BLOG: Вшанування Небесної сотні чи звітний концерт

^{Автор: Елла ЯЦУТА
Фото: Данило ГЕТЬМАН}

Ви пам’ятаєте звітні концерти вихованців музичних шкіл, будинків культури тощо? Це завжди було супроводжено монотонними виступами ведучих із томним голосом та складнопідрядними високопатетичними реченнями. Мені завжди здавалося, що ведучих таких звітних концертів цьому спеціально десь навчали. І вишиванка – обов’язковий елемент декору.

Нещодавно я знову потрапила на такий «звітний» концерт. Концерт-реквієм, присвячений вшануванню пам’яті Героїв Небесної сотні, мене злегка… засмутив. Хороше, звісно, теж було. Наприклад,

переконалась, що у нас є хороші вокальні та танцювальні колективи;

Героїв Небесної сотні вшановують і акціями, і ходами, і панахидами, і концертом-реквіємом.

Однак виникло кілька моментів.

Концерт було організовано у Дні жалоби. Питання: Якщо гурт «Еней» виконає пісню «Там біля тополі» у пабі «Майдан», то це антипатріотично. А якщо це буде вокальний обласний колектив на сцені Палацу культури – це патріотично? Висновок: все залежить від заголовку на афіші та місця проведення.

Завдання: поставити танець, але зараз День жалоби. Вирішення: давайте вдягнемо танцюристів у чорні хустки або у червоно-чорні костюми?

Пам’ятаєте, говорила про відчуття звітного концерту? Так ось: уявіть колектив на сцені і збоку супроводжувальний фоторяд світлин з Майдану. Для кращого ефекту позаду за співачкою у вишиванці розмістимо ектран з надписом «Герої не вмирають». Так звітний концерт плавно перейшов у концерт-реквієм.

Додайте ще текст ведучих з монотонним голосом, в якому повторюється «вони йшли…безоружні…там де їх уже чекало неповерненння». З таким же успіхом можна згадувати героїв Крут, Голодомор тощо. Раз складений сценарій, але з вільними клітинками для імен та дат.

Повна глядацька зала потішила. Велика кількість лучан прийшли вшанувати Героїв. І я відразу приношу вибачення за цей текст у людей, які з цією метою і прийшли. Шана вам. Однак чому між людей чула фрази на кшталт «Наші виступають хвилин через 20, моя доня буде наступний номером».

Знову виникла думка – а де серед глядачів бійці АТО, де майданівці, де волинські азовці?

Вийшовши на вулицю, побачила вищеназваних. Вони стояли біля стели Героїв Небесної сотні, що на Театральному майдані, де священики служили панахиду.

Зрозумійте мій посил правильно. Проблема не у колективах і їхній майстерності. Проблема у тому, що ті ж самі заходи «підмальовуються і називаються» залежно від приводу. А проти цього Герої і пішли тоді «…до неповернення».