• банер чікос

«Пам’ятаю не на мамі, а на вішаку у шафі»: луцька психологиня розповіла щемну історію про мамину сукню

31 Липня 2021

Луцька психологиня Надія Бруяка розповіла щемну історію про мамину сукню, яку пам'ятає ще з дитинства. У своєму дописі у Фейсбук Надія зізнається, що цього року вперше відчула нестримне бажання її приміряти, а одягнувши, отримала неймовірні емоції:

«Сукнятерапія. Якщо одягнути мамину сукню і уявити, що молода жінка (мама) могла відчувати, одягаючи її, можна пройти справжню "мамисукнятерапію".

На мені мамина сукня, яку я трохи пам’ятаю з дитинства, правда не на мамі, а на вішаку у шафі. Коли я одягнула її, я уявила себе молодою безтурботною жінкою, яка пізнавала життя і її, чесно кажучи, цікавили не лише діти (це просто жах ))) ), і вона мала мрії, у яких діти навіть не фігурували (жестяк ))) ), і також мріяла побути на самоті і кудись віддати своїх дітей (якщо відверто – то сплавити їх ))))) ), і її думки точно не були зайняті лише бажаннями своїх дітей. І це такі важливі усвідомлення.

Так, мама не запитувала про мої мрії, про мої уподобання, переживання, не жила лише моїми турботами (насправді дуже багато мала своїх і досить непростих).Так, не вміла похвалити, не уміла передати мені, що пишається мною, але не тому, що не хотіла, а просто не вміла, або не знала, що мені це було так важливо. Багато не дала мені того, що на мою! думку мала б дати, але це насправді мої уявні, місцями егоїстичні вимоги до мами. Але як багато вона дала..

Давала увагу, любов ,час – хоч як насправді хотілось просто кружляти у цій сукні. Виховувала, годувала, лікувала, заробляла гроші, а на кухні який місяць чекала на її увагу непрочитана книга. І я так само мамкала і діставала, як і мої діти. І хворіла в самий невідповідний момент, і бунтувала...

А у цій сукні ходила не лише моя мама, а й жінка, дружина, колега, подруга, Душа.

Ця жінка не прийшла у цей світ задовольняти лише бажання своїх дітей. Вона прийшла у цей світ пізнавати його, радіти, вчитись бути у ньому, дозволяти собі щастя, дарувати життя своїм дітям, тішитись ними, змінюватись разом з ними. І ця сукня допомогла побачити зовсім іншу маму, не з позиції дитини, а з позиції молодої мрійливої жінки. І це була прекрасна терапія.

P.S. Цікаво, що я давно бачила її на дачі, але саме цього літа мала нестримне бажання її одягнути», – розповідає Надія Бруяка.


1

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter