У своєму новому тексті наш постійний дописувач Артем Олександрович розповідає про власний ТОП-10 ефектних західних трилерів, які з часом захочеться переглянути ще.

^{Автор: Артем Олександрович - менеджер середньої ланки, лучанин в столиці, блогер на старті, меломан зі стажем}
 
1. Бійцівський клуб (1999 - США, Німеччина. Реж.: Девід Фінчер)

Культове чоловіче кіно. Історія звичайного офісного клерка, якого мучить безсоння, не тішить життя, дістає шеф, і в якого попереду жодних світлих перспектив. І раптом, наче чортик з табакерки, звідкись «вистрибує» Тайлер Дерден – той, на кого наш герой завжди хотів бути схожим, який живе, як би він хотів, який веде себе так, як він прагнув жити завжди... Світ спостерігає за новими героями нашого часу. Завершальна чверть фільму перевертає сюжет з ніг на голову. Тотально. Чак Паланік (автор сценарію і однойменної книги), без сумніву, геній, хоч і трохи «шизонутий». Фінчер - геній не менший, хоча і іншого поля ягода. P.S. Незабаром очікується друга частина БК. В коміксах, щоправда.


 2. 12 мавп (1995 - США. Реж.: Террі Гілліам)

Бреда Пітта масовий глядач звик бачити в ролі красунчика, що впевнено розбиває жіночі серця по всій земній кулі (у більш ранніх фільмах), або такого собі мачо (у більш пізніх фільмах). У фільмі Гілліама Пітт постає в ролі божевільного генія. На пару до нього – Брюс Вілліс, який (що типово!), намагається врятувати світ. На екрані перед нами недалеке майбутнє, у якому небезпечний вірус знищив майже все населення Землі. Героя Вілліса відправляють у минуле, щоб виявити, звідки той вірус взявся. І починається: то не туди відправлять, то повернуть назад, то не того знайшли, то в комусь впізнають мандрівника у часі і всі плани руйнуються, що ще щось в такому ж динамічному роді. Фінал же залишить глядачів з відкритим ротом, легко привідкривши завісу над таємницею зацикленості часу та повторюваності історії.


 
3. Куб (1997 - Канада. Реж.: Вінценцо Наталі)

Тим, у кого клаустрофобія, фільм, дивитися, мабуть, не варто. Уявіть: таємнича кімната-ліфт, у якому ви прокидаєтеся поряд з переляканими незнайомцями, і ніхто з вас не знає, де ви, і як сюди потрапили. Врешті, стає зрозуміло, що кімната рухається, а по її сторонах є дверцята, що ведуть до інших кімнат. Єдина проблема: у деяких кімнатах є пастки: то шипи, то вогнемет, то ще якась смертельна біда. Смерть від них неминуча і швидка. Потроху кількість допитливих починає зменшуватися...  З часом герої висувають версію про існування певних математичних законів, які дозволяють вирахувати, чи є у кімнаті пастка. Кінцево ці закони виявляються тільки версією, а вихід і досі залишається тільки мрією. Фільм прекрасно демонструє людську психологію та її еволюцію в стресових ситуаціях. Так чи інакше дістаєшся до висновку, що єдиним порятунком тут можуть бути тільки витримка та терпіння.



4. Дзвінок (2002 - США, Японія. Реж.: Гор Верінські)

Пригадую як свого часу ходили чутки, мовляв після перегляду цього фільму деякі найбільш вразливі категорії глядачів декілька ночей поспіль не вимикали по домівках світло. А ще жартували одне над одним, промовляючи по телефону зловісним шепотом: «Сім дніііів...». Перед нами - якісний римейк японського містичного трилера (японці, до слова, справжні майстри у справі саспенсу). В центрі історії - таємнича відеокасета з незрозумілим набором чорно-білих кадрів (дерева, колодязь, кінь і т.д.), після перегляду якої посередництвом телефонного дзвінка люди дізнавалися, що жити їм залишилося всього 7 днів... Все по графіку. Головна героїня, син якої перегляну зловісну касету, змушена кинути виклик чистому злу...


 
5. Престиж (2006 - США, Великобританія. Реж.: Крістофер Нолан)

Добротний фільм про суперництво ілюзіоністів від режисера Крістофера Нолана (інші його відомі праці – масштабні блокбастери: фільми про Бетмена з Крістіаном Бейлом, «Початок» з Дікапріо, «Інтерстеллар» з Метью Макконахі та інші). Історія двох товаришів, поява між якими жінки перетворила їх з друзів на жорстких конкурентів. Чоловіки починають зривати фокуси одне одного, придумувати все хитріші і заплутаніші ілюзії-атракції. Апогеєм стає трюк із переміщенням людини у просторі, в якому і проявляється вся краса «престижу» - спеціальної «фішки», суті фокусів. Приємний і пізнавальний фільм про рукотворну магію та людські взаємини, з легким присмаком вишуканої містики та духу епохи. P.S. Чекаю, поки забудеться сюжет (в першу чергу, кінцівка), щоб переглянути ще раз, бо це вартує витраченого часу.


 
6. Острів проклятих (2009 - США. Реж.: Мартін Скорсезе)

«Що краще: жити монстром чи вмерти людиною?». На таємничому острові знаходиться психлікарня, де тримають безнадійно хворих пацієнтів. Два судових пристави їдуть туди (одного з них, Деніелса, грає ДіКапріо), щоби знайти пацієнтку, котра втекла звідти.Навколо не вщухає негода, з моря насувається шторм, навколо - суцільні інтриги, таємниці лікарів, пацієнтів та й самого загадкового острову. Сам Деніел теж переживає гострі внутрішні кризи через власне минуле: загибель під час пожежі дружини (а підпал влаштував, до речі, один із пацієнтів даного закладу, що ще більше закручує сюжет) та звільнення німецького концтабору. Все надто заплутано і тривожно. Опісля фільм провокує на думки, чи все гаразд із твоєю власною психікою і чи навколо все дійсно так, як ти собі уявляєш.


 
7. Твін Пікс (1990 - США. Реж.: Девід Лінч та ін.).

Геній містичного кіно, Девід Лінч, на початку далеких 90х зняв серіал з двох сезонів, останню серію якого я навіть зараз дивлюся, періодично закриваючи обличчя руками. Лінч вміє тримати напругу саме атмосферністю, а не якимись жахами, екшном чи ріками крові. Мабуть, майже 40-річні заняття трансцендентною медитацією дають можливість йому залізти у підсвідомість людей і дістати звідти щось непояснюване і тривожне. В центрі сюжету маємо провінційне тихе містечко Твін Пікс, де живуть, на перший погляд, цілком звичні, привітні люди. Місто шокує раптове вбивство Лори Палмер, улюблениці багатьох, красуні і шкільної розумниці. В містечко приїжджає агент ФБР Дейл Купер (до речі, чудово зіграна Кайлом Маклахленом роль), скрупульозний, впевнений в собі «опер». В процесі розслідування перед глядачем привідкривається темна та загадкова сторона як мешканців Твін Піксу, так і самого містечка. І тут уже навіть не до Лори Палмер. Сови, які далеко не просто сови, карлик, танець та розмова якого змушує мене досі ставити відео на паузу. Якщо вірити ЗМІ, у 2016-му свті побачить третій сезон культового серіалу...


 
8. Телефонна будка (2002 - США. Реж.: Деніель Шумахер)

Трилер, події якого відбуваються навколо однієї телефонної будки у Нью-Йорку. Стью, піднявши слухавку в одній з будок, не може тепер її покласти – оскільки невидимий снайпер (з котрим він і розмовляє), може його застрелити. Невідомо, ні звідки йде загроза, ні як поводитися. Єдине правило від снайпера – не брехати. Але, як мінімум, у Стью є одна таємниця – він має коханку, будучи одруженим. І його врешті ставлять перед вибором – або він зізнається у тому, що збирався зрадити, або в нього стріляють. Плюс, він не може зізнатися поліції, з ким розмовляє, бо його застрелять, знову ж таки. Навколо купа людей, поліції, яка спостерігає за бідолахою в будці і не здатна нічим зарадити.  Моралізаторська історія про те, що все таки варто вести чесне життя.


 
9. Тренувальний день (2001 - США, Автралія. Реж.: Антуан Фукуа)

Чесного полісмена Джейка Хойта переводять у відділ боротьби з наркотиками, де той стикається з незвичними принципами свого нового напарника Алонзо (зіграний Дензелом Вашингтоном). Алонзо не гребує жорстокими розправами з мафіозі та відзначається дещо незвичною філософією поведінки як на полісмена. Головний герой стикається з тим, що не може розкусити ким є насправді напарник - він злочинець, котрий вже давно грає роль поліцейського чи поліцейський, який довгий час працює під прикриттям і є своїм у мафіозних колах? Фільм базується на реальному поліцейському скандалі, котрий мав місце у 1998-му році.


 
10. Відступники (2006 - США, Гонконг. Реж.: Мартін Скорсезе)

Ще один шедевр Мартіна Скорсезе. Кримінальний трилер, який розповідає про двох героїв-копів під прикриттям: один помічник мафіозі Салліван, який працює у поліції (зіграний Меттом Деймоном), інший – поліцейський Костіган, котрий втирається у довіру до мафії (зіграний ДіКапріо). Один шпигує для мафії, інший – для поліції. Врешті, Салліван отримує завдання знайти «крота» у поліції, котрим, за іронією, і є він сам. Інтрига все більше розпалюється, шпигуни стають обережнішими, кількість персонажів розростається... Інтерес не зникає до фінальних титрів.