Сербська сука «порвала» всіх у Шацьку

Уже вдруге у Шацьку проходять Міжнародні змагання норових собак по лисиці та борсуку на «Кубок Полісся» – змагалося близько півсотні мисливських собак з України, Польщі та Сербії.

Упродовж двох днів здійснено 162 пуски: «чотирилапі мисливці» «полювали» у П-подібній норі – одному з найкращих норових комплексів України. Щоб стати абсолютним переможцем, потрібно було у поєдинках (по лисиці і по борсуку) набрати не менше 72 балів, вибороти дипломи І ступеня і… перемогти ще по індивідуальній майстерності, спритності, часу.

Переможцем стала сука на кличку Hibra, яку представив Драголюб Поповіч з сербського містечка Прігревіца, а інша представниця цього ж власника – Ela junior, також була кращою у декількох номінаціях. Цей мисливець, наперекір травмі, яку напередодні отримав під час футбольного матчу, як жартує, приїхав на одній нозі, щоб показати чудову роботу своїх вихованців. І завоював найголовніші нагороди – два золота, одну бронзу та «Кубок Полісся 2015».

«Кубок Полісся» зібрав чи не найкращих собак Європи, – діляться враженнями нор-майстери Ігор Хавелко та Андрій Стасюк. – Приємно було дивитися на їх роботу, хоча після двох днів роботи руки аж гудуть».



Основною інтригою цих змагань стала боротьба між школами німецьких мисливських тер’єрів і жорсткошерстих такс, українським клубом ягдтер’єрів і словацьким клубом такс, куди входять київські мисливці (на національний, зізнаються, поки що грошей не назбирали). Ягдтер’єрів було аж 37, а такс тільки 15.

Власники останніх, мовлячи про позитивні якості своїх працьовитих «паровозиків», переконували, що розумніших тактиків полювання на лисів і борсуків, у світі нема. В них і нюх найідеальніший. Але чорні маленькі «гладіатори» з Сербії, Польщі та України не залишили цим «ідеальним мисливцям» жодних шансів, хоча рівень роботи такс був високий. Три рудих вельштер’єри також не змогли переламати переможного походу ягд.

У підсумку, майже всі кубки завоювали «чорні мисливці». Зокрема, «Кубок Полісся 2015» виборола Hibra (НМТ), яку представляв Драголюб Поповіч (Сербія).



У номінаціях призерами стали: по лисиці, ранг САСТ – Ela junior (НМТ) Драголюба Поповіча із Сербії (І місце), Pirs golubyje ozera (НМТ) Романа Цешинського із Ковеля (ІІ місце), Radza lesna furia (НМТ) Філіпа Мархвіцькі (Польша); по лисиці, ранг САСІТ – Ela junior (НМТ) Драголюба Поповіча із Сербії (І місце), Dona-ema (НМТ) Ігоря Жмурка із Шацька (ІІ місце), Maja od belog polja (НМТ) Олександра Марінкевіча, Польша (ІІІ місце); по борсуку, ранг САСТ – Doki lisi pokot (НМТ) Жака Конрада, Польша (І місце), вельштер’єр Аслан Романа Цяпала, Львів (ІІ Місце), Ela junior (НМТ) Драголюба Поповіча із Сербії (ІІІ місце); по борсуку, ранг САСІТ –Don shonski (НМТ) Філіпа Віхровскі, Польша (І місце), Apolo (НМТ) Володимира Мельничука, Львів (ІІ місце), Pink golubyje (НМТ) Володимира Башняка, Польша (ІІІ місце).

А ще ягдтер’єриня Ela junior Драголюба Поповіча попри дві золоті й одну бронзову нагороди виборала «право» залишитися у Шацьку – біля «батька».



«Ela junior та Hibra народилися від моїх собак – чемпіона Grafa Juniora та Duhha, яких я у свій час завіз в Україну, – каже власник Міжнародного плідника німецьких ягдтер’єрів Ігор Жмурко. – Я подякував Драголюбу за представлення україно-сербських спортсменів на користь мого плідника, та наголосив, що продовжу роботу з виведення найдосконаліших ягдтер’єрів Європи, адже сербська школа на сьогодні вважається однією з найкращих».



Оскільки основою плідника «Чорне узлісся» стали собаки, виведені у Сербії, Ігор Жмурко намагається підтримувати найкращі традиції і престиж саме цієї школи, формуючи власну у Шацьку. Тож у ході змагань переконав Драголюба поступитися цією чудовою сербо-українською спортсменкою на користь свого плідника, аби продовжити племінну роботу.



Варто зазначити, що «тренували» цю собачу еліту Європи 13 рудих і чорнобурих лисиць та два борсуки. Від останніх, котрих ще називають «малими ведмедями», перепало і «сербам», і «полякам», і українським вихованцям. Принаймні, на останній четвертий норний забіг зважилося дуже небагато одчайдухів…

Текст і фото: Сергій ЦЮРИЦЬ