Презентація книги «Ти наче камінь їла» за участі автора, польського репортажиста Войцеха Тохмана та перекладача Андрія Бондаря відбулась 20 грудня у науковій бібліотеці ім. Олени Пчілки у Луцьку.

Чергову зустріч – розмову про книжки – організувала команда Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера». Цього разу тема заходу була болісно суголосною реаліям війни в
Україні. Модераторка розмови Катерина Рубан наголосила, що предметом обговорення є книга написана в жанрі художнього репортажу, літератури факту – «Ти наче камінь їла». В ній
йдеться про події війни та геноциду в 90-х роках у Боснії (колишній югославській республіці) і, звичайно, присутніх цікавило, чому польський журналіст зацікавився саме такою дражливою тематикою. Зі слів автора, він вперше відвідав Боснію на переломі 1992/1993 років.

«Місто Сараєво було в облозі вже пів року. Скуте морозом місто, де вулиці прострілювали снайпери. Звісно, виїзд до Сараєва був шаленством і небезпекою, яка розпочалась вже при першій зустрічі з конвоєм сербів. Я і мої колеги пробули в Сараєво 2 дні. Але ми мали привілей – ми могли з нього виїхати. Місцеві цього зробити не могли. Однак люди старались вижити, в місті жила культура, організовувались концерти. Це все було страшним, але для репортера… цікавим», – розповів Войцех Тохман.

Наступний раз автор відвідав Боснію вже після Дейтонських угод, які передбачали мирне порозуміння між сербами та мусульманами і хорватами в Боснії та Герцоговині. А потім приїхав 2000 року, щоб побачити, як люди живуть в Сараєво після тих трагічних подій. Виявилось, що рани війни ще відкриті.

Войцех Тохман зустрівся з полькою-судмедекспертом, яка проводила ексгумацію тіл масових поховань. Зустрічав багато боснійських жінок різного віку та соціального стану, з різних регіонів країни, які стояли поруч з похованнями, поки проводилась ексгумація, і чекали, що віднайдуть тіла своїх синів, братів, чоловіків.

Автор розповідає, що в цей момент зрозумів, що перед ним відкривається велика тема для книжки про воскресіння, про те, що живі відповідальні за загиблих. Ціллю тих жінок було знайти рештки своїх чоловіків, яких скоріше всього забили не у збройній боротьбі — вони стали жертвами бандитів, які мали зброю. Йшли від дому і вбивали.

Далі розмова точилася довкола причин та передумов геноцидів на прикладі Боснії, Руанди, Камбоджи та Німеччини часів нацизму. Андрій Бондар поцікавився в автора, чи готовий він до створення репортажів про події в Україні, і розмова завершилась на дружній угоді про пошук теми для нової книги. Наприкінці Андрій Бондар зазначив, що головним героєм в книзі є не люди, а скорбота. Боснійці пережили ці події через скорботу. І для нас теж головним буде в наступні роки знайти способи нефальшивого осмислення того, що відбувається зараз з нами. Ця книга надає українцям методологію, як працювати над собою.

Презентація книги відбулась за підтримки Генерального Консульства Республіки Польща у Луцьку. Це остання подія від Фронтери 2022 року, але команда оголосила, що вже працює над
літературними заходами 2023 року.