Успішно!

Прем'єра вистави «Синдром уцілілого» в театрі «Гармидер». ФОТО

У суботу, першого жовтня, в «Культурному УКРИТТІ» розпочався новий 19-ий театральний сезон театру «ГАРМИДЕР» із прем'єрним показом вистави «Синдром уцілілого» за твором Андрія Бондаренка

Фото: Ігор ДИНЯ

У суботу, першого жовтня, в «Культурному УКРИТТІ» розпочався новий 19-ий театральний сезон театру «ГАРМИДЕР» із прем'єрним показом вистави «Синдром уцілілого» за твором Андрія Бондаренка. Історія про перживання та проживання повномастабної війни зачепила кожного глядача. Кожен українець ще в лютому-березні, коли власне і був написаний твір «Синдром уцілілого», вірив і чекав на повернення життя до 24-ого лютого, але час та події показали, що минулим жити не можна – потрібно бути тут і зараз.

Ролі «Тіла» та «Душі» виконали актори Вадим Хаїнський та Павло Порицький. Опісля вистави відбулась дискусія-рефлексія разом із психологинею, яка допомогла краще зрозуміти те, як працює наша психіка та психіка героїв в стані стресу та війни, зокрема.

Режисерка Руслана Порицька поділилась із нами предісторією прем'єри та вибором твору для поставновки:

«Ми готувалися трохи більше 2-ох місяців, але це не значить, що всі два місяці ми займалися лише посановкою, тому що обоє акторів і я займаємось активно волонерством і іншими справами, тобто це є первинно. Ми обрали цей матеріал, тому що він всіх нас зачепив. Ми, коли прочитали, нам захотілося читати ще раз, нам хотілося розбирати його до букви, до коми, усі значення, розшифровувати його. Автор, Андрій Бондаренко, із радістю надав нам цей текст для поставновки, оскільки мета благодійна. Аадже всі кошти будуть спрямовані як раз на благодійність, на закриття запитів Волонтерського штабу "Ангар", на утримання "Культурного УКРИТТЯ",  теж як простору штабу "Ангар". Ось, і будемо бачити як воно буде працювати.

Важливою також для нас частиною є розмова, яка відбудеться після вистави із супроводом психологині, яка зможе десь прокоментувати якісь моменти в разі потреби, чи допомогти комусь, можливо, хтось захоче потім підійти індивідуально. Тобто такий момент для нас теж був надзвичайно важливим. При попередніх (виставах –авт.) ми робили гру-читку "Чужесранка",(...), і всі обговорення показували те, що ці всі обговорення надзвичайно потрібні».

Що відбулося на виставі — дивіться на фото:





















Додати новий коментар