Ці сім оповідань ви прочитаєте лише за дві хвилини, а враження у вас залишаться на все життя.

Джейн Орвіс. «Вікно»

З того часу, як Риту жорстоко вбили, Картер сидить біля вікна.
Ніякого телевізора, читання, листування. Його життя — те, що видно через фіранки.
Йому начхати, хто приносить їжу, платить за рахунками, він не залишає кімнати.
Його життя — фізкультурники, що пробігають, зміна пір року, автомобілі, що приїжджають, привид Рити.
Картер не розуміє, що в оббитих повстю палатах немає вікон.

***

Лариса Керкленд. «Пропозиція»

Зоряна ніч. Найкращий час. Вечеря при свічках. Затишний італійський ресторан. Маленька чорна сукня. Розкішне волосся, блискучі очі, сріблястий сміх. Разом уже два роки. Чудовий час! Справжнє кохання, найкращий друг, більше нікого. Шампанського! Пропозиція руки та серця. На одне коліно. Люди дивляться? Ну і нехай! Прекрасний перстень з діамантом. Рум’янець на щоках, чарівна усмішка.

Як ні?!

***

Чарльз Енрайт. «Привид»

Як тільки це сталося, я поспішив додому, щоб повідомити дружині сумну звістку. Але вона, мабуть, зовсім мене не слухала. Вона взагалі не помічала мене. Вона глянула прямо крізь мене і налила собі випити. Увімкнула телевізор.

У цей момент пролунав телефонний дзвінок. Вона підійшла і взяла слухавку. Я побачив, як скривилося її обличчя. Вона гірко заплакала.

***

Браян Ньюелл. «Чого хоче диявол»

Два хлопчики стояли і дивилися, як сатана повільно йде геть. Блиск його гіпнотичних очей все ще туманив їхні голови.

– Слухай, що він від тебе хотів?

– Мою душу. А від тебе?

– Монетку для телефону-автомата. Йому терміново треба було зателефонувати.

– Хочеш, підемо поїмо?

– Хочу, але в мене тепер немає грошей.

– Нічого страшного. У мене повно.

***

Джей Ріп. «Доля»

Був лише один вихід, бо наші життя сплелися в надто заплутаний вузол гніву та блаженства, щоб вирішити все якось інакше. Довіримося жеребу: орел – і ми одружимося, решка – і ми розлучимося назавжди.

Монетку було підкинуто. Вона брязнула, закрутилась і зупинилася. Орел. Ми дивилися на неї з подивом. Потім, в один голос, ми сказали: «Може, ще раз?».

***

Роберт Томпкінс. «У пошуках Правди»

Нарешті в цьому глухому віддаленому селі його пошуки закінчилися. У старій хатці біля печі сиділа Правда.

Він ніколи не бачив старішої та потворнішої жінки.

— Ви правда?

Стара зморщена баба урочисто кивнула.

— Скажіть, що я маю сказати світу? Яку звістку передати?

Стара плюнула у вогонь і відповіла:

— Скажи їм, що я молода і вродлива!

***

Август Салемі. «Сучасна медицина»

Сліпуче світло фар, оглушливий скрегіт, пронизливий біль, абсолютний біль, потім тепле чисте блакитне світло. Джон відчув себе напрочуд щасливим, молодим, вільним, він рушив у напрямку до променистого сяйва.

Біль та темрява повільно повернулися. Джон повільно, важко розплющив розпухлі очі. Бинти, якісь люльки, гіпс. Обох ніг як не бувало. Заплакана дружина.

— Тебе врятували, любий!..

Джерело