^{Текст і фото: Павло БУДЧИК}

Неймовірно, але факт: луцький «George’s Cup» цьогоріч зібрав 75 більярдистів – це абсолютний рекорд на змаганнях у Луцьку, надзвичайно приємний для тих, хто долучився до організації. На такий аншлаг за тиждень до початку змагань ніхто і не очікував. Число 75 на клубному турнірі, безперечно, увійде в десятку, а, можливо, і в п’ятірку наймасовіших більярдних турнірів 2019 року з піраміди.

Зібрати таку кількість учасників – завдання не з простих, але провести стальки матчів (150 зустрічей лише на етапі кваліфікації) в клубі на дев’ять столів, здавалося, буде неможливо. Та правильний підхід до організації все ж втілив цей план в дію.

Позитивні емоції від кількості учасників в перший день змагань поволі перейшли в негативні, насамперед через неповне розуміння гравців, куди вони їдуть. З’явитися на турнір у спортивному одязі – верх неповаги до організаторів та більярду в цілому. До того ж, в Положенні чітко вказано на форму одягу. Попри все, турнір розпочався з хвилини мовчання в пам’ять жертв голодомору.

Перший матч на телевізійному столі одразу потрапив у саме яблучко. Наймолодший учасник змагань Михайло Ларков з Шепетівки впевнено розпочав проти місцевого гравця Олеся Онопченка і вирвався вперед з рахунком 2-0. Онопченко пішов на все, і з допомогою фортуни не лише зрівняв рахунок, а й вирвав кострову перемогу. Щоправда, вона не дала змоги Онопченку вийти з групи, а поразка Ларкова ще більше зарядила перемагати: він обіграв решту суперників «всуху». Кожен матч, кожне тренування юного більярдиста збирало величезну кількість глядачів біля столу, адже він – наймолодший КМС в Україні, чемпіон Хмельницької області серед дорослих. Разом з Ларковим з групи М вийшли Євген Ващук та Дмитро Книш.

Найкраще в груповому етапі зіграв Тарас Ройко. Він здобув чотири впевнені перемоги, віддавши лише партію Андрію Загайнову. З другого місця в групі J пройшов Іван Ариванюк – відомий майстер з виготовлення більярдних київ. Третім став Олександр Сацюк.

Перемогти всі чотири матчі «всуху» міг один з фаворитів змагань – Станіслав Тимчій, який стартував з двох виграшів в групі І. Проте в третьому матчі, який розпочався далеко за північ, втома від прийому гостей далася взнаки майстрові спорту, і він ледве не поступився Сергію Бондарчуку з Дубна, та все ж втримав марку і виграв у контрі. Кваліфікація для Тимчія завершилася очікувано – першим місцем, з другого пройшов у плей-оф Анатолій Байцим, а третім став вже згаданий вище Бондарчук.

У другий день змагань мій ТВ-стіл став свідком ще одного камбеку: Назар Савчак провалив старт матчу проти Федора Кікінчука, та знайшов сили для того, аби відновити рівновагу, а згодом і перемогти в матчі та заразом в групі А. Другим став Захар Вознюк, а останнє прохідне місце дісталося Кікінчуку.

У групі В впевнено зіграв Олександр Корніюк, який став першим. Друге-третє прохідні місця зайняли лучани Петро Закс та Олександр Ляшук відповідно. Рівність сил спостерігалась в групі С. Тут троє гравців, які подолали етап кваліфікації, здобули по три перемоги і розмістилися в групі в такому порядку: Сергій Степанський, Іван Пелінкевич і Микола Гуденко. З груп D, E, F без особливих сюрпризів пройшли Ілля Ісаєнко, Юрій Назарук, Михайло Сличко, Владислав Грановський, Олексій Кобилинський, Олександр Чамбула, Самір Ібрагім, Василь Федорук та Олег Ткачук.

Перше місце в групі G очікувано здобув Сергій Король, який виграв усі чотири матчі. Другим кваліфікацію подолав Юрій Панасюк,а третім став Владислав Гладкевич. А я в протистоянні з Юрієм Панасюком був оштрафований за довгу гру, і замість 1-1 ми отримали ще по партії «зверху».

P.S. Навіть якби я і виграв ту контру, то з групи б не вийшов завдяки Миколі Скоропаду, який після двох поразок першого дня вирішив не їхати до Луцька в неділю і просто подарував моїм опонентам по +3 партії до загального заліку. Миколо, ви хороша людина, нічого особистого, лише факти.

Отже, продовжу розповідь з групи Н, де перше місце за результатом особистої зустрічі дісталося Олександру Давидовському, а друге – Володимиру Даньку. Третім тут в останній вагон потягу «Кваліфікація - Плей-оф» вскочив Володимир Середа.

У групі К переміг чинний чемпіон Рівненської області з вільної піраміди Юрій Глудик. Разом з ним до вирішальної стадії дістались Андрій Хиць і Сергій Остапенко. У групі L лідирував Богдан Михальчук, друге місце посів Олександр Косік, а третім став Ігор Лукаш.

Замкнули 45-ку переможців групового етапу Андрій Кобилинський, Анатолій Ганц та Максим Люпа в групі N та Олег Трохимович, Сергій Симай і Володимир Гряділь в групі О.

Перед початком фінальної стадії під час жеребкування Олександр Білевич проанонсував одеський турнір місцевої Асоціації більярдного спорту. І справді, ідея дуже хороша: 50 тисяч призових гривень і спрямування усіх благодійних внесків на розвиток дитячого більярду – прекрасно! Але тут забули додати одну важливу деталь: організатори, окрім розвитку більярду, хочуть зламати стереотип щодо його алкогольної складової. Тому, по-перше, протягом гри вживання спиртного категорично заборонене (цикання з кавових чашечок з-під столу теж не пройде), і, по-друге, обов’язкова форма одягу класу А (брюки, жилет, метелик).

Переможці в своїх групах автоматично були «посіяні» в 1/16 фіналу. Решта 30 учасників згідно номерів жеребкування грали в 1/32. Без особливих проблем до чвертьфіналу дістався Станіслав Тимчій, який здолав Федіра Кікінчука (3-2) і Олександра Давидовського (3-0). Разом з ним до цієї стадії пройшли місцеві гравці Богдан Михальчук і Тарас Ройко. Юний Михайло Ларков також впорався з черговими старшими від себе суперниками та відправив на відпочинок Володимира Середу і Петра Закса. В закарпатському дербі Самір Ібрагім обіграв Сергія Короля і став єдиним представником з цієї області, хто потрапив у призи. Замкнули призову вісімку Олександр Корніюк, Юрій Глудик та Ілля Ісаєнко.
У матчі за вихід до фіналу між Богданом Михальчуком та Саміром Ібрагімом останній поступався 0-5 за кулями і знайшов відповідь у підході з кия. Ця партія стала єдиною, яку виграв Ібрагім. На досвідченого Михальчука такий прийом не спрацював, і він взяв наступні чотири партії поспіль та став першим півфіналістом. Згодом до нього приєднався Олександр Корніюк, який з результатом 4-2 обіграв Іллю Ісаєнка.
Чергову перемогу на цьому турнірі, цього разу над Тарасом Ройком, відсвяткував Михайло Ларков (4-2). Станіслав Тимчій у протистоянні з Юрієм Глудиком провалив старт матчу і програв аж три партії. Не маючи жодного шансу на помилку він кинувся в погоню і почав наздоганяти суперника, та в п’ятій партії при рахунку 6-7 за кулями чемпіону з Рівненщини по відіграшу впала восьма куля, яка і стала вирішальною.
Обидва півфінали розпочалися як під копірку. Михайло Ларков виграв три стартові партії у Богдана Михальчука, так само і Юрій Глудик наблизився впритул до перемоги у матчі з Олександром Корніюком. Але далі події розвивалися по-різному: Богдан Михальчук знайшов сили відіграти дві партії, але все ж шостий підхід виявився вирішальним – Михайло Ларков став першим фіналістом. У паралельному матчі Юрій Глудик не дав можливості Олександру зробити хоч щось біля столу, адже спочатку зіграв сім куль з кия, а потім знайшов і восьму. Практично синхронно стали відомі фіналісти «George’s Cup-2019».

На старті фінального поєдинку гравці обмінялися переможними партіями і встановили рахунок 1-1. Згодом Юрій Глудик, оцінивши ситуацію, обрав тактику, де поволі закривав позицію, адже розумів, що стандарти у блискавичного Михайла Ларкова, який на цей момент вже обіграв 73 претендентів на перемогу, виходять набагато краще. Це спрацювало, і два наступні підходи взяв Глудик, чим закріпив свою перевагу. У п’ятій партії точилася довга боротьба при рахунку 7-7, де гравці практично не помилялися, та Юрій старався реалізовувати навіть найменший шанс, що його давав Ларков, і через кілька ударів це спрацювало: «свій» через увесь стіл знайшов ціль. Юрій Глудик виграв другий поспіль масштабний турнір в Західній Україні, з чим його вітаю! Не менш блискавичним можна назвати срібло Ларкова. Юний більярдист разом з батьком і тренером на правильному шляху.