^{Текст: Сергій АБРАМЧУК}
 
«Волинь» дивом уникнула зникнення із футбольного карти країни. В останній момент загадковий, на перший погляд, інвестор схаменувся – і гайда платити її борги. Три тижні луцький вболівальник сидів, наче на вулкані, спостерігаючи за інформаційною лихоманкою навколо своєї команди. «Волинь» ще з березня цілеспрямовано готували до перейменування у ФК «Луцьк», аби залишити на старому клубі борги колишнім футболістам.
 
За умов мовчанки на цю тему офіційного сайту довелося вранці читати про «все пропало», в обід – про «все буде добре», а увечері – знову про кінець волинського футболу і його ворогів. І тільки минулого тижня обриси порятунку «Волині» таки вималювалися. Клуб заплатив майже два мільйони гривень боргів у ФФУ та УПЛ, сплатив борги українським футболістам, які колись грали за «Волинь» і почав сплачувати іноземцям. Сума таких боргів становить майже 3 мільйони доларів. Клубу залишилося погасити поточний борг і почати готуватися до нового чемпіонату України, який стартуватиме 23 липня. На загальних зборах УПЛ команду допустили до нового сезону.
 
Крапка. Картина, написана олією. Втілення найрожевіших снів вболівальників. 
 
Як пишуть у футбольних ЗМІ, рятувати клуб узявся Ігор Коломойський. Але навіть після такого хепі-енду у вболівальників «Волині» залишаються запитання до Ігоря Палиці, Ігоря Коломойського і всіх-всіх, причетних до клубу.
 
По-перше, чи не надто пізно почали рятувати Волинь? Навіщо було так збиткуватися із гравців і вболівальників, аби дочекатися зняття аж 18 залікових балів, убити будь-яку мотивацію в команді, а найголовніше – можливість зіграти в кваліфікації Ліги Європи? Тільки після закінчення одного з найкращих за якістю гри сезонів власники згадали, що можна врятувати «Волинь» посередництвом переговорів з Федерацією футболу, Прем`єр-лігою і колишніми гравцями.
 
По-друге, коли знаєш людей, які взялися рятувати «Волинь», з’являються побоювання стосовно подальшої долі клубу. Адже в будь-який момент гроші знову можуть скінчитися, борги колишнім перестануть відшкодовувати, і «Волинь» знову опиниться біля розбитого корита. Тим часом першоліговий черкаський «Дніпро», попри те, що виборов друге місце в першій лізі і не має проблем із фінансами, так і не зміг підвищитися у класі. Що скажуть у ФФУ і УПЛ черкащанам, якщо лучани знову загальмують із грошима і будуть змушені зніматися зі змагань посеред сезону?..
 
По-третє, як пояснити комічну ситуацію із ФК «Луцьк»? Кому тепер потрібен цей клуб? Кілька сотень тисяч гривень витрачено на вітер – на непотрібні матчі в обласному чемпіонаті й аматорському чемпіонаті України.
 
І нарешті – найголовніше. Як бути з красивою теорією Ігоря Палиці, котру він описав на зустрічі з уболівальниками в квітні? Тоді Ігор Петрович справедливо зауважував: навіщо платити надуті агентами й судами борги, якщо ці гроші можна вкласти у футбольну інфраструктуру області, аби збудувати через декілька років класичний футбольний клуб: з базою, полями, академією, нормальною структурою й адекватними цілями існування. Тоді фактичний власник «Волині» натякав, що йому потрібен клуб не у якості грошового пилососа, а такий, що вирощує місцеві футбольні таланти.
 
Якщо бути послідовним, то Палиця чи Коломойський мусили б не тільки відшукати кошти на порятунок «Волині», але й створити клуб фактично «з нуля», аби він навчився заробляти хоч на операційні витрати: виїзди команд, амуніцію, існування дитячої школи… «Волинь» сьогодні більше нагадує бренд у гарній обгортці, відкривши яку, важко відшукати цукерку. Усередині – обмаль футбольних полів, недореконструйований під потреби футболу стадіон, відсутність фірмового магазину, занедбана робота із популяризації клубу в регіоні і відповідно – мізерні аудиторії на матчах, конфлікт всередині клубу між генеральним директором і головним тренером...
 
Якщо операція із порятунку «Волині» обмежиться тільки сплатою колишніх боргів, це буде початком нового кінця клубу. «Заморозити» ситуацію – найлегше для Ігоря Палиці. Розібратися в тому, що насправді робиться у футболі в Луцьку, і перевантажити клуб – майже ідеальний набір, який обіцяє голові Волиньради космічні дивіденди, в тому числі політичні.