^{Текст: Ганна МАРЧУК}
 
За 17 років у громадсько-політичному житті Ігор Гузь встиг стати наймолодшим депутатом Луцької міської ради, Волинської обласної ради, а нині є народним депутатом від округу №19 на Прибужжі.

Про людський вимір роботи успішного політика йдеться у матеріалі тижневика «Сім'я і дім».

В Україні вже, на жаль, утвердився образ  політика, який тільки думає, де вкрасти і як більше взяти для свого бізнесу. У вас немає бізнесу. То чому ви вирішили стати саме політиком?

– Мабуть, уявлення, що всі політики крадуть і брешуть, помилкове. Хоча в нашій історії було багато прикладів, що дають підстави так думати. Так, я не маю бізнесу і коштів, які мені виділяють на політичну діяльність на роботу Фонду «Прибужжя».  У кишеню собі не кладу, що підтвердять жителі округу, адже бачать реальні результати фінансування проектів громад.

Щодо політики: я обрав саме цей шлях, бо я можу тут себе реалізувати і саме в такий спосіб принести користь країні. Я – з 17 років у громадсько-політичному житті, в 20 років став депутатом Луцької міської ради. Я відчуваю, що можу реалізовуватися, допомагаючи людям. База для цього була, бо я ще зі школи цікавлюся історією, політичними процесами, навчався за спеціальністю «політологія» у Волинському державному університеті.
 
– Ви не пропускаєте засідань Верховної Ради, на канікулах працюєте з людьми в окрузі. Коли ж залишається час на відпочинок? 

– Іноді буває важко. Але дивишся на інших депутатів, яких  обрали в окрузі і після виборів їх там ніхто не бачив. Я хочу зламати стереотип, що депутат працює лише до виборів. Моє кредо: працювати для виборців, відповідально ходити на роботу і дотримуватися графіка. Саме це мене тримає, змушує «не розслаблятися».

Інколи маю час і на відпочинок. Відпочиваємо із командою на природі, іноді вдома із сім’єю. Іноді після робочого дня в окрузі, вертаючись, їду до Луцька, і заїжджаю дорогою до озера – поплавати.  Постійно знаходжу час, щоб поїхати у Смідин до діда й баби. Їм зараз 80 і 84 роки. Вони завжди радо мене приймають. Допомагаю їм, що встигаю, ділимося новинами.

Бабуся Євгенія Гузь розповідає, що Ігор, коли в школу ходив, щоліта приїжджав у Смідин. 

«Він був хлопцем спокійним, завжди зі мною до церкви ходив, свічки ставив. Ще навіть у школу не ходив, а вже знав, де на карті яка країна та яка столиця. І зараз приїжджає. Ми дуже раді, що про нього говорять, кажуть, що хороший депутат», - радіє бабуся.
 
«Він взагалі цікавився історією ще з молодших класів. Я пам'ятаю, в бабусі на горищі були підручники, історія, географія. І мабуть, у класі третьому він вже поліз на гору, ті книжки взяв і за літо прочитав всі. І не лише про історію, бо там була й інша література, навіть тематичні журнали…. Його не цікавили романи, його цікавили історичні книжки», - додає мама Леся Гузь.

– Як проводите вільний час?

– Плаваю… Перепливаю різні озера. Усіх запрошую 25 серпня на честь 25-ї річниці Незалежності перепливти зі мною Світязь по довжині, кому здоров'я і можливості дозволяють. Колись я разом із колегами переплив по ширині, тепер будемо «підкорювати» нову «вершину».

Щоб тримати себе в тонусі, також бігаю. У Києві це Маріїнський парк, в Луцьку – біля дому. Біг допомагає «розвантажити» голову. Граю у настільний теніс, коли є стіл і ракетка під рукою.  

Дивлюся  хороші історичні фільми. Деякі навіть по кілька разів передивляюся. «Гладіатор», «Александр», «Останній самурай». Можна продовжувати... Це дозволяє відпочити і корисно.

– Багато «лайків» у соцмережах набрала ваша фотографія на городі із сокирою. Розкажіть, що Ви таке там садили?

– Помідори підв’язував (сміється, – авт.). Я читав коментарі, писали, що я ходжу на город із фотографом. То зізнаюся: фотографа немає, сфотографували на телефон. Я вважаю, що нормально і правильно працювати і відпочивати поруч з народом, а не їздити на Кариби чи Мальдіви «загарять». Більшість українців цього собі не можуть дозволити, але черпають натхнення в родини, друзів, серед нашої надзвичайної природи. І я в тому числі, бо я – простий українець, з тими ж мріями і прагненнями, що й більшість моїх співгромадян. Ось попрацював на городі: хороша розрядка і помідори є….

– Гаразд. А хобі? Багато політиків колекціонують картини, золото, статуетки. Збираєте якісь колекції?

– Збирати  картини і золото в мене точно немає ні грошей, ні бажання. Я намагаюся читати і збирати колекцію вартісних книг. Поступово переходжу в електронний формат. Це зручніше.

– А що читаєте?

– Здебільшого це історична література, політична історія, біографії видатних людей. Вони  - про реальний досвід, про те, які досягнення та помилки були у наших попередників. Іноді я вчуся і на своєму досвіді, але читати, дивитися фільми про досвід інших також дуже корисно.
Ще читаю про тайм-менеджмент, про ораторське мистецтво, психологію. Це потрібно, щоб розвиватися, щоб відповідати очікуванням людей та просуватися в політиці.

– То ви із книжок вчитеся подобатися людям?

– Якоюсь мірою – так. Можна мати багато хороших ідей та думок, але якщо ви не зможете завоювати певний рівень впізнаваності, популярності, якщо вас не помітять, то їх ніхто не почує. І реалізувати їх не вдасться. З 2014 року вже брав участь у майже 100 ефірах на центральних телеканалах. А телебачення теж має свої правила: потрібно відстоювати свою думку, захищати свої позиції та позиції фракції, вести дискусію, навіть іноді досить жорстку. Теорія і практика дозволяють мені «тримати удар» на таких ефірах.

– Запитаю у вас як практика. На телевізійних ток-шоу є реальна дискусія? Чи це лише театральні вистави «для народу»?

– Дискусія є. Складно було б собі уявити, що політики із різних партій – зі «Свободи», «Батьківщини», «Народного фронту», «Опоблоку»  – раптом змовилися і стали підігрувати один одному. Ви бачите, що іноді люди і кричать, і ображаються, і стають ворогами після таких ефірів. Дискусія є, іноді навіть надто жорстка. Але мені приємно, що на багатьох ефірах зараз ведучі намагаються обмежувати популізм та голослівні лозунги і змушують говорити конкретно. Це важливо. Не треба думати, що глядачі не розуміють ситуації…. Вони бачать, хто говорить реальні речі, а хто займає дуже зручну популістичну нішу.

– Ви особисто з кимось стали ворогами після таких ефірів?

– Аж до цього не доходило. От після мого виступу в парламенті про «регіоналівську шваль», мені перекрили доступ для ефірів на телеканалі «Інтер»….

Ясно, що я не подам руки лідерам «Опозиційного блоку», і мені байдуже, що про мене думають представники цієї «швалі». Але із представниками нормальних, проукраїнських сил якихось гострих скандалів немає.

^{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}