Жителька Старої Вижівки Лілія Балюк написала зворушливий вірш-монолог про Україну.

Твір вона опублікувала на своїй фейсбук-сторінці, пише «Район.Стара Вижівка».

«А я ще буду жити і зростати,

Не дивлячись, що доля нелегка.

Ви цілитесь на мене з автоматів,

А я не здамся. Вдача вже така.

На моїм тілі розгорнули гради.

А я тримаюсь. Мучусь, та терплю.

Мені не треба будь-які поради.

Я перед злом ніколи не схилюсь!

Війни цієї я ж бо не хотіла.

Вона прийшла лиш з вашої вини.

Душа ваша убога й спорожніла,

А гинуть мої доньки і сини…

Жили. Любили. Вірили. Старались.

Херсон, Чернігів, Київ і Донбас…

Тоді скажіть від чого ж їх «спасали»?

Їх рятувать прийшлося лиш від вас.

Що ж то за кров тече у ваших жилах?

Яке ж то серце б’ється «у груді»?

Яка ж та мати, що вас породила

Та відпустила зло у світ нести?

Ми зрозуміли, ви - давно не друзі.

На покоління цілі, на віки!

Для нас тепер ви навіть і не люди.

Вам завжди мало… Вбивці, хижаки.

А я не здамся, попри всі погрози.

За мною правда, Бог і ЗСУ.

Мені болить, та я ковтаю сльози.

Я за дітей своїх тримаюсь і стою.

Розтерзана… Зшиваю мовчки рани.

Вмиваюсь кров’ю, та не поступлюсь.

Я вільна! ВІЛЬНА! Не вдягну кайдани!

Й у ваші очі ще раз подивлюсь!

Як мій народ, «якого правди сила

ніким звойована» ще й досі не була,

Я житиму, бо звусь я УКРАЇНА!

Для того й народилась, щоб жила!»

30.06.2022