Майстерність слова Володимира Лиса перетворює прості моменти життя на глибокі філософські роздуми, а пейзажі рідної Волині оживляють у свідомості читача неповторні картини природи. 

Таблоїд Волині пропонує пригадати найцікавіші цитати автора, що відображають його погляди на життя, любов і природу. Запрошуємо вас зануритися у світ думок Володимира Лиса та відчути його унікальний літературний стиль:

1. Багато хто вважає, що жінка – то породження диявола. Її почування й примхи - то темний бік людської душі. Але не менше, коли не більше, оспівують жінку. Підносять її на небувалі висоти, до рівня богині. Можливо, істина посередині? («Століття Якова»)

***

2. – За Родіну, за Сталіна кричали? – За Родіну, за Сталіна через мінне поле гнали. («Століття Якова»)

***

3. – Шкода, що в тебе так вийшло... Що ти змарнував п'ятнадцять років свого життя. 

– Я не змарнував цього часу, – несподівано для себе мовив Рамінник. – Розумієш, я багато там передумав. Про своє життя – минуле й тодішнє. Про себе і нас з тобою. Якщо є сенс у цьому житті, то він тільки у шляху до себе. До того, яким ти маєш бути і яким ти себе пізнаєш. Тоді гонитва за всіма іншими шляхами та благами не має значення. Для людини, яка стала собою. («В'язні зеленої дачі»)

***

4. Та не підкріплені справжнім почуттям любощі почали обридати. Для Прокопа нічні побачення поступово робилися ще одним кріпацьким обов'язком, таким, як раніше доглядання коней, робота в полі чи конюшні. («Маска»)

***

5. Від минулого неможливо утекти. Минуле – це ми самі. З нашими успіхами і невдачами, точними попаданнями й помилками. («Камінь посеред саду»)

***

6. Знаходять те, що гублять. А що не гублять, то не знаходять. («Камінь посеред саду»)

***

7. Виграє той, хто вміє визнавати свою поразку і вчасно зробити з неї висновки. («Маска»)

***

8. Дихала на повні груди весна рання, от-от мали зацвісти садки. В таку пору, казали солдати, особливо не хочеться вмирати. («Століття Якова»)

***

9. Стара холера – то любов, яка ніяк померти не здатна. Того й ходить по світу, людей зораблює. До кого у вічі заглядає, той довго жити буде, бо його душу насінням особінним засіває. («Стара холера»)

***

10. Та й світ надто щасливим не буває за своєю природою, от яка біда. Є білі смуги й смуги чорні. Є люди білих смуг, а є чорних, є просто смугасті. («Країна гіркої ніжності»)

***

11. Гарний у вас внук, Якове Платоновичу. Добрий, а тому важко йому буде на цьому світі жити. («Століття Якова»)

***

12. Для справжнього щастя завжди потрібна добра підготовка. («Маска»)

***

13. Може, й справді найліпший спосіб уникнути пастки - йти їй назустріч? («Країна гіркої ніжності»)

***

14. Пригорни в думці того, кого хотів би пригорнути – так удвох і сидіте, доки не зігрієтесь. («Із сонцем за плечима»)

***

15. Можна перехитрити самого себе, але час – дзуськи. («Камінь посеред саду»)

***

16. Особливо вражаючим виявом людяності, людськості є ті моменти вибору добра, коли всі обставини світу та часу сприяють тому, щоби не бути добрим. («Соло для Соломії»)

***

17. Як щось у тебе пропадає - худобина ото загинула - то не за тим жалій, що добра нима, а за тим, що живе пропало. («Із сонцем за плечима»)

***

18. Людина не винна в тому, що є такою як є. Бог знав, яким кого створити. Та людина винна, якщо ни хоче стати ліпшою. («Із сонцем за плечима»)

***

19. Все-таки людині інколи варто забувати про домашні клопоти і отак мандрувати, відчувати, що ти вільний і розкутий, радіти, що є на світі високі гори і шумливі гірські ріки, що є вершини, які ти не підкорив. («Камінь посеред саду»)

***

20. Складай свою молитву своїми словами, тули ті слова до грудей, думай тими словами, тико щоб було то од щирого серця - і звалиться з серця каміння, що там приросло. («Із сонцем за плечима»)