Щороку в Україні 7 грудня відзначають день Катерини, яку вважають берегинею сім’ї, родинної злагоди та дівочої долі.

У день Катерини до сходу сонця дівчина йшла в садок і зрізувала гілочку вишні. У хаті ту гілочку ставили у пляшку з водою і чекали свята Меланки – 14 січня. Якщо до Меланки вишня зацвіте – добрий знак, цього року і заміж вийде. Якщо ж на гілочці з’являлося багато листя разом з цвітом, то чоловік чекав добрий, працьовитий і вірний.

Ворожили на вишні не тільки дівчата, але й хлопці. Якщо гілка пускала багато листя і пишно цвіла, хлопець вірив, що і дружина у нього буде гарна, любляча і працьовита. Якщо ж гілка пускала листя, але не цвіла, значить, судилося хлопцеві одружитися з дівчиною простою і нічим не примітною. А коли ж гілка зовсім не цвіла, значить і дружина буде ледача і сварлива.

За вишневою гілочкою ворожили не тільки на коханих, але і на бажання. Перш ніж поставити гілочку у воду, молоді люди молилися і загадували бажання. Якщо гілочка розквітала до зазначеного вище часу, бажання повинно було швидко здійснитися.

У свято святої Катерини ворожили так само, як і на Андрія, Різдво. Дівчата, лягаючи спати, загадували, щоб суджений з'явився уві сні напоїти їх водою.

У селах на Катерини влаштовували вечорниці. Дівчата разом варили пшеничну кашу, пригощали нею хлопців із села і ворожили на каші, а ще у такий спосіб задобрювали долю.

Якщо на вечорницях збиралося багато дівчат, їхню долю вирішували чоботи. Переставляючи їх по черзі, міряли будинок від столу до порогу. Чий чобіт вийде за поріг, та дівчина першою вийде заміж наступного року.

Залишатись допізна на гулянні цього вечора дівчатам заборонялося, потрібно було йти додому, аби не прогнівити долю. Також на вечорницях не танцювали через те, що триває Різдвяний піст.

Напередодні дня Катерини дівчата клали під подушку листочки з різних дерев, на кожен загадуючи імена хлопців. Серед них мав бути і один яблуневий листочок. Лягаючи спати, дівчина читала молитву, а вдосвіта просила найменшого в родині хлопчика витягти один із листочків: який витягне, за того й вийде заміж, а якщо випаде лист яблуні, то доведеться ще посидіти в дівках.

У давні часи рано вранці 7 грудня дівчина вирушала до криниці і дивилася на своє відображення. Якщо в цей час вода колихалася, то дівчина нескоро вийде заміж. Спокійна вода і чиста гладь свідчили про швидке заміжжя.

Вдалу і щасливу долю могла приворожити і сама дівчина. Треба було лише причепуритися: одягти сорочку самотканну, вишити на ній гарні візерунки, а по низу – меандри (символічні зазубринки). Плахту чи спідницю треба було підв’язати тканою крайкою чи вишитим золотом поясом. У коси заплести червоні та золоті стрічки, а ще взути чобітки на підборах. А до того ж усміхнене миле личко, розважна розмова – і найкраща доля приголубить таку господиньку і розумну дівчину.

Також з самого ранку дівчата йшли в церкву, щоб попросити у святої великомучениці Катерини допомоги в любовних і сімейних справах.

Звісно, багато із цих ворожінь треба пристосовувати до нових реалій 21 століття, але навіть зараз деякі з дівчат переконують, що для них спрацювало віщування на гілочці вишні чи листочках фруктових дерев.