Вчора, 9 червня, у дворику Волинського краєзнавчого музею (майже) луцька поетеса Катерина Рубан читала свої вірші.

На поетичній вечірці побувала журналістка «Район.Луцьк».

Після літнього дощу, який закінчився якраз перед початком, до музейного дворика зійшлися кілька десятків людей, щоб послухати вірші Катерина Рубан. Поетеса переїхала до Луцька зі Сходу України після початку війни. Кілька років дівчина працювала у книгарні і з часом її стали сприймати як лучанку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ВІРШІ, МУЗИКА ТА МАРШМЕЛОУ: ЯК РОЗВАЖАЛАСЯ ЛУЦЬКА МОЛОДЬ НА ТВОРЧІЙ ВЕЧІРЦІ. ФОТО

«Представляти Катю не має сенсу, бо майже всі ви знаєте її особисто. Вона вже так поріднилася з нашим містом, що більшість ЗМІ називають її луцькою поетесою. Тож давайте просто насолоджуватися її віршами», – зазначила модераторка читань.

Перед тим як перейти до власне віршів, Катерина Рубан представила присутнім свого нового «друга» – ялівець у горщику, якого вона назвала Ліричним Героєм. Рослина прикрашала сцену протягом усього вечора. Затишку додавала можливість зробити собі чаю, про що невтомно нагадувала Катерина.

Коли всі розсілися навколо сцени з горнятками в руках, дівчина почала читати. Про дорогу, самотність, пошуки себе, безкінечну боротьбу, зраду й любов. У паузах вона жартувала й трохи виправдовувалася за сумні вірші. А потім продовжувала читати.

найбільша відстань на цій планеті - між словом і ділом.

є багато причин не дійти, жодна з них не поважна.

і хоча тут ще купа всього, поміж чорним та білим,

поміж правим і лівим, між фейком і справжнім,

але слово і діло - константа, ти знаєш.

щоб не було, не сталось, не трапилось - марно.

хай у світі постправд загребеш, заблукаєш -

будуть власні причини не жити бездарно.

будуть власні шляхи, голоси та вершини,

буде диво та страх, час прозрінь та час марень,

буде втома і віра, людина й машини,

переходи у часі та біг між кав'ярень.

просто йди. навіть там, де здавалось, без шансів

просто будь. навіть там де не можеш. лиши

всі порожні причини не бути тут справжнім,

але тільки, будь ласка, прошу, не бреши.

Під час невеликої перерви на чай і спілкування знову почався дощ. Проте, захід перемістили до приміщення, а присутні змогли почути ще більше віршів.