9 грудня у світі відзначають Міжнародний день боротьби з корупцією. На жаль, хабарництво в нашій державі – один із найсумніших симптомів, ліквідувати який чи навіть послабити не вдається десятиліттями.
Українці звикли «дякувати» медикам за прийом без черги, оплачувати репетиторство вчителів за хорошу оцінку в табелі, «підмощувати» купюри у водійські права при перевірці «даівцями», що вже говорити про більш складні процедури, такі як оформлення документів на земельну ділянку, видача довідок тощо.
«Таблоїд Волині» зібрав п’ять найгучніших «корупційних» справ, у яких «світилися» волиняни. До речі, чесний і гуманний український суд майже щоразу з’ясовував, що абсолютно безпідставно.
Екс-керівник луцького ЖКГ Тетяна Семенюк «нарішала» на штраф
У 2010 році за 30 тисяч гривень хабара судили депутата Луцької міської ради Тетяну Семенюк. Раніше жінка була багаторічним керівником управління житлово-комунального господарства Луцького міськвиконкому і була одним із найскандальніших посадовців при міському голові Антонові Кривицькому. Якийсь час чиновниця також працювала начальником управління інженерного господарства мерії Львова.
[caption][img data=def]09_12_2015_146730005/3.jpg[/img] Екс-керівник луцького ЖКГ Тетяна Семенюк заплатила вдвічі менший штраф, ніж розмір хабара[/caption]
26 вересня 2010 року співробітники Волинського облуправління Служби безпеки України затримали Тетяну Семенюк за підозрою в хабарництві. Депутатка погодилася узяти гроші за лобіювання виділення земельної ділянки і «сприяла» наданню дозволу акціонерному товариству на розробку проекту землеустрою під забудову в Луцьку.
У листопаді Луцький міськрайонний суд визнав депутку винною та обрав міру покарання у вигляді штрафу в сумі 12 тисяч 750 гривень з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, в органах влади та місцевого самоврядування протягом одного року. Фактично, розмір покарання виявився майже удвічі меншим, ніж сам хабар.
[caption][img data=def]09_12_2015_1848299379/7.jpg[/img] Будинок екс-керівника луцького ЖКГ Тетяни Семенюк у Старому місті. Позаду - Волинська духовна семінарія[/caption]
Представник державного обвинувачення пояснив, що при встановленні вироку суд врахував такі обставини, як пенсійний вік обвинувачуваної, стан її здоров’я, щире каяття, сприяння у встановленні істини у справі та надання послідовних свідчень.
Депутат Москвич та «підкинуті» 100 тисяч
У січні 2009 року міліціянти затримали обранця луцької громади Дмитра Москвича і звинуватили в отриманні хабара у розмірі близько 1,2 мільйона гривень за сприяння у виділенні в оренду земельної ділянки площею 0,265 гектара на проспекті Молоді у Луцьку для будівництва багатоповерхівки. Як зазначало обвинувачення, депутат отримав лише частину хабара (100 тисяч гривень), оскільки був затриманий. Окрім того, Дмитро Москвич нібито погрожував потерпілій, що вона не зможе займатися в Луцьку бізнесом у разі відмови.
[caption][img data=def]09_12_2015_146730005/4.jpg[/img] Дмитро Москвич під час оголошення виправдального вироку[/caption]
Захист у свою чергу висловив сумнів у правомірності надання Наталії К. статусу потерпілої. І надав довідки про її численні кредити, оформлені на підставних осіб, мовляв, жінка – шахрайка, і її покази не можна брати до уваги.
Крім того, захист вказав, що при затриманні депутата відеозйомка велася у такий спосіб, що правий бік авто не видно, а саме у правих передніх дверцятах виявили гроші. Місце події не огородили попереджувальною стрічкою, тобто не було перешкод для сторонніх осіб перебувати безпосередньо поруч. Тому захист наголосив: він не стверджує, що гроші підкинули працівники ДСБЕЗ, але порядок фіксації не дає підстав виключати таку ймовірність.
[caption][img data=def]09_12_2015_146730005/6.jpg[/img] Депутат Москвич їздив на сесії на скромному авто[/caption]
Свідки у справі підтвердили, що Дмитро Москвич не чинив на них тиску задля виділення земельної ділянки чи легалізації незаконного будівництва. Натомість він планував позичити 100 тисяч гривень у Наталії К., адже терміново треба було сплатити кошти за земельну ділянку, яку придбав на аукціоні.
Зрештою, суд виправдав депутата, а за те, що обранця незаконно утримували в СІЗО, довелося навіть заплатити йому немалу компенсацію.
Ківерцівські представники Феміди проти «ґвалтівників»
Наприкінці 2011 року двох хлопців з Ківерцівського району звинуватили у зґвалтуванні і грабежі. Підозрюваним «пощастило» потрапити в руки «розуміючої» судді, яка запропонувала «условку» в обмін на певну суму грошей.
[caption][img data=def]09_12_2015_146730005/1.jpg[/img] Фото із оперативної зйомки СБУ під час затримання[/caption]
За свідченнями хлопців, «грабежем» насправді було 50 гривень, які вони взяли у дівчини, купили пляшку горілки і затим розпили «на трьох», а також – дзвінок без дозволу із телефону дівчини. Від звинувачення у зґвалтуванні потерпіла, до речі, пізніше відмовилася.
Тому родичі хлопців були впевнені, що правда на їхньому боці, тож на сумнівну угоду з представниками Феміди не пішли. Проте служителі права не відчепилися, поставивши рідню перед фактом: або платіть, або ваші діти сидітимуть. Родичі вибрали альтернативу: «здати» вимагачів правоохоронцям.
За кілька днів заступника голови Ківерцівського районного суду Світлану Поліщук і прокурора району Володимира Мойсейця взяли «на гарячому».
[caption][img data=def]09_12_2015_146730005/2.jpg[/img] Фото із оперативної зйомки СБУ під час затримання[/caption]
В офіційному повідомленні СБУ йшлося: «14 грудня 2011 року співробітниками УСБУ у Волинській області та Генеральної прокуратури України в приміщенні Ківерцівської районної прокуратури затримано прокурора зазначеного району при одержанні хабара у розмірі 5500 доларів США від одного з мешканців Ківерцівського району. Зокрема, останній, діючи за попередньою змовою із заступником голови Ківерцівського районного суду, одержав хабар за неподання апеляції на вирок суду та виключення однієї із статей з обвинувачення, а суддя вимагала хабар за винесення вироку, непов’язаного з позбавленням волі».
В інтернеті досі можна знайти фрагменти оперативної зйомки, яка була закріплена на одязі «кур’єра», що ніс гроші прокуророві. Той передавав гроші у підсобці котельні районної прокуратури. Мойсеєць завів людину у маленьку кімнатку, закрив двері, взяв згорнуті вдвоє банкноти… А вийшов звідти уже у статусі «підозрюваного в отриманні хабара».
Генеральна прокуратура стосовно Світлани Поліщук і Володимира Мойсейця порушила кримінальну справ за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України – «одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення… дії з використанням влади чи службового становища».
Мойсейця звільнили з органів прокуратури і відібрали у нього чин старшого радника юстиції. Мало того: аби не втік, тримали у СІЗО. Щоправда тільки до осені 2012 року, відпустивши потім під заставу. Світлану Поліщук відсторонили з займаної посади і «посадили» на підписку про невиїзд.
Судовий розгляд у справі триває і по цей час.
Теплові мережі Волійка за сім років свободи
У 2009 році за фактом зловживання службовим становищем та розтратою державних коштів прокуратурою області було порушено кримінальну справу, в якій фігурував начальник управління капітального будівництва головного управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Волинської ОДА Олександр Волійко.
[caption][img data=def]09_12_2015_146730005/5.jpg[/img] Звинувачений, засуджений і виправданий чиновник Волійко[/caption]
Його звинуватили у підробці актів виконаних робіт з реконструкції теплових мереж у Турійську й незаконному перерахунку приватному підприємству «Енергоресурси» понад 384 тис. грн. Нагадаємо, що Олександр Волійко був керуючим справами виконкому Луцької міської ради під час керівництва мерією Антоном Кривицьким.
Слідство встановило, що було сфальсифіковано акт виконаних робіт на 400 тисяч гривень. Гроші були отримані з державного бюджету через держказначейство і направлені в комерційну структуру, керівник якої, до речі, уже відбував покарання за розкрадання коштів в іншій справі. За словами звинувачення, через це підприємство були також «відмиті» кошти торфобрикетного заводу на Маневиччині. Крім того, звинувачення стверджувало, що сума крадіжки – більша, сягає 700 тисяч гривень.
У першій інстанції суд визнав чиновника винним та засудив до семи років позбавлення волі, проте апеляційний суд його виправдав.
Олександр Вікторов і платні місця на кладовищі
28 вересня 2011 року близько 18.30 у робочий кабінет до директора комунального підприємства «Луцький спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» (що опікується кладовищами і надає ритуальні послуги), депутата Волинської обласної ради від «Свободи» Олександра Вікторова увірвалися невідомі у масках, одягли на нього кайданки та вивезли в невідомому напрямку.
[caption][img data=def]09_12_2015_146730005/viktorov.jpg[/img] Олександр Вікторов не відбуває призначене судом покарання, а має інше хобі[/caption]
Прокурор Волині Андрій Гіль розповів, що проти депутата було порушено кримінальну справу на підставі матеріалів від відділу боротьби з економічною злочинністю, працівники якої задокументували факт нібито отримання Вікторовим хабара. Мовляв, депутат отримав понад 10 тисяч гривень за надання місця для поховання на Гараздженському цвинтарі у Луцьку.
Коли депутата відпустили, він зник. Олександра Вікторова оголосили у розшук, тим часом ухвалою Апеляційного суду Волинської області посадовця було визнано винним в одержанні хабарів обсягом майже 40 тисяч гривень. Мовляв, екс-депутат впродовж 2009-2011 років «торгував» місцями для поховань на луцькому кладовищі. Суд призначив покарання Вікторову у вигляді п’яти років позбавлення волі. Однак правоохоронці не змогли втілити вирок у життя, оскільки колишній депутат зник із їхнього поля зору.
У соціальній мережі «Фейсбук» Вікторов повідомив, що проситиме політичного притулку за кордоном. «Шкода, що більшість українців навіть не намагаються розібратися, що ж насправді у нас відбувається. Чому в країні, де є все, ми живемо гірше, ніж живуть люди там, де немає нічого?.. Ми живемо в глобальній невільницькій цивілізації, де з рабовласницьких часів нічого не змінилося. Нас просто знищують, а народу так вішають локшину на вуха, що він навіть не розуміє, що живе в окупованій країні», – стверджував Вікторов ще у 2011 році.
14 вересня 2015 року Олександр Вікторов так само через мережу «Фейсбук» повідомив про те, що проживає в Данії і ще в березні отримав політичний притулок. «Я отримав саме політичний притулок, а не інший захисний статус. Мені надали конвенційний статус, який передбачений §7, пунктом 1 Закону про іноземців Данії. Його надають, коли людина підпадає під вимоги Конвенції ООН про статус біженців. Цей же статус отримав і колишній т. в. о. Міністра оборони України Валерій Іващенко у 2013 році», – пояснив Вікторов.
[caption][img data=def]09_12_2015_146730005/viktorov1.jpg[/img] Олександр Вікторов отримав притулок у Данії[/caption]
«Комітет у справах біженців врахував аргументи захисту, що їх ігнорували українські суди. Крім того, було враховано й порушення міжнародного законодавства, здійснені у ході розслідування та розгляду моєї справи у суді, а також норм, зафіксованих у данському законодавстві, зокрема те, що жодного «свідка» у моїй справі не допитували у присутності адвоката», – додав Олександр Вікторов.
Він запевнив, що буде домагатися скасування вироку і повної реабілітації.
Українці звикли «дякувати» медикам за прийом без черги, оплачувати репетиторство вчителів за хорошу оцінку в табелі, «підмощувати» купюри у водійські права при перевірці «даівцями», що вже говорити про більш складні процедури, такі як оформлення документів на земельну ділянку, видача довідок тощо.
«Таблоїд Волині» зібрав п’ять найгучніших «корупційних» справ, у яких «світилися» волиняни. До речі, чесний і гуманний український суд майже щоразу з’ясовував, що абсолютно безпідставно.
Екс-керівник луцького ЖКГ Тетяна Семенюк «нарішала» на штраф
У 2010 році за 30 тисяч гривень хабара судили депутата Луцької міської ради Тетяну Семенюк. Раніше жінка була багаторічним керівником управління житлово-комунального господарства Луцького міськвиконкому і була одним із найскандальніших посадовців при міському голові Антонові Кривицькому. Якийсь час чиновниця також працювала начальником управління інженерного господарства мерії Львова.
[caption][img data=def]09_12_2015_146730005/3.jpg[/img] Екс-керівник луцького ЖКГ Тетяна Семенюк заплатила вдвічі менший штраф, ніж розмір хабара[/caption]
26 вересня 2010 року співробітники Волинського облуправління Служби безпеки України затримали Тетяну Семенюк за підозрою в хабарництві. Депутатка погодилася узяти гроші за лобіювання виділення земельної ділянки і «сприяла» наданню дозволу акціонерному товариству на розробку проекту землеустрою під забудову в Луцьку.
У листопаді Луцький міськрайонний суд визнав депутку винною та обрав міру покарання у вигляді штрафу в сумі 12 тисяч 750 гривень з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, в органах влади та місцевого самоврядування протягом одного року. Фактично, розмір покарання виявився майже удвічі меншим, ніж сам хабар.
[caption][img data=def]09_12_2015_1848299379/7.jpg[/img] Будинок екс-керівника луцького ЖКГ Тетяни Семенюк у Старому місті. Позаду - Волинська духовна семінарія[/caption]
Представник державного обвинувачення пояснив, що при встановленні вироку суд врахував такі обставини, як пенсійний вік обвинувачуваної, стан її здоров’я, щире каяття, сприяння у встановленні істини у справі та надання послідовних свідчень.
Депутат Москвич та «підкинуті» 100 тисяч
У січні 2009 року міліціянти затримали обранця луцької громади Дмитра Москвича і звинуватили в отриманні хабара у розмірі близько 1,2 мільйона гривень за сприяння у виділенні в оренду земельної ділянки площею 0,265 гектара на проспекті Молоді у Луцьку для будівництва багатоповерхівки. Як зазначало обвинувачення, депутат отримав лише частину хабара (100 тисяч гривень), оскільки був затриманий. Окрім того, Дмитро Москвич нібито погрожував потерпілій, що вона не зможе займатися в Луцьку бізнесом у разі відмови.
[caption][img data=def]09_12_2015_146730005/4.jpg[/img] Дмитро Москвич під час оголошення виправдального вироку[/caption]
Захист у свою чергу висловив сумнів у правомірності надання Наталії К. статусу потерпілої. І надав довідки про її численні кредити, оформлені на підставних осіб, мовляв, жінка – шахрайка, і її покази не можна брати до уваги.
Крім того, захист вказав, що при затриманні депутата відеозйомка велася у такий спосіб, що правий бік авто не видно, а саме у правих передніх дверцятах виявили гроші. Місце події не огородили попереджувальною стрічкою, тобто не було перешкод для сторонніх осіб перебувати безпосередньо поруч. Тому захист наголосив: він не стверджує, що гроші підкинули працівники ДСБЕЗ, але порядок фіксації не дає підстав виключати таку ймовірність.
[caption][img data=def]09_12_2015_146730005/6.jpg[/img] Депутат Москвич їздив на сесії на скромному авто[/caption]
Свідки у справі підтвердили, що Дмитро Москвич не чинив на них тиску задля виділення земельної ділянки чи легалізації незаконного будівництва. Натомість він планував позичити 100 тисяч гривень у Наталії К., адже терміново треба було сплатити кошти за земельну ділянку, яку придбав на аукціоні.
Зрештою, суд виправдав депутата, а за те, що обранця незаконно утримували в СІЗО, довелося навіть заплатити йому немалу компенсацію.
Ківерцівські представники Феміди проти «ґвалтівників»
Наприкінці 2011 року двох хлопців з Ківерцівського району звинуватили у зґвалтуванні і грабежі. Підозрюваним «пощастило» потрапити в руки «розуміючої» судді, яка запропонувала «условку» в обмін на певну суму грошей.
[caption][img data=def]09_12_2015_146730005/1.jpg[/img] Фото із оперативної зйомки СБУ під час затримання[/caption]
За свідченнями хлопців, «грабежем» насправді було 50 гривень, які вони взяли у дівчини, купили пляшку горілки і затим розпили «на трьох», а також – дзвінок без дозволу із телефону дівчини. Від звинувачення у зґвалтуванні потерпіла, до речі, пізніше відмовилася.
Тому родичі хлопців були впевнені, що правда на їхньому боці, тож на сумнівну угоду з представниками Феміди не пішли. Проте служителі права не відчепилися, поставивши рідню перед фактом: або платіть, або ваші діти сидітимуть. Родичі вибрали альтернативу: «здати» вимагачів правоохоронцям.
За кілька днів заступника голови Ківерцівського районного суду Світлану Поліщук і прокурора району Володимира Мойсейця взяли «на гарячому».
[caption][img data=def]09_12_2015_146730005/2.jpg[/img] Фото із оперативної зйомки СБУ під час затримання[/caption]
В офіційному повідомленні СБУ йшлося: «14 грудня 2011 року співробітниками УСБУ у Волинській області та Генеральної прокуратури України в приміщенні Ківерцівської районної прокуратури затримано прокурора зазначеного району при одержанні хабара у розмірі 5500 доларів США від одного з мешканців Ківерцівського району. Зокрема, останній, діючи за попередньою змовою із заступником голови Ківерцівського районного суду, одержав хабар за неподання апеляції на вирок суду та виключення однієї із статей з обвинувачення, а суддя вимагала хабар за винесення вироку, непов’язаного з позбавленням волі».
В інтернеті досі можна знайти фрагменти оперативної зйомки, яка була закріплена на одязі «кур’єра», що ніс гроші прокуророві. Той передавав гроші у підсобці котельні районної прокуратури. Мойсеєць завів людину у маленьку кімнатку, закрив двері, взяв згорнуті вдвоє банкноти… А вийшов звідти уже у статусі «підозрюваного в отриманні хабара».
Генеральна прокуратура стосовно Світлани Поліщук і Володимира Мойсейця порушила кримінальну справ за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України – «одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення… дії з використанням влади чи службового становища».
Мойсейця звільнили з органів прокуратури і відібрали у нього чин старшого радника юстиції. Мало того: аби не втік, тримали у СІЗО. Щоправда тільки до осені 2012 року, відпустивши потім під заставу. Світлану Поліщук відсторонили з займаної посади і «посадили» на підписку про невиїзд.
Судовий розгляд у справі триває і по цей час.
Теплові мережі Волійка за сім років свободи
У 2009 році за фактом зловживання службовим становищем та розтратою державних коштів прокуратурою області було порушено кримінальну справу, в якій фігурував начальник управління капітального будівництва головного управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Волинської ОДА Олександр Волійко.
[caption][img data=def]09_12_2015_146730005/5.jpg[/img] Звинувачений, засуджений і виправданий чиновник Волійко[/caption]
Його звинуватили у підробці актів виконаних робіт з реконструкції теплових мереж у Турійську й незаконному перерахунку приватному підприємству «Енергоресурси» понад 384 тис. грн. Нагадаємо, що Олександр Волійко був керуючим справами виконкому Луцької міської ради під час керівництва мерією Антоном Кривицьким.
Слідство встановило, що було сфальсифіковано акт виконаних робіт на 400 тисяч гривень. Гроші були отримані з державного бюджету через держказначейство і направлені в комерційну структуру, керівник якої, до речі, уже відбував покарання за розкрадання коштів в іншій справі. За словами звинувачення, через це підприємство були також «відмиті» кошти торфобрикетного заводу на Маневиччині. Крім того, звинувачення стверджувало, що сума крадіжки – більша, сягає 700 тисяч гривень.
У першій інстанції суд визнав чиновника винним та засудив до семи років позбавлення волі, проте апеляційний суд його виправдав.
Олександр Вікторов і платні місця на кладовищі
28 вересня 2011 року близько 18.30 у робочий кабінет до директора комунального підприємства «Луцький спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» (що опікується кладовищами і надає ритуальні послуги), депутата Волинської обласної ради від «Свободи» Олександра Вікторова увірвалися невідомі у масках, одягли на нього кайданки та вивезли в невідомому напрямку.
[caption][img data=def]09_12_2015_146730005/viktorov.jpg[/img] Олександр Вікторов не відбуває призначене судом покарання, а має інше хобі[/caption]
Прокурор Волині Андрій Гіль розповів, що проти депутата було порушено кримінальну справу на підставі матеріалів від відділу боротьби з економічною злочинністю, працівники якої задокументували факт нібито отримання Вікторовим хабара. Мовляв, депутат отримав понад 10 тисяч гривень за надання місця для поховання на Гараздженському цвинтарі у Луцьку.
Коли депутата відпустили, він зник. Олександра Вікторова оголосили у розшук, тим часом ухвалою Апеляційного суду Волинської області посадовця було визнано винним в одержанні хабарів обсягом майже 40 тисяч гривень. Мовляв, екс-депутат впродовж 2009-2011 років «торгував» місцями для поховань на луцькому кладовищі. Суд призначив покарання Вікторову у вигляді п’яти років позбавлення волі. Однак правоохоронці не змогли втілити вирок у життя, оскільки колишній депутат зник із їхнього поля зору.
У соціальній мережі «Фейсбук» Вікторов повідомив, що проситиме політичного притулку за кордоном. «Шкода, що більшість українців навіть не намагаються розібратися, що ж насправді у нас відбувається. Чому в країні, де є все, ми живемо гірше, ніж живуть люди там, де немає нічого?.. Ми живемо в глобальній невільницькій цивілізації, де з рабовласницьких часів нічого не змінилося. Нас просто знищують, а народу так вішають локшину на вуха, що він навіть не розуміє, що живе в окупованій країні», – стверджував Вікторов ще у 2011 році.
14 вересня 2015 року Олександр Вікторов так само через мережу «Фейсбук» повідомив про те, що проживає в Данії і ще в березні отримав політичний притулок. «Я отримав саме політичний притулок, а не інший захисний статус. Мені надали конвенційний статус, який передбачений §7, пунктом 1 Закону про іноземців Данії. Його надають, коли людина підпадає під вимоги Конвенції ООН про статус біженців. Цей же статус отримав і колишній т. в. о. Міністра оборони України Валерій Іващенко у 2013 році», – пояснив Вікторов.
[caption][img data=def]09_12_2015_146730005/viktorov1.jpg[/img] Олександр Вікторов отримав притулок у Данії[/caption]
«Комітет у справах біженців врахував аргументи захисту, що їх ігнорували українські суди. Крім того, було враховано й порушення міжнародного законодавства, здійснені у ході розслідування та розгляду моєї справи у суді, а також норм, зафіксованих у данському законодавстві, зокрема те, що жодного «свідка» у моїй справі не допитували у присутності адвоката», – додав Олександр Вікторов.
Він запевнив, що буде домагатися скасування вироку і повної реабілітації.