Сьогодні у традиційному «BLOG на нічку» від «Таблоїда Волині» лучанка Анна Савчук розмірковує над питанням культури, виховання та патріотизму. Жінку обурює поводження частини молодого покоління.

Якщо бажаєте побачити і свій блог на сторінках нашого інтернет-видання – надсилайте тексти на електронку [email protected].

***

На роздуми мене наштовхнув телефонний дзвінок. Телефонував мій добрий знайомий і після традиційних вітань, на запитання про місце розташування, хлопець просто сказав: «на війні. Вирішив зателефонувати тобі. Поки живий». Після цих слів кілька днів у мене було відчуття, ніби живу у паралельній реальності.

На вулиці, повсюди – всі щасливі, все добре, а там – війна. Тут – цілком здорові чоловіки навіть і не думають захищати Батьківщину, а там – хлопці говорять, що їм є за кого воювати. При цьому, що у багатьох ще немає власних сімей, дітей чи племінників. Бо вони просто пішли захищати наших дітей. А в той час у Луцьку, у нашому провінційному, трохи нудному місті, все по старому: гульки, танці та «великосвітські» розмови та «розбори».

Сьогодні багато людей вважають себе дуже культурними, патріотами, хизуються своїми заслугами та кар’єрою. Це вже стало традицією розповідати про те, де людина відпочиває, якої марки купує одяг, як слідкує за своїм здоров’ям та які корисні продукти вживає. Та, на жаль, рівень культури нашого люду невпинно падає.  З таким ставленням до життя, світу та навколишнього середовища наша держава приречена.
Адже не можна виховати здорових дітей, побудувати із них здорове суспільство, якщо батьки самі не можуть показувати гідний приклад та бути хоча б нормальними членами цього самого народу.

Що наштовхує мене на такі думки? Гуляючи з дітьми на дитячих майданчиках часто доводиться бачити сучасних молодих батьків, які ведуть себе, м’яко кажучи, негідно.

Більшість батьків, які гуляють, проводять час прогулянки з пивом та соняшниковим насінням, інколи, у їхніх руках з’являється кава у пластикових стаканчиках, цигарки, сушена риба та інші «вишукані» делікатеси.  Звісно, насіння батьки плюють собі під ноги, пляшки з під пива лишають біля сміттєвих баків або просто у траві, а всі інші відходити ніяк не можуть донести до смітника.  Говорять вишуканими фразами, в які майстерно вплітають «нецензурщину»  або: «ти шо придурок, куди побіг?».  Слухати і дивитись на таке виховання нема сил.

Тому й нема чому дивуватись, що підростаюче покоління плює у пісок, в якому у цей час граються малюки, копняками б’є вагітну кішку, бере чужі іграшки і преспокійно забирає із собою додому. У дітей немає гідного прикладу. У дітей немає батьків, які б їх чогось навчили.

Крім того, є категорія батьків, які вважають себе просто неймовірними педагогами. На моїх очах, одна така «розумна» матінка розповідала своїй 4-5 літній дитині, що інша дівчинка «ж..па». І це найбільш м’яке слово, яке можна підібрати. Коли ж жіночку запитала, за що такі «прекрасні» епітети вона застосовує до дитини, вихована «леді» показала середнього пальця і послала… далеко. Така мама може виховати дитину, яка робитиме щось добре для держави? Як думаєте?

Чи є це проблемою? Проблемою є те, що нинішнє покоління, молодь, живе у неймовірно незрозумілій Україні. Бачить приклади людей, які, не маючи ні освіти, ні культури, здобули гроші і статки. Як і те, чому у нас люди, які не мають елементарного рівня культури, раптово стають елітою? Це парадокс? Чи Україні пороблено і задавнено? Ну не може людина, яка немає елементарного рівня культури стати нормальним керівником! Чи може?

Банальність ситуації у тому, що ніхто не задумується над такими питаннями. Але відсутність культури, елементарних побутових розумінь і, хоч якогось, поняття, яке б дозволяє людині бути людиною, веде Україну у прірву.

Поки одні захищають державу у війні, інші літрами п’ють пиво і відпочивають у теплих краях. При чому ці, інші, не завжди міністри чи еліта, чи бодай представники влади. Це звичайні люди, які просто свого часу гарненько примостилися, або ж зуміли влізти у сумнівний бізнес, а, можливо, справді (???????) своїм розумом стільки заробили.

Держава ж пропаща, поки в ній є такі люди, які є зараз в Україні. І якщо такі батьки виховують дітей, то є всі шанси, що через 10-15 років, ця дітвора виросте такою ж.

З батьками, які дозволяють дітям годувати звірів у зоопарку, коли на клітках великими буквами пише заборона цього. З батьками, які одягають шорти, що відкривають «п’яту точку», курять біля своїх чад, або й п’яними гуляють з ними по вулицях. Це покоління немає майбутнього. Бо через років 10 ми побачимо таких же дівчаток і хлопчиків, які у трусах замість шортів, пивом, а той чимось міцнішим, будуть гуляти по вулиці і думати, що так і треба.

Життя – штука непередбачувана, але все ж потрібно бути культурнішими  і розумнішими, тоді, можливо, світ у майбутньому стане кращим.

            P.S. Невже не соромно перед тими, хто віддає своє життя? Невже можна так легко прогулювати його, в той час, коли хтось віддає його за вас. 20-ти річні дівки на мерсах і всякі там ведучі, блогери, маркетологи, менеджери, хабарники, розкрадачі казни  і тому подібне, ті, що танцюють на костях і забули, що йде війна, вам буде що сказати своїм дітям через 10-20 років? Як ви пояснити їм, чому не пішли захищати Батьківщину, а безсоромно танцювали в клубах і просто забули про те, що  в країні щодня можна оголошувати траур?