Сьогодні у традиційному блозі на нічку – зворушливий фейсбук-допис головного редактора журналу «Благовісник» Юрія Вавринюка для дружини Лариси та кожного, хто потребує зараз цього переосмислення важливості сім’ї.

***

Я ще до кінця не усвідомив цього, не переосмислив, не зафіксував уроки та наслідки, але факт залишається фактом: карантин для мого особисто-сімейного життя став особливим благословенням. Так сталося, що на той час ми з дружиною залишилися буквально удвох: усі шестеро дітей на увесь період карантину були далеко.

Два місяці повної ізоляції і — два місяці особливої інтимної атмосфери, особливої близькості та насолоди від присутності один одного. Для мене це був період переосмислення наших стосунків, усвідомлення колишніх помилок і внутрішнього каяття за них… Так склалося життя, що майже 28 років я живу з сім’єю на відстані: майже на цілий трудовий тиждень я залишав дім і їхав на роботу. Вихідні не завжди були повноцінною компенсацією за цю відсутність. І отут за довгі роки ми залишилися наодинці удвох…

Якраз зараз наша редакція готує тематичний номер журналу під назвою «Уроки карантину». Для себе особисто я уже взяв урок. Мені поки що важко одягнути його у слова, поки це лише емоції та гамма неймовірних почуттів, але точно знаю одне: я вже не буду таким, як до карантину. Я знаю, що і після 50 може бути відродження «медового місяця». Тільки тепер він буде не таким дитячо-наївним та рожево-імпульсивним як у молодості. Любов стала осмислено-зрілою як старе витримане вино. Такою же міцною. З ароматом минулого. Трохи з гірчинкою. Але ще більш хмільною...

Сьогодні у Міжнародний день сім’ї я дякую долі, Богові та дружині на мою щасливу та благословенну сім’ю. І дякую… карантину, що допоміг мені оцінити та переосмислити це благословення.