На сторінці медичного батальйону «Госпітальєри» опублікували відео, на якому поранений чоловік в автівці швидкої допомоги співає гімн України.

Евакуація пораненого. У тому числі поранення нижньої щелепи, погано говорить. Медики були змушені перевозити чоловіка разом з загиблим в одній машині.

На точці, де передавали загиблого, медики відчиняють двері, щоб забрати тіло і чують, що поранений щось бурмоче.

– Що він говорить?

– Він не говорить. Він співає.

– Не зрозумів. Що?

– Він гімн співає.

На цьому відео можна побачити медикиню, уродженку Рожища Іванну Лемешко. З перших днів повномасштабної війни вона відповідала за медичний фронт у рожищенському штабі «Самооборони», проводила навчання з тактичної медицини та навчала збирати військові аптечки. А вже зараз рятує життя військовим на передовій у лавах добровольчого батальйону парамедиків «Госпітальєри».

Як розповіла Іванка у коментарі Район.Рожище, у лавах «Госпітальєри» вона перебуває з початку травня. Її екіпаж складається з водія, вогневика, парамедика і медика. У цьому екіпажі вона – в ролі парамедикині.

«При кожному виклику, кожному пораненому, я стараюся максимально швидко та якісно надати допомогу бійцю. Іноді буває справді важко. Ми робимо все, аби поранений одужав. Для цього нам потрібно включати свій ясний, холодний розум, і працювати попри складність, страх та ризик, адже рахунок може йти на лічені хвилини», – каже Іванка Лемешко.

Дівчина прокоментувала відео і розповіла, що чоловік, який співав гімн України, таким чином він вшанував смерть побратима.

«Цей день був з найскладніших днів. Тоді велися важкі бої, велика кількість поранених. Я вже не перерахую кількість поранених, втім, цього пораненого якому надавали допомогу запам’ятаю назавжди. У нього були осколкове поранення ніг. Ми надали кваліфіковану допомогу, і відвезли в найближчий травмпункт. Спочатку було не зрозуміло що він говорив, а пізніше прислуховуєшся, а він дійсно співає гімн України. Тим самим він вшановує смерть побратима, якого ми везли разом з ним. Після цього ніби були такі змішані відчуття, як страх, гнів, біль, і водночас ти починаєш пишатися ще більше нашими бійцями», – зазначила виданню Іванка.