Музей сучасного українського мистецтва Корсаків на відкриття виставкових проєктів Костянтина Зоркіна «Напад на місто» та Оксани Солоб «Хоум, світ хоум», що відбудеться 9 червня о 17 годині. Вхід вільний!

Дрес-код – МАСКА + ДИСТАНЦІЯ!

Костянтин Зоркін (Харків) «НАПАД НА МІСТО» живопис, скульптура

Будь-яке місце чи місто може стати домом, якщо дає притулок, якщо у ньому можна сховатися. Але наше відчуття безпеки – це продукт домовленості із зовнішнім світом, це угода, яка може бути порушена протилежною стороною без нашого дозволу. Імовірність такої можливості не дає спокою навіть у найкомфортніших умовах.Можна сховатися у логічні конструкції, вибудувані інтелектом на фундаментах чи руїнах культури, країни, родини. Що величніші палаци спокою і храми упередженості, то багатіше вони декоровані, більш надійним здається це місто. Аж поки чудовиська із світу хаосу не пройдуть маршем крізь нашу схованку, навіть не помітивши її раціональної краси. Ірраціональні чудовиська не підписують угоди, бо не грають за нашими правилами.

Оксана Солоп (Луганськ, Харків) «ХОУМ, СВІТ ХОУМ» графіка, об’єкти

Приємна назва і ностальгічні асоціації, що виникають поряд із нею, – це не про фанерні планшети, не про крука та череп із соняшникового насіння, не про чорно-білий, подряпаний, моторошний світ фотоколажів, створених мисткинею.Чому так? Хіба дитинство, родина, рідне місто, будинок, де минули перші роки життя, не мають викликати позитивних емоцій? Тому що насправді жодної ностальгії нема. Є спогади, але вони типові. Є локації, що збереглися у пам’яті, але їх не можна відрізнити від таких само будинків, мікрорайонів, пустирів пострадянського світу. Не можна навіть відрізнити людей на родинних фото того часу: «чи то моя родина – чи інша?».Упорядкована типовість руйнує цінність спогадів. Вони втрачають унікальність, перестають бути коштовними рисами особистості. Звикнути до цього можна, якщо перестати згадувати, зменшуючи щодня комунікацію з минулим.