Пресофіцерка бригади «Азов» Вікторія «Нава» Суботіна у Луцьку презентувала свої книги «Азовсталь. Сталева пресслужба» та «Полон». Зустріч з авторкою воєнних щоденників відбулася  у понеділок,13 січня, у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків.

Про це пише Район.Культура.

На Волинь Валерія Суботіна прибула, повертаючись зі своєї поїздки з Антарктиди.

«Коли на «Азовсталі» все було геть погано, і в нас практично не було шансу вижити, я почала думати про свої мрії. Адже ти скоро загинеш, але у цьому світі є щось, що ти хотів зробити, і не виконав цього. Чомусь я згадала саме те, що дуже хотіла потрапити на станцію «Академік Вернадський», – розповіла пресофіцерка.

За її словами, вона не могла подати заявку на експедицію, тому що володіє ступенем кандидата наук із соціальних комунікацій, а до станції їдуть люди інших профілів. Тому Вікторія написала лист полярникам, у якому зазначила, що якщо виживе, то потрапить до них на наукову базу. Через два роки, вона отримала відповідь: американський астронавт запропонував відправити в Антарктиду когось з українських військових, тому науковці одразу згадали про Валерію.

«Я за той час вже вийшла з полону, мала перерву, а потім повернулася на службу в «Азов». Там я побула тиждень, коли отримала пропозицію поїхати в Антарктиду. Важко передати ті емоції, але перша моя думка була: «Як про це сказати командиру?», адже мені потрібно виконувати свої завдання», – поділилася спогадами військовослужбовиця.

Прапори «Азову» і «Free Azov Defenders» усе ж таки піднялися в Антарктиді. 

«Усі вони питали: «Чому ти тут опинилася?». Я відповідала, що коли смерть була близько, я вирішила, що хочу побачити пінгвінів. Це дуже класна історія для всіх нас: треба згадувати про наші мрії, не лише тоді, коли думаєш, що помреш. Аби коли наше життя згасало – дай Боже тому, що ми дуже постарішаємо, і нам навіть трохи набриднуть ці пригоди – щоб ми знали, що встигнули все виконати», – промовила «Нова».

Валерія описала реалії військового життя у книжках «Азовсталь. Сталева пресслужба» та «Полон»: 

«Я, як пресофіцер, завжди боролася з ворогом словом. Тому, коли я повернулася додому через рік полону, я розуміла, що просто не можу спокійно жити далі, я маю продовжувати боротьбу. Ми можемо це робити своїми словами, текстами, виступами в Україні, і за кордоном. Я постійно закликаю всіх ходити на акції підтримки полонених. Так ми підтримуємо тих, хто вже звільнився з полону, які через ворожу пропаганду вважають, що їх тут не чекали. Також ми підтримуємо батьків і родини тих військових, які досі знаходяться у ворогів. Ми можемо давати на цих акціях інтерв'ю для іноземних медіа, і розповідати, що таке російський полон, і як сильно ми чекаємо своїх побратимів і посестер».

Відвідувачі презентації дарували авторці сувеніри, яблука та тюльпани. Букет рожевих квітів особливо розчулив Суботіну.

«Ті, хто читав книжку, знають, що я в полоні для дівчат малювала тюльпани водою на підлозі, на вікнах», – пояснила пресофіцерка.