Сьогодні у нашому Блозі на нічку хочемо звернути увагу на дуже життєвий та правдивий допис військового капелана отця Михайла Бучака, який на своїй сторінці у фейсбуці поділився роздумами про те, як часто ми хочемо «приміряти» чуже життя, не думаючи про наслідки:

«Слава Ісусу Христу!

Давно не заходив у ФБ. 

Дивні ми люди, як часто хочемо прожити чуже життя, взути чужі сандалі від Gucсi.

Випадок з життя, мого служіння.

Чоловік жалівся на свого начальника, все у нього є :машини міняє, як шкарпетки; будинки; грошей, кури не клюють. От би пожити так, як він.

Я запитав: ви хочете помінятись з ним?

А чого б ні, з радістю!

Пройшло близько двох років, начальник попав в ДТП, наслідок – параліч, зараз його вже нема в живих.

При зустрічі з знайомим я сказав йому: знаєш твій начальник( паралізований), з радістю поміняється з тобою!

Ви, що жартуєте? Відповів він. Я не хочу!

Ми чомусь думаємо, що можна взяти один «жирний» кусок з життя іншої людини і поміняти на свій «пісний». 

Так не буває, життя це не тільки весь період від народження до фізичної смерті тіла, але й вічність нашої душі після завершення земного проміжку!

Добре подумаймо, перш ніж просити Бога про можливість помінятися з кимось своїм життям (навіть в думках), на небі це чують!

Живіть своїм життям. Бажаю всім щастя і бажано не тільки у ФБ, а в реальному житті.

З Богом переможемо!

Все буде Україна!»