Татова «мильниця», 1000 доларів за роботу та інші секрети волинських фотографів

12 Липня 2019

12 липня світова спільнота відзначає Міжнародний день фотографа. Користуючись нагодою, «Таблоїд Волині» вирішив ближче познайомити читачів з волинськими повелителями фотошопу та майстрами ефектних кадрів.

В рамках нашого опитування фотографи розповіли про свої найбільші гонорари, поділилися своїми успіхами та фейлами, зізналися, які фрази клієнтів їх найбільше дратують, а також пригадали той момент, коли вони зрозуміли, що фотографія – це на все життя.

Роман Домбровський

Роман зрозумів,що хоче займатися фотомистецтвом, коли купив першу цифрову камеру – Nikon D40. «Як зараз памятаю, який це був кайф: перші фото, перші експерименти. І тоді я зрозумі – це назавжди».

Фотограф запевняє, що найбільший гонорар для нього – це задоволений замовник, який неодноразово до нього повертається, а найбільший успіх – це кожна нова зйомка. «Так в житті склалося, що всі мої клієнти – чудові люди і зі всіма приємно працювати».

«Найбільший фейл був коли я на зйомку прийшов з розрядженим акумулятором та забув карту памяті. Акумулятор позичив, карту купив», – пригадує Роман.

Типові фрази клієнтів майстра не дратують. «Але втомлює постійно повторювати людям, що не треба бути моделлю і не треба напрягатись та позувати. Просто будьте собою, а я вже все решту зроблю», – зауважує Роман.

Влад Кардаш

«Коли вперше позичав фотоапарат в друзів, щоб пофоткати для себе квіти в садочку, зрозумів, що це все мене затягне надовго», – з усмішкою згадує Влад.

Фотограф каже, що протягом його професійної біографії було багато фотосесій, які викликали по-особливому унікальні та позитивні емоції. «Стосовно фейлу – полетіла флешка зі зйомкою роки три назад, тепер усе пишу суто в дубляж (дві флешки як резервна копія). Вчуся на своїх помилках, як то кажуть», – розповідає лучанин.

Найбільший гонорар Влад отримував за весільну зйомку. «Це не основний, але найбільш годуючий жанр фото», – пояснює майстер.

Фрази, які найбільше дратують фотографа: «Скинь пару фото, можеш необроблених», «А ти ж зробиш мене худою?», «Як мені стати?», «Я не фотоГІГІЄнічний».

Лідія Кожевнікова

Лідія зрозуміла, що фотографія – це на все життя, коли у 2008 році придбала свій перший дзеркальний фотоапарат.

Професійним успіхом дівчина вважає моменти, коли людей турбує те, що зображено на її фотографіях, а її роботи змушують глядача подумати, перш ніж перегорнути сторінку.

«Фейл – коли твої роботи нікому не цікаві: ні поціновувачам твого мистецтва, ні хейтерам», – вважає фотографка.

Найбільший гонорар, який отримувала Лідія – 1000 долларів.

Серед фраз клієнтів, які найбільш дратують, фотографка згадує такі: «Ну ви ж фотограф, поставте мене якось», «Ви так гарно фотошопите, у мене є фото з весілля, зробіть мені їх гарними, як у вас в портфоліо», «Зараз тьотя фотограф буде тебе сварити...».

Сергій Матвійчук

Сергій вирішив стати фотографом, коли вперше взяв до рук дзеркальний фотоапарат.

«Найбільший успіх для мене – це те, що про фотографа Матвійчука дізнається все більше людей», – ділиться Сергій.

Одного разу фотограф неправильно записав дату зйомки та пропустив її, що і вважає найбільшим фейлом у своїй кар’єрі.

Фраза «Чому так дорого?», а також прохання скинути фото одразу після зйомки та «обрізати нігті дитині в Фотошопі» – найбільше обурюють Сергія.

Андрій Петріщев

«Я розпочав займатись фотографією приблизно чотири роки тому. Тоді я просто намагався вивчати певні параметри камери через інтернет. Протягом року я "вловив суть і кайф". З того часу я не виходжу за межі дому без фотоапарату», – розповідає Андрій.

Серйозних фейлів у своїй роботі Андрій не пригадує, хоча багато разів ставалися неприємності: «завжди боляче, коли падає техніка, а таке було в мене вже аж два рази. Кожен раз досі сниться в кошмарах. Часто буває таке, що забуваєш карту пам’яті, без якої фотографувати неможливо. Таке бувало, слава Богу, не на важливих зйомках», – каже фотограф.

Своїм найбільшим успіхом молодий фотомайстер вважає першу акредитацію на «Бандерштат»: «тоді я аж ніяк не очікував, що зможу її отримати, адже мав ще доволі мало досвіду», – пригадує хлопець.

Сума найбільшого гонорару Андрія становила близько 5 тисяч гривень.

«Але не в цьому щастя. Більше задоволення отримую від зйомки і від цікавих кадрів в обробці. Це такі “маленькі приємності” для фотографів», – додає лучанин.

«Буває, працюєш над обличчям моделі, ретушуєш, коригуєш експозицію та кольори, витрачаючи на це купу часу, а модель каже, що вона собі там не подобається», – ділиться Андрій. «Чомусь фраза “коли будуть фотографії?” дуже дратує. Питання про ціну техніки, або коли клієнт намагається допомогти зробити кадр. Коли називають фотографії "фотками". Коли просять скинути “ВСІ ФОТОГРАФІЇ” і байдуже, що вони зможуть відкритися лише у фотошопі, бо такий формат. Але, все одно, бути фотографом – як мінімум весело», – каже Андрій.

Арсен Базярук

За словами Арсена Базярука, фотографування допомогло йому побачити світ іншими очима. «Коли ти робиш не просто технічний кадр, що вміють всі, а наділяєш фото змістом, ти розумієш, що точка зору і власний погляд відіграє вирішальне значення не лише у фотографії, але і у житті також. Саме тому особистість фотографа у значній мірі впливає на результат зйомки», – запевняє Арсен.

«Кожна зйомка – це успіх», – вважає фотограф. «З кожної я приношу щось цікаве. Наприклад, щирі емоціі з сімейного свята, або особливий погляд з портретної зйомки, магічний блиск з фешн- і арт-зйомок».

«Епічних» фейлів в роботі Арсена не було, але, як і у більшості фотографів, нерідко траплялися неприємні дрібниці: автофокус в темряві не працював, карта пам`яті закінчувалась у важливий момент тощо.

«Найбільший гонорар ще попереду. Я ще не досяг того рівня, щоб отримувати бажану суму гонорару за зйомку», – ділиться фотограф.

Типові запити клієнтів Арсена не дратують, хоча часто доводиться розвінчувати деякі переконання людей щодо «всесилля» фотографів.

«Наприклад, більшість вважає, що фотограф якимось чарівним чином робить людей гарними. Насправді ні дорогий фотоапарат, ні комп’ютерна обробка, ні ефектна локація не створять емоційної складової фотографії. Технічно вдалий кадр може бути абсолютно позбавленим життя. Фотограф робить гарні кадри за допомогою спілкування, або ловить емоціі в репортажній зйомці. Ми це часто обговорюємо з тими, кого я фотографую», – розповідає майстер. «Крім того, фотографи бувають різні: ті, що тільки за гроші і ті, для яких важлива також творчість і особистий розвиток. З першими можна поторгуватись, для інших це може стати перешкодою до натхнення. Результат відповідний».

Юлія Коцюба

Юлія зацікавилася фотографією, коли до її рук потрапила татова «мильниця»: «це було років 8 тому, тоді я ще не знала, що справді стану фотографкою».

Найдовша та найцікавіша для Юлії зйомка відбулася у вересні: дівчина фотографувала напівмарафон, використовуючи позичений об’єктив.

«Найбільший фейл був, коли фотографувала випускний в садочку і під завершення фотоапарат почав час від часу вимикатися. На щастя, такого більше не було», – згадує лучанка.

Найбільший гонорар, який отримала Юлія за свою роботу становив 600 гривень.

«А ви ж зможете відфотошопити мені... ВСЕ», – ця фраза від клієнтів дратує фотографку найбільше.

Павло Березюк

Павло закохався у фотомистецтво, коли надрукував свою першу світлину: «гадав, що то буде хобі на все життя, а життя взяло і перетворило хобі на улюблену роботу».

«Успіх – поняття неоднозначне: для когось це нагороди від жюрі, або багато лайків у фб чи інсті, для інших – похвала сім'ї та колег чи визнання у суспільстві. У мене було всього потрохи, але для мене головне, що люди просто вдячні за мою роботу», – каже фотограф.

Найнеприємніший випадок, який ставався у професійній біографії Павла – коли відзнятий матеріал зник з флешки.

«Це страх всіх фотографів. Тоді переді мною стояла задача пофоткати ВІП-персону. Я випадково форматнув картку. Добре, що колеги поділилися світлинами і всі лишилися задоволеними», – згадує фотограф.

Суму найбільшого гонорару Павло воліє лишати в таємниці.

«Але був смішний випадок, коли на одному заході п'яний чоловік після того, як я його один раз сфотографував, дав мені 100 доларів».

У своїй роботі фотограф керується правилом «клієнт завжди правий». «Хоча дійсно, фраз, які дратують, буває багато. Але я ціную клієнта і тому не буду на цьому акцентувати увагу», – каже Павло.

Ірина Єрошко

Ірина вважає, що всі люди, так чи інакше, займаються фотографією, аби зберегти цінні спогади: «фотографія допомагає бувати там, де за інших обставин я б не опинилась, знайомитися з людьми, з якими інакше не зустрілась б».

«Як вимірити величину твого успіху? У паперових грошах? Чи у довготривалості життя? Чи у масштабі впливу?», – розмірковує фотографка. «Для мене кожна нова зйомка чи проект – це успіх, враховуючи перенасичення ринку фотографами та знецінення фотографії як такої. Але однією з моїх професійних мрій було поїхати з музикантами в справжній тур по Європі і знімати весь процес, мати необмежений доступ до сцени і закулісся. Минулого року ця мрія збулась двічі», – каже Ірина.

Майстриня вважає, що регулярність отримання гонорару важливіша за його суму. «Але приємним бонусом було, коли одну з моїх фотографій купили для обкладинки альбому на Spotify за декілька сотень євро».

У роботі з клієнтами Ірину найбільше дратує недосказаність: «коли питають ціну, але не уточнюють масштаб роботи, кількість годин або ж кількість фото, умови і так далі. Коли задають аморфні питання – я даю аморфні відповіді. Хочу порадити усім читачам ставити конкретні питання будь-кому, кого ви наймаєте: що, коли, де, скільки годин, який бюджет тощо. Тоді усім буде простіше і приємніше працювати», – радить фотографка.

Анастасія Альошина

Усвідомлення, що фотографія – це більше, ніж хобі, прийшло до Анастасії поступово.

«Навряд чи люди усвідомлюють своє призначення “одного прекрасного дня”. Я йшла до цього декілька років, перебираючи різні заняття. Більшість з них з’являлися та зникали, а фотографія завжди лишалася. Але це не означає, що так буде завжди», – зауважує майстриня.

Конкретні моменти найбільшого успіху та найбільшого фейлу фотографка не пам’ятає, але додає: «мій найбільший успіх у роботі – це моя команда. З нею я можу все!».

Сума найбільшого гонорару, який отримувала Анастасія становила 1000 доларів.

До «складних» клієнтів фотографка ставиться вкрай спокійно: «мене не дратують клієнти. Я розумію їхні страхи, тому вони взагалі мене не бісять, ніколи».

Станіслав Будь

Станіслав почав вважати себе фотографом за покликанням два роки тому. Своїм найбільшим успіхом він вважає зйомки з топовими моделями в Індонезії, на Балі та Лазурному березі Франції (Ніцца, Монако, Сен Тропе, Прованс).

Питання про найбільший гонорар фотограф вважає провокаційним, але при цьому додає, що, в його випадку, це «сума з трьома нулями $».

Зі своїми клієнтами Станіслав завжди знаходить спільну мову: «всі вони стають моїми друзями і ми разом намагаємося досягнути найкращого результату».

***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

3

Коментарі

Anonymus

Хто всі ці люди? ;)
Із святом колеги! Да пребудет снами светосила, фокус и иже с ними...

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter