^{Текст і фото: Оксана ФЕДОРУК}

Учні Заболоттівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату взяли участь у справжньому фешн-показі. Спочатку вони власноруч розмалювали футболки, а потім продемонстрували їх на імпровізованому подіумі.

Таке свято для дітей організувала луцька художниця Тетяна Мялковська та волонтери арт-студії «П’ятерня». Завдячуючи меценатам, небайдужим людям благодійний проект «Серце віддаємо дітям» відбувається тут уже восьмий рік.

2

У Заболотті, що у Ратнівському районі, навчаються діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. І, за словами, пані Тетяни, найбільше вони потребують не подарунків чи цукерок, а звичайного людського спілкування.

«Насправді робити добро – це допомагати тому, кому важче, ніж тобі. А цим дітям, так склалося, трошечки складніше жити, ніж іншим. Вони мають, що їсти, мають, у що одягнутися, але їм бракує уваги, спілкування. Ми для них проводимо заняття на зняття стресу, тривог, комплексів або психоемоційних блоків, розвиваємо їх знання і вміння засобами мистецтва», - розповідає жінка.

Перед поїздкою вона кинула «клич» у Facebook та Instagram, і небайдужі люди передали кошти, одяг, іграшки, книги, хтось навіть спік смачні завиванці з маком. Польське консульство передало невеличкі подушки-м’ячі для інтеграційних ігор.

1

А почалося все вісім років тому, коли до Тетяни Мялковської звернулося Управління Служби безпеки України у Волинській області, яке опікується Заболоттівською спеціалізованою школою-інтернат. Художниця допомогла їм провести арт-терапевтичний захід для дітей, а в наступних роках це стало вже доброю традицією. І щороку до проекту долучалося все більше людей. Наприклад, художниця з українським корінням Надія Сеничак, яка проживає у Бельгії, кілька разів передавала кошти, зібрані там.

Завдяки цій фінансовій підтримці в школі почали робити арт-терапевтичну кімнату, розмалювали там стіни, привезли піаніно, стіл для пісочної анімації, меблі, мольберти.

1

Тому так тепло зустрічає луцьких волонтерів і художників директорка школи Тетяна Арендарук. Каже, учні дуже чекали на їх приїзд. Постійно перепитували, чи не пропустять, якщо поїдуть на канікули додому.

«Пані Тетяна дуже творча особистість і завжди привозить такі інтерактивні завдання, які дітям незнайомі. І все нове, креативне дуже подобається їм. Минулого року вони ще довго згадували гостей. Приходили до мене в кабінет, питали номери телефонів дівчат», - каже вона.

1

У спортзалі 70 дітей власноруч (волонтери допомагали ну зовсім трошки:) створили футболки із унікальними малюнками. Хтось обирав яскраві кольори, а хтось – темні.

1

1

1

1

Тетяна Мялковська каже, що не варто лякатися, якщо дитина малює чорним. Скоріше всього це сигналізує про те, що вона хоче привернути до себе увагу, адже чорний колір найбільш контрастує із білою тканиною.

1

1

Коли футболки висохли, діти продемонстрували їх на імпровізованому подіумі. Дехто соромився вийти вперед під оплески і музику, їм на допомогу прийшли волонтери. І як горіли очі дітей, які все-таки перебороли свій страх перед публікою!   

1

1

Волонтери арт-студії «П’ятерня» – самі ще діти. Найменшій школярці Даяні – тринадцять, учениці ліцею №3 Дарині Проневич – п’ятнадцять.

Дівчина відвідує художню школу з п’яти років і вже вдруге приїжджає в Заболоття. Каже, чекала на це весь рік.

«Минулого року я теж сюди приїжджала, разом із своєю подругою. І цього разу чекала цілий рік, бо мені все дуже сподобалося. Ці діти не так, як інші: вони більш щирі, дуже люб’язні, так радіють, коли ми приїжджаємо. Ми разом дуже гарно проводимо і час, і після того маємо не менш гарні емоції, ніж вони. Сьогодні не було таких дітей, які б відмовлялися малювати. І я побачила, що тут є дуже багато талановитих хлопчиків і дівчаток», – поділилася враженнями Дарина.

2

На завершення усі разом заспівали декілька українських пісень і колядок. Потім діти довго усіх обіймали і не хотіли відпускати.

«Що вам найбільше сподобалося?», – питаю.

«Все! Приїжджайте частіше», – у відповідь дитяче.

1

1

Після заходу Тетяна Мялковська поділилася:

«Рефлексії сильні. Ще довго буде тримати. Мої підлітки сказали, які світлі діти! І ніби це вони нас бавили, а не ми їх. Більшість подзвонили до батьків з словами « я тебе люблю», сказали, як вони хочуть обійняти своїх сестричок і братиків (навіть, коли напередодні посварилися). Добрішою душа стає лише, коли творить добро. А любите – це не складно», – впевнена вона.

1

1

1

2

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

^{Передрук заборонений}