Бойова медик волинської бригади Лілія звільняла північ Харківщини від росіян. З її слів, під час кількаденної операції зовсім не відчувала страху, натомість були неймовірні хвилювання й піднесення.

Про це йдеться на фейсбук-сторінці 14 ОМБр імені князя Романа Великого.

«Звісно, рідні не знали, що і де я роблю, головне, щоб вони не хвилювалися. А я, як і кожен із нас, чітко знала, як діяти, аби вибити наволоч із займаних позицій», – розповідає Лілія.

Вона наголошує, що ворог до останнього не здогадувався, що він оточений – коли ж зрозумів, яке в нього становище, зав’язався запеклий бій...

«Відверто кажучи, для мене, та й для всіх, хто був поряд зі мною, панічні крики ворога, його спроби евакуювати поранених, вибухи, коли він підривав боєкомплект, звучали, як музика… Нелюди не заслуговують ні на жаль, ні на співчуття. Смерть ворога – це відповідальність ворога, який прийшов на нашу землю», – додає Ліля.

Крім допомоги пораненим побратимам, а всі вони зараз уже йдуть на поправку у шпиталях, дівчина прикривала наступ наших воїнів з гранатомета. Впевнена, що нічого особливого в її вчинку немає:

«На той момент треба було прикрити хлопців. Я вмію і можу це зробити. Тож зробила. І зроблю все, що в моїх силах, для нашої Перемоги!».

Побратими свого бойового медика не нахвалять – за фахові навики, за бойовий, але погідний характер, за веселу вдачу, і за ямочки на щоках, які навіть найпохмуріший день здатні зробити яскравішим.