Волинянка Олександра Михалік із села Осівців Камінь-Каширського району відзначила свій 102-й день народження. Про це пише «Полісся». 

Попри поважний вік жінка має світлий розум, безпомилково називає імена своїх тринадцяти онуків, двадцяти п’яти правнуків і праправнука. 

До століття Олександра Потіївна зберегла ще й добрий зір: могла читати молитвослови, писала та легко впізнавала рідних. На дев’ятому десятку ходила до церкви (й досі поститься), достеменно пам’ятала колядки, могла куховарити та навіть вишивала. А ось два роки тому здоров’я трохи дало збій, відтак змушена була полишити такі звичні для себе клопоти.

Олександра була наймолодшою у багатодітній родині (народилася у 1918 році), батька свого не пам’ятає зовсім. Коли її мати вийшла заміж вдруге, то забрала із собою маленьку Шуру в чужу хату. Там почалися для небоги нелегкі випробування: біднота, голод, важка праця.

Нерідко доводилось дівчині наймитувати – за кусень хліба і корови пасла, і городи обробляла більш заможним односельцям. Паралельно Шура здобувала знання у польській школі. Той період свого навчання згадує як каторгу. 

«Бо вже надто, каже, ті кляті пани били і за діло, і просто так», – каже вона.