^{Автор: Юлія КАРМАНСЬКА}

Нещодавно у Молодіжному центрі Волині відбулася зустріч із Андрієм Котищуком – відомим ресторатором-бізнесменом та депутатом Княгининівської сільської ради.

Тези з його виступу опублікували на сайті центру.

За студентських часів виступав з командою КВН, фандрейзив та не ходив на нецікаві пари в університеті. Він пройшов шлях від людини, яка шукає гроші для поїздок команди КВН, до бізнесмена, який готовий надавати фінансову підтримку. Під час розмови Андрій Котищук з усмішкою пригадує початок своєї громадської діяльності, із трепетом говорить про своїх дітей та розповідає, чому готовий брати до себе на роботу людей без освіти.

***

У 16 років я почав грати за студентську команду КВН, їздити Україною. Пізніше мене, як активного учасника, запросили на роботу в Асоціацію КВН України, я став головою координаційної ради. Потім грав за збірну КВН України, був на іграх в Ізраїлі, Німеччині, Франції, Італії, Англії. Завдяки такому молодіжному руху я побачив світ .

Активний спосіб життя підштовхнув мене зайнятися громадською діяльністю. У КВН мені подобалось, що моя робота приносить результат для людей. Через це я згодом вирішив стати депутатом Княгининівської сільської ради.

За часів КВН ми шукали гроші на проекти, шукали сили, людей, які б нам допомогли. Я пройшов важкий життєвий шлях. Коли треба було відвезти команду КВН кудись пограти, не було грошей – наші друзі йшли нам назустріч і допомагали. Я знаю, наскільки це важко, і тому зараз хотів би думати, що полегшую комусь роботу в фінансовому плані.

Коли в мене була змога, я допомагав молодим людям фізично. Зараз, за нестачею часу, стараюсь підтримувати молодь фінансово. Коли до мене звертаються, я допомагаю з радістю і це приносить задоволення.

Мені не потрібен піар, не хочеться показувати як і кого підтримав. Я колись випадково ввімкнув телевізор, там виступав владика Ніфонт і він прочитав рядки з Біблії: «Коли ти допомагаєш, нехай твоя ліва рука не знає, що робить права, аби твоя допомога була непомітною для сторонніх очей». Ці слова я запам’ятав на все життя.

Звичайно, я відмовляв у підтримці деяких проектів, бо вони були або сумнівними для мене, або політичними. Навіть, як депутат сільської ради, я самовисуванець, бо вважаю, що політика має бути окремо від громадської діяльності.

Насамперед громадський діяч має бути чесним і казати людям правду, якщо вони роблять щось не так.

Я вірю людям і коли до мене звертаються по допомогу, вірю, що вони дійсно її потребують. На жаль чи на щастя, не перевіряю результатів. Я підтримую Молодіжний центр Волині, знаю Захара Ткачука особисто. Мені подобається його активна позиція, його ставлення до роботи і я пишаюсь тим, що я працюю з такою молодою людиною.

Людині, яка хоче змінити світ, варто почати з тяжкої праці. Я пам’ятаю, коли Захар Ткачук фарбував міст за проспектом Перемоги. Він написав в Facebook пост про те, що потрібно допомогти фарбою. Я пообіцяв свою підтримку, забув про це і поїхав на весілля. Пам’ятаю, як з весілля в костюмі поїхав, докупив фарбу і все-таки її туди привіз. Вважаю, що тільки натхненна праця може щось змінити, бо треба показувати своїм прикладом, як варто діяти.

3

Я не вірю в те, що людину можна мотивувати, людину можна залучити. Багато хто в нашій країні просто сидить вдома. Ми щось робимо, а вони кажуть: чого ви нас не покликали? Я думаю, якщо до цієї людини звернутися, самому піти назустріч, залучити її до справи і показати результат, ця людина буде мотивована діяти. Їй це сподобається. Мотивація? Не знаю. Тільки залучення, тільки спільна робота.

Я готовий взяти на роботу людину, яка хоче чомусь навчитися. В будь-якій сфері. Я надіюсь, що комусь допоможу своєю порадою. Я не хочу, щоб робили, як я, бо можуть зробити краще.

Я залишився рано без батьків. Вони поїхали в інші країни заробляти гроші, бо були складні часи в країні. Батьки вважали, що так буде краще. Ми залишились з сестрою вдвох і мені ніхто не нав’язував свою думку про місце навчання. Я вступив на економічний факультет за спеціальністю «Фінанси», на державне місце заочної форми. Мене вигнали після першого курсу, бо грав у КВН, і навчання мені не було цікавим. Я потім поновився, перейшов на другий курс на контракт, мене знову вигнали, бо я був зайнятий КВН. А далі, коли вже завершив кар’єру КВН-щика і став бізнесменом, вирішив здобути вищу освіту в сфері землевпорядника. На той час мені це було цікаво.

Є багато молодих людей, яким батьки сказали: йди вчися. А людина хотіла бути водієм тролейбуса, наприклад. Чи буде комусь подобатися примусове навчання? Тому я кажу: «Навіщо витрачати час на університети? Йди працювати в сфері, якій ти хочеш, на роботі, яка тобі подобається».

Не помиляється тільки той, хто нічого не робить. В мене в житті було багато випадків, що починав проекти і закінчував за два місяці, бо «не пішло». Так буває, але я вже отримав свій досвід і знаю, як не можна робити. Звичайно, є камені спотикання. Ви зачепились, але йдете далі. Головне – не зупинятися. Тільки вперед-вперед-вперед.

Зараз люблю подорожувати, тому що подорожі − це завжди нове, це натхнення. Ти їздиш за кордон, бачиш, що там відбувається, і, звичайно, хочеш втілити в життя окремі ідеї.

В мене є хороший задум, який ми можемо реалізувати у громаді. Так сталось, що моя донька захворіла і ми поїхали лікувати її у Варшаву. Якщо податок у Польщі становить, наприклад, 5 % від твого обороту, то ти 4 % маєш заплатити державі. 1 % − можеш віддати на відділення лікарні, у реабілітаційний центр, чи допомогти конкретному хворому. У Варшаві інститут «Pomnik – Centrum Zdrowia Dziecka» таким чином зібрав, по-моєму, 200 тисяч євро за рік. Це непоганий бонус, який не йде в державу. Мій 1 % плюс відсоток ще ста таких людей і ми б змогли комусь допомогти.

Моя перша порада сучасній молоді – вести здоровий спосіб життя, я б хотів, щоб всі були здорові. Друге – навчатися. Третя – знайти себе, свою професію. Коли ти будеш щасливий у справі - це принесе результат.