олексій Gorchitza, окрім першого треку «ЛМС» — де хімію доповнив Юра Хусточка.
Музичні критики часто порівнюють вокал Гапочки із українською «Крихіткою», російською Земфірою, а в музиці знаходять присмак британських Jessie Ware і James Blake.
«Tik Tu»
Донедавна до складу «Tik Tu» входили двоє учасників — Наталія Багрій (вокал, флейта, синтезатор) та Роман Божко (бас, клавішні та live семплування), а нещодавно до них також долучився відомий тернопільський музикант Лесик Оmodada (ударні). Сьогодні в їх доробку близько двох десятків пісень, щоправда частина їх в процесі запису. Нещодавно музиканти презентували новий сингл під назвою «Маленькі малюсіки».
Їх музика наближена до стилю іndie-pop, synthpop. В одному із своїх інтерв’ю вокалістка Наталія Багрій зізналася, що не вважає себе співачкою, швидше відноситься до голосу «як до інструменту».
Про історію виникнення такої оригінальної назви, Наталя розповіла таке: «…Назву довелось придумувати спонтанно. Коли нас з Романом (тоді наш гурт складався з двох учасників) почали запрошувати на концерти, назви проекту не було. Ми працювали над музичним матеріалом й не задумувалися про це. Друзі запропонували виступити на найближчому концерті, а для цього в анонсі потрібно було вказати назву гурту. Оскільки нас було тільки двоє — назва напросилася сама собою. «Тіk Тu» в перекладі з латинської означає «тільки ти», мовляв, «хто ще буде зі мною грати і слухати мої мотиви».
Довідково:
Наталія Багрій – учасниця відомих тернопільських гуртів «Ті, що падають вгору», «Nameless» та «EchoGardens». Володіє грою на таких інструментах як альт, флейта, синтезатор, перкусія. Окрім гурту «Tik Tu», сьогодні є учасником струнного квартету «МіLady» та артистом Тернопільського обласного симфонічного та камерного оркестру.
Роман Божко – учасник тернопільських гуртів «Ті, що падають вгору», «Nameless», «EchoGardens». Грає на таких інструментах як тромбон, ударні, синтезатори, гітара, банджо, бас-гітара, дудук, перкусія, саксофон-баритон. Окрім участі в «Tik Tu», працює звукорежисером у арт-об’єднанні «Коза».
Олександр Драчук – учасник гуртів «Los Colorados», «EchoGardens», «Кенні». Грає на ударних, бас-гітарі, клавішах, гітарі, перкусії. Окрім участі у «Tik Tu» є засновником та саундпродюсером студії звукозапису «Шпиталь Рекордс».
Це далеко не повний перелік цікавих українських музичних команд, які виступали на Тихій сцені «Бандерштату». Також тут були і «Театр Шарж», «Fram», «Гримить» та багато інших. Вони уже на черзі у плейлісті, як і ще багато українських музичних виконавців, яких нам ще доведеться відкрити. Одне можу сказати з впевненістю: сучасна українська музика жива, різноманітна, цікава та може дивувати! Тож слухаймо хороший, якісний матеріал, ходімо на цікаві фестивалі, тоді, може, не доведеться жалітися на те, що в маршрутках лунає шансон чи російська попса.
Чомусь проведення фестивалю «Бандерштат» у Луцьку викликає не в усіх позитивні емоції. Дехто з лучан скаржиться на шум, який не дає спати, хтось – на те, що молодь там не зовсім правильно проводить свій вільний час. Більш ніж впевнена, що говорять так лише ті, хто насправді його не відвідував, а тим більше не був на інших українських фестах. Бо в порівнянні з ними «Бандер» виглядає, як просто суперінтелігентна та мегатвереза молодіжна тусовка.
Де ще вночі молодь просто грає в ігри чи після концерту співає гімн? Я, зважаючи, хоч і на не такий великий, але все ж фестивальний досвід, такого не бачила. Насправді заборона алкоголю на фесті – прекрасний фільтр для його любителів. Можливо хтось і умудряється десь трохи «дьорнути», але це абсолютний виняток, бо насправді на «Бандерштаті» з цим все строго. Тож ті, хто любить «подвіжнячити», сюди просто не поїхали. Дехто з моїх знайомих так і казав: «Мені на ньому немає чого робити».
Серед інших плюсів фесту, навіть одним із найбільших, я вважаю його музичну складову. Якісна українська музика лунала не лише з Головної сцени, до якої була прикута увага більшості фотографів та ЗМІ, а й з Тихої, яка починала свою роботу після півночі. Тут виступали переважно молоді, малознайомі українській публіці колективи та виконавці. До кінця виступів «доживало» не так багато слухачів, та особисто для мене саме деякі з цих колективів стали справжніми знахідками української музики.
Узагалі різноманітні фестивалі, «Бандерштат» в тому числі, - це прекрасна можливість не лише послухати добре знані, а й відкрити для себе неформатних (хоча останнім часом ця межа, слава Богу, все більше розмивається), але дуже цікавих та неординарних українських виконавців. Їх не почуєш на М1, у маршрутках чи кафе, але вони показують іншу сторону сучасної української культури і доволі позитивну динаміку її розвитку. Таким музичним відкриттям, для прикладу, не так давно стали «Один і каное», «Vivienne Mort», «The Erised» та ще добрий десяток колективів.
Що ж до «Бандерштату», для себе виокремила декілька гуртів, які на Тихій сцені сподобалися найбільше. Правда, тоді їх довелося слухати, змагаючись із сном і холодом, проте вже після фестивалю вдалося «розпробувати», і зараз вони – на постійному реплеї. Не претендую на звання музичного критика, проте вирішила поділитися цією музикою із широким загалом. Можливо комусь уже давно полюбилися ці композиції, а для когось, може, вони теж стануть хорошим відкриттям. Інформації про ці колективи в мережі інтернет не так вже й багато, тож в більшості випадків у нагоді стала «Вікіпедія».
НастяЗникає
Гурт, що грає у жанрі український соул. Починався як сольний проект вокалістки, гітаристки та авторки пісень Анастасії Осипенко. В грудні 2014 року світ побачила електронна платівка «Дієслова наказового способу».
Навесні 2015 гурт поповнився трьома новими учасниками, влітку оновлений склад «НастяЗникає» можна було почути в програмі Comma Club #2 (спільний проект Громадського та інтернет-видання Comma), на фестивалях Країна Мрій, Файне Місто, Jazz Koktebel.
Музиканти зізнаються, поки що їх цікавить просто творчість та особливого фінансового фітбеку зараз не мають. Проте вірять, що у майбутньому музика в інтернеті купуватиметься активніше і всі перестануть завантажувати музику з «ВКонтакте».
А їх виступ на «Бандерштаті» був дуже затишним, душевним та навіть «домашнім».
ПНД
Цей київський гурт був створений у 2009 році. Це спільний акустичний проект учасників гурту ТОЛ — вокаліста Василя «Прозорова» Переверзєва і бас-гітариста Дмитра «Джимбо» Дзюби, який разом з Антоном Семикопенком також грав у гуртах Аура і Галяк.
Як стверджує "Вікіпедія", абревіатура «ПНД» розшифровується як «психоневрологічний диспансер», іноді назву ПНД розшифровували за буквами імен учасників — Прозоров, АНтон, Джимбо, а згодом П&Д — Прозоров і Джимбо.
Зараз ПНД дещо видозмінився та ця абревіатура розширилася до «Пісні Наших Днів». А як вказують самі музиканти у своїй офіційній спільноті в соцмережах, на цей час в складі команди та творчості відбуваються значні зміни.
ZAPASKA
Музичний дует із Кам’янця-Подільського, що виконує альтернативну поп-музику, інді-поп.
Його заснували в 2009-му році Павло Нечитайло, фронтмену рок-гурту «Пропала Грамота», та Яна Шпачинська, вокалістка й очільниця гурту «ЧЕЧЕ». Вони створюють музику за допомогою традиційних (гітара, гармоніки, труба, міні-баян, калімба) та електронних інструментів.
З 2010 Zapaska активно грає в Україні та Європі. В історії групи кілька повноцінних турів Польщею, Чеською республікою, Словаччиною, а також виступи в Німеччині, Люксембургу, Румунії, Угорщині, Білорусі, Росії, Естонії, Латвії, Швеція. Восени 2011 Zapaska спільно з зірками словацької інді сцени Longital мали тур Чехією та Словаччиною. А у листопаді-грудні 2012 гурт зробив великий тур Україною, Молдовою та Білоруссю – більше 25-ти концертів разом із чеським гуртом Kuzmich Orchestra.
Zapaska постійно експериментує з власною музикою, щоразу збагачуючи її звуковий простір. Гурт створює насичені музичні композиції, прості і експериментальні водночас.
Релізи:
2010 (EP) LANKA
2011 (EP) TRANSLITOM (XXX Waves)
2014 (LP) KONTUR (Slnko Records)
На початку квітня цього року з'явилася свіжа платівка під назвою «Pomalu». Вона містить десять композицій, які можна прослухати ТУТ.
Дует активно концертує по клубах та фестивалях України і зарубіжжя.
ГАПОЧКА
Український інді-гурт ГАПОЧКА з'явився у 2008 році, коли вокалістка гурту Катя Гапочка, приїхавши з Хмельницького навчатись до київської консерваторії, вирішила зібрати свій гурт.
«Її голос увійшов в десятку голосів нової української музики (theinsider.ua). Її міні-альбом «Eleсtroacoustic» став одним із 14 кращих українських альбомів минулого року (liroom.com.ua) і одним із 8 альбомів молодих українських гуртів, «які вас здивують» (themap.com.ua). Принципова зміна у звучанні – помітний перехід з формату альтернативного поп-року в ніжне електроакустичне інді і визнання нової музики Каті та її гурту ГАПОЧКА в незалежних музичних ТОПах підказав, що ми всього в одному кроці до надзвичайного. У 2015 році відбулась вдала прем’єра нової ГАПОЧКИ – інді-електронного гурту з повноформатним лонгплеєм «Лови мої слова», одним з унікальних облич нової ери української музики», - саме так описують гурт в офіційній спільноті у соцмережах.
Зараз ГАПОЧКА — гурт, який пізнав атмосферу лондонського клубу Scala, в якому виступали The Beatles, а в новітній історії здійснив перехід з формату альтернативного поп-року в ніжне електроакустичне і став одним з унікальних облич нової ери української музики.
У 2014 році Гапочка випускає міні-альбом «Електроакустика» — добірка свіжих полегшених настроїв від ГАПОЧКИ. І у квітні і 2015 року вийшов повноцінний альбом «Лови Мої Слова» — саунд-продюсер майже усього альбому — Олексій Gorchitza, окрім першого треку «ЛМС» — де хімію доповнив Юра Хусточка.
Музичні критики часто порівнюють вокал Гапочки із українською «Крихіткою», російською Земфірою, а в музиці знаходять присмак британських Jessie Ware і James Blake.
«Tik Tu»
Донедавна до складу «Tik Tu» входили двоє учасників — Наталія Багрій (вокал, флейта, синтезатор) та Роман Божко (бас, клавішні та live семплування), а нещодавно до них також долучився відомий тернопільський музикант Лесик Оmodada (ударні). Сьогодні в їх доробку близько двох десятків пісень, щоправда частина їх в процесі запису. Нещодавно музиканти презентували новий сингл під назвою «Маленькі малюсіки».
Їх музика наближена до стилю іndie-pop, synthpop. В одному із своїх інтерв’ю вокалістка Наталія Багрій зізналася, що не вважає себе співачкою, швидше відноситься до голосу «як до інструменту».
Про історію виникнення такої оригінальної назви, Наталя розповіла таке: «…Назву довелось придумувати спонтанно. Коли нас з Романом (тоді наш гурт складався з двох учасників) почали запрошувати на концерти, назви проекту не було. Ми працювали над музичним матеріалом й не задумувалися про це. Друзі запропонували виступити на найближчому концерті, а для цього в анонсі потрібно було вказати назву гурту. Оскільки нас було тільки двоє — назва напросилася сама собою. «Тіk Тu» в перекладі з латинської означає «тільки ти», мовляв, «хто ще буде зі мною грати і слухати мої мотиви».
Довідково:
Наталія Багрій – учасниця відомих тернопільських гуртів «Ті, що падають вгору», «Nameless» та «EchoGardens». Володіє грою на таких інструментах як альт, флейта, синтезатор, перкусія. Окрім гурту «Tik Tu», сьогодні є учасником струнного квартету «МіLady» та артистом Тернопільського обласного симфонічного та камерного оркестру.
Роман Божко – учасник тернопільських гуртів «Ті, що падають вгору», «Nameless», «EchoGardens». Грає на таких інструментах як тромбон, ударні, синтезатори, гітара, банджо, бас-гітара, дудук, перкусія, саксофон-баритон. Окрім участі в «Tik Tu», працює звукорежисером у арт-об’єднанні «Коза».
Олександр Драчук – учасник гуртів «Los Colorados», «EchoGardens», «Кенні». Грає на ударних, бас-гітарі, клавішах, гітарі, перкусії. Окрім участі у «Tik Tu» є засновником та саундпродюсером студії звукозапису «Шпиталь Рекордс».
Це далеко не повний перелік цікавих українських музичних команд, які виступали на Тихій сцені «Бандерштату». Також тут були і «Театр Шарж», «Fram», «Гримить» та багато інших. Вони уже на черзі у плейлісті, як і ще багато українських музичних виконавців, яких нам ще доведеться відкрити. Одне можу сказати з впевненістю: сучасна українська музика жива, різноманітна, цікава та може дивувати! Тож слухаймо хороший, якісний матеріал, ходімо на цікаві фестивалі, тоді, може, не доведеться жалітися на те, що в маршрутках лунає шансон чи російська попса.