У Луцьку гурт ONUKA представив новий альбом «ROOM». ФОТО
У середу, 8 листопада, у Луцьку відбувся концерт гурту ONUKA
16 Листопада 2023
Утретє поспіль сьомої неділі нового року редакція MusicInUA публікує список з двадцяти найкращих альбомів за минулий рік.
За останні два роки, незважаючи на несприятливі економічні та соціальні фактори, українська музика розвивається, а її якість, як і кількість, постійно зростає. Опосередкованим свідченням цього є те, що з 20 альбомів рейтингу шість – дебютні.
Звісно, будь-який рейтинг апріорі є суб’єктивним, і цей теж не є винятком. Утім, щоб максимально убезпечити себе від упередженості, 35 альбомів-претендентів на місце у двадцятці найкращих оцінювалися за 17 критеріям. Загалом у поле зору редакції потрапило 89 лонгплеїв, що побачили світ 2014 року (проти 73 за 2013 рік).
Серед переможців і альбом луцького гурту "Фіолет" - "Вігвам". Він посів 12 сходинку.
Отже, альбоми, що вийшли 2014 року, розмістилися в рейтингу редакції MusicInUA у такому порядку:
20. Брати Гадюкіни – «Made In Ukraine»
[img data=def]16_02_2015_1582710416/best-new-album-2014-musicinua-braty-gadyukiny-made-in-ukraine.jpg[/img]
Якщо в учасників нинішнього складу «Гадів» і були сумніви щодо доцільності випуску нового релізу після смерті Сергія Кузьмінського, то з його виходом стало зрозуміло, що вітчизняна музика могла б суттєво втратити, якби «Made In Ukraine» так і не побачив світ. На п’ятій студійній платівці її творці зуміли поєднати сучасне звучання з властивою Гадюкіним «олдскульністю», не зашкодивши жодній з цих складових.
19. Fontaliza – «Under The Floor»
[img data=def]16_02_2015_733465935/best-new-album-2014-musicinua-fontaliza-under-the-floor.jpg[/img]
На «Under The Floor» групі нарешті вдалося показати своє власне музичне обличчя, риси якого ледь проглядалися на дебютнику через постійну мімікрію під Nirvana, Muse, Placebo, Radiohead, RHCP та ще з десяток інших команд. Нині гурт грає добротний, щільний альт-рок із гранджовим присмаком. Одна з найдрайвовіших платівок минулого року.
18. On The Wane – «Dry»
[img data=def]16_02_2015_1196587396/best-new-album-2014-musicinua-on-the-wane-dry.jpg[/img]
Столичний рок-квартет презентував свого первістка наприкінці року, при тому що історію гурт веде лише з березня 2014. За музичну основу On The Wane беруть пост-панк, шугейзинг та нойз-рок, розквіт яких припав на другу половину вісімдесятих років минулого століття. Проте роблять вони це так щиро и природно, що їх однаково легко уявити як на майданчику невеличкого лондонського клубу разом із My Bloody Valentine, так і на головній сцені будь-якого вітчизняного фестивалю. Щоправда, якщо у його організаторів вистачить сміливості запросити молодий гурт замість набридлих закордонних зірок, чий творчий зеніт минув разом із їхньою молодістю.
17. Megapolis Witches – «My Walls»
[img data=def]16_02_2015_731161391/best-new-album-2014-musicinua-megapolis-witches-my-walls.jpg[/img]
Кияни грають англомовний інді-рок британського розливу. Їхня самовідданість і завзятість, з якою вони це роблять, з лишком компенсує брак оригінальності матеріалу та свіжості ідей. Тут значно важливішим є те, що музиканти творять собі на втіху. А коли творці отримують задоволення від процесу, то й слухачам воно гарантоване. Переконливим доказом цього і є «My Walls».
16. Topple – «A House That Jack Built»
[img data=def]16_02_2015_538044791/best-new-album-2014-musicinua-topple-a-house-that-jack-built.jpg[/img]
«Будинок, що побудував Джек» за версією Topple наскрізь просякнутий меланхолією і тим світлим смутком, який лишається після закінчення важливого життєвого етапу. Для гурту важливим етапом став перехід від малих альбомних форм до першого «дорослого» релізу. Дорослим цей LP для Topple також є й за якістю музичної складової. Вивірена та продумана платівка. Щоправда, без зовсім необов’язкового реміксу від Robbie Woo на «What We Had» альбом сприймався б набагато цілісніше.
15. Sinoptik – «16/58»
[img data=def]16_02_2015_1077984485/best-new-album-2014-musicinua-sinoptik-16-58-cover.jpg[/img]
Інгредієнтами музичних страв авторства цього донецького тріо є стоунер, блюз-рок, психоделічний та традиційний інді-рок. На «16/58» музиканти особливо не дотримуються рецептури, покладаючись на власний смак. Іноді це не йде на користь самим стравам, хоча у більшості випадків внутрішнє чуття рокерів не підводить. У будь-якому разі не варто боятися скуштувати «16/58».
14. Epolets – «Dogma»
[img data=def]16_02_2015_1681840990/best-new-album-2014-musicinua-epolets-dogma-cover.jpg[/img]
Ці одесити стрімко увірвалися на українську музичну сцену 2012 року, випустили потужний дебют роком пізніше й закріпили успіх 2014 року релізом «Dogma». Група грає безкомпромісний танцювальний інді-рок з мелодіями, що запам’ятовуються після кількох прослуховувань. Ніби створений під керівництвом досвідчених маркетологів другий альбом Epolets триває саме стільки, скільки потрібно, щоб закохатися в нього, і завершується за мить до того, як від нього втомишся.
13. Somali Yacht Club – «The Sun»
[img data=def]16_02_2015_1368490817/best-new-album-2014-musicinua-somali-yacht-club-the-sun-cover.jpg[/img]
Кожна з п’яти складових минулорічної платівки львівських стоунер-рокерів – це епічна подорож крізь насичений, щільний гітарний саунд. Іноді колектив дозволяє собі звертати з прямої, неглибоко заходячи на територію сусідніх жанрів – психоделії та шугейзу. А іноді, як у восьмихвилинній «Sightwaster», можна навіть почути відголоски дабу. Словом, вигадлива робота.
12. Фіолет – «Вігвам»
[img data=def]16_02_2015_1275856383/best-new-album-2014-musicinua-fiolet-vigvam-cover.jpg[/img]
Своєю появою «Вігвам» остаточно окреслив обраний маршрут та кінцевий пункт призначення на дорожній карті цього луцького квінтету. Ще з перших релізів стало зрозуміло, що музиканти не збираються розмінюватися на дріб’язок, особливо якщо перед їхніми очима є успішний приклад гурту, назва-якого-усім-дуже-добре-відома. І хто знає, можливо, років через надцять ми також побачимо Фіолет на вщент заповненому «Олімпійському». Потенціал у лучан для цього є.
11. Танок На Майдані Конго – «Дзеркало»
[img data=def]16_02_2015_202204145/best-new-album-2014-musicinua-tanok-na-majdani-kongo-dzerkalo-cover.jpg[/img]
Стабільна якість, якою відзначається кожен наступний альбом ТНМК, нині така сама рідкість, як і наявність скітів на релізах сучасних хіп-хоперів. Шостою номерною платівкою «Танки» не намагалися когось здивувати чи вразити (та й навіщо?). Радше це чергова спроба перевірити сили організму групи. І якщо вірити «Дзеркалу», то нині ТНМК перебувають у чудовій музичній формі.
10. Dead Faith – «Open Fracture Of The Mind»
[img data=def]16_02_2015_1409919628/best-new-album-2014-musicinua-dead-faith-open-fracture-of-the-mind-cover.jpg[/img]
До свого чи не найкращого альбому кияни Dead Faith ішли 20 років. Дев’ятипісенна платівка має відлуння усього того розмаїття жанрів, до яких хоча б раз зверталися впродовж історії групи її нинішні учасники – Володимир Кучинський і Олександр Науменко. Техно, синті-поп, електроніка, нойз-рок, індастріал, ембіент, параноїдальні звукові експерименти – здається, крізь усе це свого часу музиканти пройшли лише для того, аби на виході отримати щось на зразок «Open Fracture Of The Mind».
9. 5 Vymir – «Містолінія»
[img data=def]16_02_2015_210094785/best-new-album-2014-musicinua-5-vymir-mistoliniya-cover.jpg[/img]
В альбомному каталозі цих киян «Містолінія» значиться під другим порядковим номером. Проте у численних інтерв’ю музиканти неодноразово зазначали, що саме цей лонгплей став для них по-справжньому дебютним. І під яким би номером в решті-решт 5 Vymir не записали його до історії гурту, в історії української музики він уже записаний як такий, що став її невід’ємною частиною. Знайти його, звісно, можна буде у розділі за 2014 рік.
8. O.Torvald – «Ти Є»
[img data=def]16_02_2015_1659251128/best-new-album-2014-musicinua-o.torvald-ty-ye-cover.jpg[/img]
Ще ніколи досі при роботі над альбомом O.Torvald не заручалися підтримкою колег-музикантів у ролі продюсерів запису. І ще ніколи у своїй кар’єрі колектив не звучав так різнопланово й цікаво в результаті. Оцінюючи кінцевий варіант платівки, можемо лише здогадуватися, якою б вона була без впливу Хливнюка. І хоча найкращий альбом у O.Torvald ще попереду, проте «Ти Є» – великий крок у напрямку до нього.
7. Zelmershead – «Oldies»
[img data=def]16_02_2015_2054414091/best-new-album-2014-musicinua-zelmershead-oldies-cover.jpg[/img]
За словами учасників дуету, друга номерна глава в їхній альбомній історії наскрізь просякнута індустріальною атмосферою мегаполісу. Тут аскетичні будівлі ембіенту співіснують із химерною архітектурою пост-дабстепу, а весь ландшафт даунтемпо пронизаний магістралями тріп-хопу. Можливо, прихильники традиційних, «живих» пейзажів почуватимуться у спроектованому Zelmershead місті незатишно, проте всіх інших, напевно, зачарує ця рукотворна краса.
6. Sleeping Bear – «Sleeping Bear»
[img data=def]16_02_2015_36835838/best-new-album-2014-musicinua-sleeping-bear-sleeping-bear-cover.jpg[/img]
Однією з численних сильних сторін однойменного дебютника пост-рокерів Sleeping Bear є здатність утримувати увагу слухача впродовж усіх 50 хвилин звучання цього запису. Кожна з восьми інструментальних композицій платівки є невід’ємною частиною одного грандіозного полотна і разом з тим цілком самодостатнім твором зі своєю експозицією, зав’язкою, динамічною дією, кульмінацією і розв’язкою. «Sleeping Bear» – обов’язкова складова фонотеки кожного поціновувача жанру.
5. Zapaska – «Kontur»
[img data=def]16_02_2015_870992841/best-new-album-2014-musicinua-zapaska-kontur-cover.jpg[/img]
Перший лонгплей у кар’єрі дуету продемонстрував різкий поворот від мелодійного інді-попу попередніх двох міньйонів у бік більш складних музичних форм. І хоча це той самий інді-поп, однак цього разу Павло Нечитайло та Яна Шпачинська, здається, додали до нього ледь не всю стилістичну палітру. В результаті платівка має рідкісну властивість розкриватися по-новому з кожним наступним її прослуховуванням. Дуже зріла, багатогранна та глибока робота.
4. Onuka – «Onuka»
[img data=def]16_02_2015_880331323/best-new-album-2014-musicinua-onuka-onuka-cover.jpg[/img]
Чотири з десяти композицій дебютного лонгплею проекту Нати Жижченко побачили світ на міні-альбомі «Look» (див. матеріал «20 найкращих міні-альбомів 2014»). Тому за півроку до виходу «Onuka» слухачі мали приблизне уявлення, чого очікувати від екс-фронтвумен Tomato Jaws. Витончена електроніка з додаванням у аптечних дозах етно-інструментів, продюсерський талант Євгена Філатова разом із мелодійним чуттям Нати у підсумку дають той результат, коли кінцевий продукт із гордістю можна позначати «На експорт!».
3. Sophie Villy – «Dress»
[img data=def]16_02_2015_1283282561/best-new-album-2014-musicinua-sophie-villy-dress-cover.jpg[/img]
Творчість Софі така ж космополітична, як і її авторка. Народившись у Грузії, живучи в Україні та періодично подорожуючи світом, виконавиця, як губка, вбирає у себе вібрації навколишнього світу та трансформує їх у музику. «Dress» цілком органічно міг би вписатися у каталог як якого-небудь Universal, так і невеличкого Jagjaguwar десь між PJ Harvey і Sharon Van Etten. І ще невідомо, кому з трьох співачок було б найменш комфортно в такій компанії.
2. Cepasa – «Nove»
[img data=def]16_02_2015_1734940255/best-new-album-2014-musicinua-cepasa-nove-cover.jpg[/img]
Перший альбом свого сольного проекту Павло Ленченко презентував 2012 року, перебуваючи у складі Tomato Jaws. Після припинення функціонування основного колективу музикант сфокусував усю творчу енергію на Cepasa, що не могло не позначитися на кінцевому результаті. Друга студійна глава в історії цього проекту вирізняється неабиякою монолітністю при стилістичному розмаїтті та мелодійному багатстві композицій. Єдине, чого не вистачає «Nove», так це тотального інтересу з боку слухачів, оскільки подібні релізи заслуговують на значно більший резонанс.
1. Іван Дорн – «Randorn»
[img data=def]16_02_2015_200266901/best-new-album-2014-musicinua-yvan-dorn-randorn-cover.jpg[/img]
Поп–фанк–хаус, UK garage–хаус–поп–денс, диско–хаус–хіп-хоп–соул, знову поп–фанк–диско… У якій би послідовності музиканти не змішували ці складові, у результаті ми неодмінно отримаємо впізнаваний фірмовий саунд Дорнобанди.
Після появи «Randorn» став своєрідним маяком, на який, мабуть, варто рівнятись усім амбіційним творчим одиницям. І тут мається на увазі не його музично-стилістична спрямованість, а вміння так поєднувати заїжджені жанрові складові популярної музики, щоб це виглядало природно й органічно у твоєму виконанні. Другий альбом команди Івана – це саме той приклад, коли найперше цінується не новаторський підхід чи свіжість ідей, а вміння зі стандартного набору створити щось справді нетривіальне. Принаймні, у межах української музики.
За останні два роки, незважаючи на несприятливі економічні та соціальні фактори, українська музика розвивається, а її якість, як і кількість, постійно зростає. Опосередкованим свідченням цього є те, що з 20 альбомів рейтингу шість – дебютні.
Звісно, будь-який рейтинг апріорі є суб’єктивним, і цей теж не є винятком. Утім, щоб максимально убезпечити себе від упередженості, 35 альбомів-претендентів на місце у двадцятці найкращих оцінювалися за 17 критеріям. Загалом у поле зору редакції потрапило 89 лонгплеїв, що побачили світ 2014 року (проти 73 за 2013 рік).
Серед переможців і альбом луцького гурту "Фіолет" - "Вігвам". Він посів 12 сходинку.
Отже, альбоми, що вийшли 2014 року, розмістилися в рейтингу редакції MusicInUA у такому порядку:
20. Брати Гадюкіни – «Made In Ukraine»
[img data=def]16_02_2015_1582710416/best-new-album-2014-musicinua-braty-gadyukiny-made-in-ukraine.jpg[/img]
Якщо в учасників нинішнього складу «Гадів» і були сумніви щодо доцільності випуску нового релізу після смерті Сергія Кузьмінського, то з його виходом стало зрозуміло, що вітчизняна музика могла б суттєво втратити, якби «Made In Ukraine» так і не побачив світ. На п’ятій студійній платівці її творці зуміли поєднати сучасне звучання з властивою Гадюкіним «олдскульністю», не зашкодивши жодній з цих складових.
19. Fontaliza – «Under The Floor»
[img data=def]16_02_2015_733465935/best-new-album-2014-musicinua-fontaliza-under-the-floor.jpg[/img]
На «Under The Floor» групі нарешті вдалося показати своє власне музичне обличчя, риси якого ледь проглядалися на дебютнику через постійну мімікрію під Nirvana, Muse, Placebo, Radiohead, RHCP та ще з десяток інших команд. Нині гурт грає добротний, щільний альт-рок із гранджовим присмаком. Одна з найдрайвовіших платівок минулого року.
18. On The Wane – «Dry»
[img data=def]16_02_2015_1196587396/best-new-album-2014-musicinua-on-the-wane-dry.jpg[/img]
Столичний рок-квартет презентував свого первістка наприкінці року, при тому що історію гурт веде лише з березня 2014. За музичну основу On The Wane беруть пост-панк, шугейзинг та нойз-рок, розквіт яких припав на другу половину вісімдесятих років минулого століття. Проте роблять вони це так щиро и природно, що їх однаково легко уявити як на майданчику невеличкого лондонського клубу разом із My Bloody Valentine, так і на головній сцені будь-якого вітчизняного фестивалю. Щоправда, якщо у його організаторів вистачить сміливості запросити молодий гурт замість набридлих закордонних зірок, чий творчий зеніт минув разом із їхньою молодістю.
17. Megapolis Witches – «My Walls»
[img data=def]16_02_2015_731161391/best-new-album-2014-musicinua-megapolis-witches-my-walls.jpg[/img]
Кияни грають англомовний інді-рок британського розливу. Їхня самовідданість і завзятість, з якою вони це роблять, з лишком компенсує брак оригінальності матеріалу та свіжості ідей. Тут значно важливішим є те, що музиканти творять собі на втіху. А коли творці отримують задоволення від процесу, то й слухачам воно гарантоване. Переконливим доказом цього і є «My Walls».
16. Topple – «A House That Jack Built»
[img data=def]16_02_2015_538044791/best-new-album-2014-musicinua-topple-a-house-that-jack-built.jpg[/img]
«Будинок, що побудував Джек» за версією Topple наскрізь просякнутий меланхолією і тим світлим смутком, який лишається після закінчення важливого життєвого етапу. Для гурту важливим етапом став перехід від малих альбомних форм до першого «дорослого» релізу. Дорослим цей LP для Topple також є й за якістю музичної складової. Вивірена та продумана платівка. Щоправда, без зовсім необов’язкового реміксу від Robbie Woo на «What We Had» альбом сприймався б набагато цілісніше.
15. Sinoptik – «16/58»
[img data=def]16_02_2015_1077984485/best-new-album-2014-musicinua-sinoptik-16-58-cover.jpg[/img]
Інгредієнтами музичних страв авторства цього донецького тріо є стоунер, блюз-рок, психоделічний та традиційний інді-рок. На «16/58» музиканти особливо не дотримуються рецептури, покладаючись на власний смак. Іноді це не йде на користь самим стравам, хоча у більшості випадків внутрішнє чуття рокерів не підводить. У будь-якому разі не варто боятися скуштувати «16/58».
14. Epolets – «Dogma»
[img data=def]16_02_2015_1681840990/best-new-album-2014-musicinua-epolets-dogma-cover.jpg[/img]
Ці одесити стрімко увірвалися на українську музичну сцену 2012 року, випустили потужний дебют роком пізніше й закріпили успіх 2014 року релізом «Dogma». Група грає безкомпромісний танцювальний інді-рок з мелодіями, що запам’ятовуються після кількох прослуховувань. Ніби створений під керівництвом досвідчених маркетологів другий альбом Epolets триває саме стільки, скільки потрібно, щоб закохатися в нього, і завершується за мить до того, як від нього втомишся.
13. Somali Yacht Club – «The Sun»
[img data=def]16_02_2015_1368490817/best-new-album-2014-musicinua-somali-yacht-club-the-sun-cover.jpg[/img]
Кожна з п’яти складових минулорічної платівки львівських стоунер-рокерів – це епічна подорож крізь насичений, щільний гітарний саунд. Іноді колектив дозволяє собі звертати з прямої, неглибоко заходячи на територію сусідніх жанрів – психоделії та шугейзу. А іноді, як у восьмихвилинній «Sightwaster», можна навіть почути відголоски дабу. Словом, вигадлива робота.
12. Фіолет – «Вігвам»
[img data=def]16_02_2015_1275856383/best-new-album-2014-musicinua-fiolet-vigvam-cover.jpg[/img]
Своєю появою «Вігвам» остаточно окреслив обраний маршрут та кінцевий пункт призначення на дорожній карті цього луцького квінтету. Ще з перших релізів стало зрозуміло, що музиканти не збираються розмінюватися на дріб’язок, особливо якщо перед їхніми очима є успішний приклад гурту, назва-якого-усім-дуже-добре-відома. І хто знає, можливо, років через надцять ми також побачимо Фіолет на вщент заповненому «Олімпійському». Потенціал у лучан для цього є.
11. Танок На Майдані Конго – «Дзеркало»
[img data=def]16_02_2015_202204145/best-new-album-2014-musicinua-tanok-na-majdani-kongo-dzerkalo-cover.jpg[/img]
Стабільна якість, якою відзначається кожен наступний альбом ТНМК, нині така сама рідкість, як і наявність скітів на релізах сучасних хіп-хоперів. Шостою номерною платівкою «Танки» не намагалися когось здивувати чи вразити (та й навіщо?). Радше це чергова спроба перевірити сили організму групи. І якщо вірити «Дзеркалу», то нині ТНМК перебувають у чудовій музичній формі.
10. Dead Faith – «Open Fracture Of The Mind»
[img data=def]16_02_2015_1409919628/best-new-album-2014-musicinua-dead-faith-open-fracture-of-the-mind-cover.jpg[/img]
До свого чи не найкращого альбому кияни Dead Faith ішли 20 років. Дев’ятипісенна платівка має відлуння усього того розмаїття жанрів, до яких хоча б раз зверталися впродовж історії групи її нинішні учасники – Володимир Кучинський і Олександр Науменко. Техно, синті-поп, електроніка, нойз-рок, індастріал, ембіент, параноїдальні звукові експерименти – здається, крізь усе це свого часу музиканти пройшли лише для того, аби на виході отримати щось на зразок «Open Fracture Of The Mind».
9. 5 Vymir – «Містолінія»
[img data=def]16_02_2015_210094785/best-new-album-2014-musicinua-5-vymir-mistoliniya-cover.jpg[/img]
В альбомному каталозі цих киян «Містолінія» значиться під другим порядковим номером. Проте у численних інтерв’ю музиканти неодноразово зазначали, що саме цей лонгплей став для них по-справжньому дебютним. І під яким би номером в решті-решт 5 Vymir не записали його до історії гурту, в історії української музики він уже записаний як такий, що став її невід’ємною частиною. Знайти його, звісно, можна буде у розділі за 2014 рік.
8. O.Torvald – «Ти Є»
[img data=def]16_02_2015_1659251128/best-new-album-2014-musicinua-o.torvald-ty-ye-cover.jpg[/img]
Ще ніколи досі при роботі над альбомом O.Torvald не заручалися підтримкою колег-музикантів у ролі продюсерів запису. І ще ніколи у своїй кар’єрі колектив не звучав так різнопланово й цікаво в результаті. Оцінюючи кінцевий варіант платівки, можемо лише здогадуватися, якою б вона була без впливу Хливнюка. І хоча найкращий альбом у O.Torvald ще попереду, проте «Ти Є» – великий крок у напрямку до нього.
7. Zelmershead – «Oldies»
[img data=def]16_02_2015_2054414091/best-new-album-2014-musicinua-zelmershead-oldies-cover.jpg[/img]
За словами учасників дуету, друга номерна глава в їхній альбомній історії наскрізь просякнута індустріальною атмосферою мегаполісу. Тут аскетичні будівлі ембіенту співіснують із химерною архітектурою пост-дабстепу, а весь ландшафт даунтемпо пронизаний магістралями тріп-хопу. Можливо, прихильники традиційних, «живих» пейзажів почуватимуться у спроектованому Zelmershead місті незатишно, проте всіх інших, напевно, зачарує ця рукотворна краса.
6. Sleeping Bear – «Sleeping Bear»
[img data=def]16_02_2015_36835838/best-new-album-2014-musicinua-sleeping-bear-sleeping-bear-cover.jpg[/img]
Однією з численних сильних сторін однойменного дебютника пост-рокерів Sleeping Bear є здатність утримувати увагу слухача впродовж усіх 50 хвилин звучання цього запису. Кожна з восьми інструментальних композицій платівки є невід’ємною частиною одного грандіозного полотна і разом з тим цілком самодостатнім твором зі своєю експозицією, зав’язкою, динамічною дією, кульмінацією і розв’язкою. «Sleeping Bear» – обов’язкова складова фонотеки кожного поціновувача жанру.
5. Zapaska – «Kontur»
[img data=def]16_02_2015_870992841/best-new-album-2014-musicinua-zapaska-kontur-cover.jpg[/img]
Перший лонгплей у кар’єрі дуету продемонстрував різкий поворот від мелодійного інді-попу попередніх двох міньйонів у бік більш складних музичних форм. І хоча це той самий інді-поп, однак цього разу Павло Нечитайло та Яна Шпачинська, здається, додали до нього ледь не всю стилістичну палітру. В результаті платівка має рідкісну властивість розкриватися по-новому з кожним наступним її прослуховуванням. Дуже зріла, багатогранна та глибока робота.
4. Onuka – «Onuka»
[img data=def]16_02_2015_880331323/best-new-album-2014-musicinua-onuka-onuka-cover.jpg[/img]
Чотири з десяти композицій дебютного лонгплею проекту Нати Жижченко побачили світ на міні-альбомі «Look» (див. матеріал «20 найкращих міні-альбомів 2014»). Тому за півроку до виходу «Onuka» слухачі мали приблизне уявлення, чого очікувати від екс-фронтвумен Tomato Jaws. Витончена електроніка з додаванням у аптечних дозах етно-інструментів, продюсерський талант Євгена Філатова разом із мелодійним чуттям Нати у підсумку дають той результат, коли кінцевий продукт із гордістю можна позначати «На експорт!».
3. Sophie Villy – «Dress»
[img data=def]16_02_2015_1283282561/best-new-album-2014-musicinua-sophie-villy-dress-cover.jpg[/img]
Творчість Софі така ж космополітична, як і її авторка. Народившись у Грузії, живучи в Україні та періодично подорожуючи світом, виконавиця, як губка, вбирає у себе вібрації навколишнього світу та трансформує їх у музику. «Dress» цілком органічно міг би вписатися у каталог як якого-небудь Universal, так і невеличкого Jagjaguwar десь між PJ Harvey і Sharon Van Etten. І ще невідомо, кому з трьох співачок було б найменш комфортно в такій компанії.
2. Cepasa – «Nove»
[img data=def]16_02_2015_1734940255/best-new-album-2014-musicinua-cepasa-nove-cover.jpg[/img]
Перший альбом свого сольного проекту Павло Ленченко презентував 2012 року, перебуваючи у складі Tomato Jaws. Після припинення функціонування основного колективу музикант сфокусував усю творчу енергію на Cepasa, що не могло не позначитися на кінцевому результаті. Друга студійна глава в історії цього проекту вирізняється неабиякою монолітністю при стилістичному розмаїтті та мелодійному багатстві композицій. Єдине, чого не вистачає «Nove», так це тотального інтересу з боку слухачів, оскільки подібні релізи заслуговують на значно більший резонанс.
1. Іван Дорн – «Randorn»
[img data=def]16_02_2015_200266901/best-new-album-2014-musicinua-yvan-dorn-randorn-cover.jpg[/img]
Поп–фанк–хаус, UK garage–хаус–поп–денс, диско–хаус–хіп-хоп–соул, знову поп–фанк–диско… У якій би послідовності музиканти не змішували ці складові, у результаті ми неодмінно отримаємо впізнаваний фірмовий саунд Дорнобанди.
Після появи «Randorn» став своєрідним маяком, на який, мабуть, варто рівнятись усім амбіційним творчим одиницям. І тут мається на увазі не його музично-стилістична спрямованість, а вміння так поєднувати заїжджені жанрові складові популярної музики, щоб це виглядало природно й органічно у твоєму виконанні. Другий альбом команди Івана – це саме той приклад, коли найперше цінується не новаторський підхід чи свіжість ідей, а вміння зі стандартного набору створити щось справді нетривіальне. Принаймні, у межах української музики.